Читати книгу - "Золотий фараон"

Знову Бельцоні обнишпорив усі закутки, шукаючи замаскованого ходу. Та бачив тільки кам'яні плити, так майстерно відшліфовані й припасовані одна до одної, що між ними не лишилось і щілинки завширшки з волосину. Каменярі давнього світу були неперевершені майстри, якщо могли своїм примітивним бронзовим знаряддям так обробити ці плити. А будівничі? Які надзвичайні знання в галузі математики й геометрії вони повинні були мати, щоб зробити в цій велетенській піраміді лабіринт ходів!

Бельцоні здивовано роздивлявся. Тільки тепер дійшло до його свідомості, що він — перша людина, яка після тих давніх грабіжників пробралася всередину піраміди. Йому пощастило розкрити таємницю цієї загадкової споруди. Піраміди виявилися величезними гробницями фараонів. Дослідники Єгипту, та й увесь світ, здивуються, дізнавшись про відкриття Джіованні-Батіста Бельцоні.

Його вшанують як сміливого піонера науки, ба навіть поставлять йому пам'ятник. Хай він не знайшов золота. Але славу в нього ніхто не відбере.

Вчений світ насторожився. Якийсь італієць, на ім'я Бельцоні, дістався всередину піраміди через таємний хід і виявив там гробницю? Коли ця звістка правдива, то в мурі загадок, що оточує країну фараонів, зроблено новий пролом. Та хіба паріміди — гробниці? Неймовірно!

Де тепер той Бельцоні? Його конче треба послухати.

А Бельцоні поїхав на південь. Його вабили храми, пам'ятники й гробниці стародавніх Фів. Він знову копав, часом натрапляв на статуї. Але золотих скарбів не знаходив.

Бельцоні подався до Бібан-ель-Мулук, у Долину царів, і почав усе спочатку. Незабаром з'ясувалося, що ця похмура скеляста долина — суцільне кладовище. Земля в долині була всіяна щебенем, кам'яними уламками, жорствою. Бельцоні відкопував один за одним входи до гробниць. Він побачив неймовірну кількість найрізноманітніших ієрогліфів, викарбуваних по стінах гробниць. Що саме означали ті знаки і малюнки, він не знав, на той час Шампольйон ще не розгадав таємниці ієрогліфів.

Розчарування пойняло Бельцоні. Правда, він знайшов кілька гарних алебастрових ваз, дзбанів ні олію та інші старожитності, навіть золотий перстень з печаткою, багато дрібних прикрас із золотого дроту і напівкоштовних самоцвітів. Але всі гробниці, що їх так важно було розкопувати, виявилася майже цілком пограбовані. Скрізь успіх вислизав йому з рук. Іще за давніх часів грабіжники повиносили звідси найкоштовніші речі. Певно, то були казкові скарби, про це свідчили мистецьки зроблені гробниці й порожні саркофаги, чудові витвори різьбярства.

У неймовірній спеці, знемагаючи від жаги, Бельцоні невтомно копав далі. Ця оточена скелями долина, куди не залітав і легенький вітерець, була справжнім пеклом. Жодного дерева, що кидало б тінь, жодного кущика, ба навіть стеблини!

Фелахи, що їх Бельцоні зігнав сюди, незадоволено буркотіли, відмовлялися конати. Духа померлих помстяться, казали вони. Вся долина заселена тими духами.

Бельцоні лаявся. Забобонні фелахи крадькома повтікали. Він копав далі сам, сподіваючися нарешті знайти нерозкрадену гробницю. Бодай одну!

І він знайшов.

Під розтрощеним камінням, що, певне, відкололось од скелі, Бельцоні виявив запечатаний вхід до якогось поховання. Ніхто, здавалося, ще не торкався печаток.

Бельцоні схопив балку і нею, наче тараном, пробив стіну.

У нестямі кинувся всередину, та враз спинився перед порожнім саркофагом. Грабіжники попрацювали й тут!

