Читати книгу - "Як народжуються емоції"

(свого наукового керівника), пристрій гучно запищав, від чого вона знітилась і здивувалась, а решта співробітників розвеселилася. Пізніше того дня вже я сама приділила час носінню цього пристрою, і під час зустрічі з Ерікою він запищав кілька разів, коли я отримувала повідомлення від грантової агенції (тоді вдосталь насміялася вона).

Моя лабораторія (як і інші лабораторії раніше) сотні разів експериментально продемонструвала розподільчі зусилля мозку, спостерігаючи, як ресурси тіла переміщуються згідно зі схемою планування його бюджету, а іноді і як бюджети тіла коливаються на межі балансу. Ми просили добровольців сидіти абсолютно нерухомо перед екраном комп’ютера й дивитися на зображення тварин, квітів, немовлят, наїдків, грошей, пістолетів, серферів, парашутистів, автокатастроф та інших об’єктів і сцен. Ці зображення впливали на бюджет їхніх тіл: пульс прискорювався, тиск змінювався, кровоносні судини розширювалися. Ці бюджетні зміни, що готують тіло до бійки або втечі, відбувалися навіть попри те, що добровольці не рухались і не мали свідомого плану рухатися. Спостерігаючи за нашими добровольцями під час перегляду ними зображень в ході експерименту з використанням фМРТ, ми з’ясували, що ці рухи всередині тіла контролюють їхні ділянки розподілу бюджету тіла. І навіть попри те, що наші об’єкти лежали абсолютно нерухомо, вони моделювали рухи на кшталт бігу та серфінгу, а також відчуття від руху м’язів, суглобів і сухожиль. Ці зображення також змінювали відчуття наших добровольців у міру того, як моделювались і коригувались інтероцептивні зміни в їхніх тілах. Ці та сотні інших досліджень дали нам вагомі докази того, що наш мозок передбачає реакції тіла, залучаючи попередній досвід зустрічі з подібними ситуаціями та об’єктами, навіть коли фізично ми неактивні. І результатами цих передбачень є інтероцептивні відчуття.

Щоб порушити ваш бюджет, не потрібна навіть присутність іншої людини чи об’єкта. Ви можете просто уявити начальника, вчителя, тренера або когось (чи щось) іншого, хто є важливим для вас. Незалежно від того, стає воно емоцією чи ні, кожне моделювання впливає на бюджет вашого тіла. Як виявилося, люди витрачають щонайменше половину свого часу, коли не сплять, моделюючи, замість того щоб звертати увагу на світ навколо них, і це чисте моделювання потужно керує їхніми відчуттями.

Коли йдеться про управління бюджетом, мозок не мусить займатися цим сам. Бюджет вашого тіла регулюють також інші люди. Коли ви взаємодієте з друзями, батьками, дітьми, коханими, товаришами по команді, лікарем чи іншими близькими людьми, то синхронізуєте з ними дихання, серцебиття та інші фізичні сигнали, що стає в результаті помітним. Коли ви тримаєтесь за руки з коханими чи навіть просто тримаєте їхнє фото на своєму робочому столі, це зменшує активацію ваших ділянок розподілу бюджету тіла й робить вас менш уразливими до болю. Якщо ви стоїте біля підніжжя пагорба з друзями, він здається менш крутим і легшим для підйому, ніж якщо ви самі. Якщо ви зростаєте в бідності — ситуації, що призводить до хронічного дисбалансу бюджетування тіла та гіперактивної імунної системи, — ці проблеми зменшуються в разі наявності у вашому житті людини, яка вас підтримує. Натомість коли ви втрачаєте близькі, любовні стосунки та почуваєтесь фізично хворими через це, причиною почасти є те, що ваші кохані більше не допомагають регулювати ваш розподіл. Ви почуваєтесь так, наче втратили частину себе, бо в певному розумінні так і є.

