read-books.club » Сучасна проза » Блакитний Замок 📚 - Українською

Читати книгу - "Блакитний Замок"

132
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Блакитний Замок" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 25 26 27 ... 61
Перейти на сторінку:
у тверезому стані міг обговорювати будь-яку тему під сонцем. Такий чоловік не сховається на п’ять років у Маскока і не житиме як волоцюга, не мавши для цього причин — добрих чи поганих. Але це не мало жодної ваги. Нічого не мало жодної ваги, відколи вона здобула певність, що Барні ніколи не був коханцем Сіссі Ґай. Хоча вони з Барні дуже приятелювали, і це було помітно. Але їхнє почуття не було тим, яке могло б уразити Валансі.

— Ти не знаєш, чим був для мене Барні останні два роки, — просто сказала Сіссі. — Без нього я б ВЗАГАЛІ не витримала.

— Сіссі Ґай — найкраща дівчина, яку я знаю, — а десь є чоловік, якого я застрелив би, якби знайшов, — обурено мовив Барні.

Барні був прецікавим оповідачем, — багато розповідаючи про свої пригоди і зовсім нічого — про себе. Одного прекрасного дня, коли знову задощило, Барні та Абель пополудні сиділи собі й баляндрасили, а Валансі лагодила скатертини і слухала їхню балачку. Барні розповідав дивовижні історії про свої пригоди у поїздах, коли він волочився по всьому континенті, їздячи «зайцем». Валансі мали б нажахати ці описи, однак чомусь не нажахали. Дещо пристойніше виглядала історія, як то він плив до Англії на судні для перевезення худоби. Але найбільше її захопила оповідь про Юкон, особливо ж про те, як він заблукав уночі між долинами Голд Ран та Сулфур.

Там, на далекій півночі, він пробув два роки. Коли ж би він встиг ще й у тюрмі відсидіти і ще невідомо що накоїти?

Якщо він казав правду. Але Валансі у цьому не сумнівалася.

— Я не знайшов золота, — говорив він. — Повернувся звідти убогішим, ніж туди приїхав. Але що то за місце для життя! Ця тиша в затиллі північного вітру ЗАХОПИЛА мене. З того часу я вже ніколи не належав сам собі.

А все-таки, балакучим він не був. Умів багато розповісти кількома, вдало підібраними словами, — Валансі не розуміла, наскільки вдало підібраними вони були. А ще він умів розмовляти, взагалі не розкриваючи рота.

— Мені подобається людина, очі якої кажуть більше, ніж її уста, — подумала Валансі.

Але насправді їй усе в ньому подобалося: його рудувате волосся, легенька загадкова посмішка, веселі іскринки в очах, його відданість отій непоказній Леді Джейн, його звичка сидіти з руками в кишенях, сперши підборіддя об груди і зиркаючи з-під асиметричних брів. Вона любила його приємний голос, звучання якого могло мінятися від ніжності до ледь відчутної провокації. Часом вона боялася отих своїх думок. Вони були настільки живими, що, здавалося, всі інші МУСИЛИ їх помічати.

— Я весь день спостерігав за дятлом, — сказав він одного вечора, коли вони разом сиділи на старому хисткому ґанку. Його розповіді про дятлові витівки захоплювали. Він часто приносив їм жартівливі або лукаві баєчки про лісовий народ. А інколи вони з Галасливим Абелем весь вечір затято диміли, не кажучи ні слова, Сіссі лежала в гамаку, підвішеному між стовпцями ґанку, а Валансі сиділа на сходах, склавши руки на колінах, і задумливо питала себе, чи дійсно вона — та сама Валансі Стірлінг, яка всього три тижні тому покинула потворний старий будинок при вулиці В’язів.

Перед нею у білій пишноті місячного сяйва розкинулися поля, де вибрикували десятки маленьких кроликів. Коли Барні цього хотілося, він сідав на краю полів і якоюсь таємничою, притаманною йому магією, вабив тих кроликів до себе. Якось Валансі побачила, що вивірка стрибнула з ялинового стовбура йому на плече і сиділа там, щось йому оповідаючи. Це нагадало їй Джона Фостера.

Однією з насолод нового життя Валансі була можливість читати Джона Фостера, скільки її воля. Вона читала їх вголос Сіссі — Сіссі подобалися книги Джона Фостера. Натомість Абель з Барні тих книжок не любили і, коли вона намагалася заохотити і їх до спільного читання, Абель нудився, а Барні взагалі чемно відмовився слухати.

— Маячня, — запевнив він.

РОЗДІЛ XIX

Звісно ж, Стірлінги не відступилися від бідолашної причинної і не припиняли героїчних зусиль, щоб порятувати її погублену душу та репутацію. Дядько Джойс, якому правник допоміг не ліпше доктора, прийшов одного дня і, заставши Валансі саму на кухні, проголосив їй палку промову, твердячи, що вона розбила серце матері і зганьбила всю родину.

— Але ЧОМУ? — запитала Валансі, не припиняючи скрупульозно шурувати горщик з-під каші. — Я виконую чесну роботу за чесну плату. Що в цьому ганебного?

— Не викручуйся, Валансі, — урочисто промовив дядько Джеймс. — Це негодяще місце для тебе, і ти це знаєш. Чому, як я чув, цей кримінальний пташок, Снайт, стирчить тут щовечора?

— Не КОЖНОГО вечора, — сказала Валансі, роздумавши. — Ні, зовсім не щовечора.

— Але ж — це нестерпно! — суворо сказав дядько Джеймс. — Валансі. ти мусиш повернутися додому. Ми не будемо надто строго тебе осуджувати. Запевняю тебе, що ні. Ми про все забудемо.

— Красно дякую, — відповіла Валансі.

— Чи ж у тебе зовсім нема почуття сорому? — натис на неї дядько Джеймс.

— Звісно ж, є. Просто я соромлюся не тих речей, що ВИ. — Валансі заходилася ретельно полоскати кухонну ганчірку.

Але дядько Джеймс був терплячим. Він ухопився за опертя свого стільця і скреготнув зубами.

— Ми знаємо, що твій розум помутився. Ми будемо поблажливими. Але ти МУСИШ повернутися додому. Ти не можеш залишитися тут, з цим п’яним старим негідним богохульником.

— Чи це не в мій город камінець, містере Стірлінг? — поцікавився Галасливий Абель, який мирно палив собі люлечку на задньому ґанку, з величезним задоволенням слухаючи тираду «старого Джіма Стірлінга». Його руда борода наїжачилася від обурення, а величезні брови стали дибки. Однак боягузтво не було недоліком Джеймса Стірлінга.

— Атож. І ще мушу сказати, що ви вчинили підло, зманивши цю бідну причинну дівчину від дому і друзів, і я постараюся, щоб вас за це належно покарали.

Більше Джеймс Стірлінг сказати не встиг. Галасливий Абель одним стрибком переплигнув кухню, схопив дядька Джеймса за комір та штани і жбурнув його крізь двері і сад аж на частокіл довкола подвір’я. А зусиль на це витратив не більше, аніж на те, щоб відіпхнути з дороги надокучливе кошеня.

— Як прийдеш сюди ще раз, — гаркнув він, — то вікном тебе викину, а як закритим, то тим ліпше! Прийшов сюди — і думає, що він Господь Бог і править світом!

Валансі щиро та безсоромно зізналася сама собі, що мало вона бачила картин забавніших, аніж фалди сурдута дядька Джеймса, які розвівалися над грядкою спаржі. Колись вона боялася його осуду. А тепер

1 ... 25 26 27 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Блакитний Замок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Блакитний Замок"