Збентежений Бельцоні оглядівся довкола. Чудові малюнки на всіх стінах вражали кольором і відтворенням руху. І скрізь одна й та сама постать заступала інші. Може, це зображено фараона? У сценах ловів чи бою він стояв, наче бог війни, на бойовій колісниці й стріляв у ворогів і диких звірів. Над кожною такою сценою митець намалював дивовижні знаки, що звалися ієрогліфами. Хто їх розгадає, той зможе дізнатися історію Давнього Єгипту. Яка ж то, напевне, хвилююча історія!

Скільки років, приміром, цій гробниці? Для кого її створено? Малюнки на стінах не виказують цього. Навіть учений міг би висловити тільки якийсь здогад. Дивина! Земну кулю вже виміряно, її шлях навколо Сонця вираховано, відстань до Місяця відома, а він, людина дев'ятнадцятого століття, безпорадно стоїть тут і не годен збагнути жодного з настінних малюнків давніх єгиптян.

Він перевів погляд на саркофаг і здивувався знову. Саркофаг вирізьблено з суцільної брили сніжно-білого алебастру й гарно оздоблено.

Яка чудова річ!

Цей витвір мистецтва єгипетських різьбярів повинні побачити лондонці. Авжеж, він доправить цей саркофаг до Лондона і там виставить його на загальний огляд. Це дасть йому чимало грошей.

Бельцоні вийшов з гробниці, радіючи блакитному небу й сонцю. Нарешті він знайшов скарб і може тепер вертати додому. В цій долині більше немає схованих гробниць. Він усе оглянув і добряче попрацював.

ЛЕПСІУС РЕКОНСТРУЮЄ МИНУЛЕ

Через двадцять років по тому в казкову країну над Нілом ринула злива мандрівників, шукачів скарбів та вчених. Наполеонівські солдати завоювали її, археологи ознайомили світ з її скарбами, Шампольйон навчив читати ієрогліфи, а італієць Бельцоні розкрив таємницю пірамід.

Єгипет здавався невичерпною скарбницею старожитностей. Пам'ятки, знайдені протягом десятиліть у руїнах Мемфіса й Фів, наповнили європейські музеї. Та все це була тільки незначна частка того, що ховала в своїх надрах країна над Нілом.

У лондонському Соун-музеї стояв чудовий саркофаг із білого алебастру — перлина єгипетської колекції. Табличка на його цоколі свідчила, що цей саркофаг знайшов італієць Бельцоні 1817 року в Долині царів біля Фів, у фараоновій гробниці. Саркофагові приблизно три тисячі років, і в ньому, мабуть, лежала мумія фараона Сеті Першого.

Слова «приблизно» й «мабуть» не зникали з таблички ще десятки років.

Тим часом німецька експедиція вивчала країну над Нілом. Керівник експедиції Ріхард Лепсіус ішов слідами Бельцоні. Все, що той ділок і шукач пригод більше відгадував та обмацував, ніж бачив насправді, тепер ставало чітким і виразним.

Піраміди були гробницями. Правильно. Але вченого Лепсіуса більше, ніж шукача скарбів Бельцоні, цікавило, коли саме їх збудовано. В піску пустелі експедиція відкопала рештки тридцяти інших, досі невідомих пірамід.

Обізнаний із Шампольйоновим відкриттям, Лепеіус перекладав письмена на стінах храмів. Він порівнював і підраховував, копав глибше і глибше. Поблизу пірамід вчений знайшов великі поховання, викопані прямовисно в землі, — так у давнину ховали заможних єгиптян.

Лепсіус вивчав ті поховання із старанністю справжнього вченого. Погребні атрибуті були не схожі на знахідки в руїнах біля Мемфіса. Вони були давніші. Лепсіус бачив пам'ятки в Тель-єль-Амарні, де манера художнього зображення була інакша, ніж у гробницях біля Фів. Сотні років давньоєгипетські митці дотримувалися в малюванні єдиного стилю. Нараз він геть змінився під час владарювання фараона Аменхотепа Четвертого, що звався Ехнатоном. За скільки століть це сталося? І коли, власне, почалася історія Єгипту?

Назад до піраміді Знову вчені порівнювали й вираховували. Перші владарі