Кожна людина, з якою ви зустрічаєтесь, кожне передбачення, яке робите, кожна ідея, яку уявляєте, і кожен зоровий образ, звук, смак, дотик та запах, які вам не вдається спрогнозувати, — усе це має бюджетні наслідки та відповідні інтероцептивні передбачення. Ваш мозок мусить боротися з цим неперервним, мінливим потоком інтероцептивних відчуттів від передбачень, що зберігають ваше життя. Іноді ви їх усвідомлюєте, іноді ні, але вони завжди є частиною моделі світу вашого мозку. Вони є, як я вже говорила, науковою основою для простих відчуттів задоволення, незадоволення, збудження та спокою, які ви переживаєте щодня. Для декого цей потік схожий на вузький, спокійний струмочок. Для інших він як бурхлива річка. Іноді відчуття трансформуються в емоції, але, як ви тепер засвоїли, навіть перебуваючи на задньому плані, вони впливають на те, що ви робите, думаєте та сприймаєте.

• • •

Коли ви прокидаєтеся вранці, то почуваєтесь свіжими чи розбитими? У середині дня ви виснажені чи сповнені енергії? Подумайте над тим, як почуваєтесь просто зараз. Спокійними? Зацікавленими? Активними? Знудженими? Стомленими? Роздратованими? Це прості відчуття, які ми обговорювали на початку розділу. Науковці називають їх афектом.

Афект — це загальне сприйняття відчуттів, яке ви переживаєте протягом кожного дня. Це не емоція, а значно простіше переживання, що має дві характеристики. Перша — те, наскільки приємно чи неприємно ви почуваєтесь, вчені називають її валентністю. Приємне відчуття сонячного проміння на шкірі, чудовий смак улюб­леної страви, дискомфорт від болю в шлунку або дошкульного щипка — усе це приклади афективної валентності. Другою характеристикою афекту є те, наскільки спокійними чи схвильованими ви почуваєтесь, що називається збудженням. Прикладами високого й низького рівня збудження є сповнений енергії стан очікування добрих новин, нервозність, спричинена завеликою кількістю випитої кави, втома після довгого бігу та виснаження від нестачі сну. Кожного разу, коли інтуїція говорить вам, що інвестиції ризиковані чи прибуткові, або у вас з’являється внутрішнє відчуття, що хтось заслуговує на довіру чи, навпаки, негідник, — це також афект. Навіть якесь зовсім нейтральне відчуття є афектом.

Філософи із Заходу та Сходу описують валентність і збудження як базові властивості людського досвіду. Вчені переважно погоджуються в тому, що афект притаманний людині від народження (і що немовлята здатні відчувати та сприймати задоволення й незадоволення), навіть коли їхні думки щодо того, чи з’являються новонароджені на світ із повністю сформованими емоціями, розходяться.

Як ви, можливо, пам’ятаєте, афект залежить від інтероцепції. Це означає, що афект є таким собі постійним струмом, що працює впродовж усього вашого життя, навіть коли ви абсолютно спокійні чи спите. Він не вмикається й не вимикається у відповідь на події, які ви переживаєте як емоційні. У цьому сенсі афект є фундаментальним аспектом свідомості, на кшталт яскравості та гучності. Коли ваш мозок відображує довжину хвиль світла, відбитих від об’єктів, ви відчуваєте яскравість і тьмяність. Коли ваш мозок відображує зміни тиску повітря, відчуваєте гучність і м’якість звучання. А коли ваш мозок відображує інтероцептивні зміни, ви відчуваєте приємність і неприємність, спокій і збудження. Афект, яскравість та гучність супроводжують вас від народження й до смерті.

Слід уточнити одну річ: інтероцепція не є механізмом, призначеним для виробництва афекту. Інтероцепція — фундаментальна властивість людської нервової системи, і те, чому ви переживаєте відчуття як афект, є однією з великих таємниць науки. Інтероцепція розвинулася не для того, аби ви мали відчуття, а для регулювання розподілу бюджету вашого тіла. Вона допомагає мозку відстежувати вашу температуру, те, скільки глюкози ви використовуєте, чи маєте якісь ураження тканин, чи стукає ваше серце, чи скорочуються м’язи, інший стан тіла — все одночасно. Ваші афективні відчуття задоволення і незадоволення, спокою і збудження є простими висновками з вашого бюджету. У вас надлишок чи перевитрати? Чи потребуєте ви вкладень, і якщо так, то наскільки це критично?

Коли ваш бюджет розбалансований, афект не інструктує вас, як