Читати книгу - "Колгосп тварин"

Іспанії. Він доводив, що сталінізм і нацизм мають спільні риси: передусім — збереження і розширення влади верхівкою «внутрішньої партії». Держава за цих умов змушена мобілізовувати все суспільство для нібито вічної і тотальної війни — для сталінізму й нацизму ця подібність істотніша, ніж їхні номінально антагонічні ідеології...

Кестлер, Боркенау, Сілон, Мальро, Орвелл — усі вловили цю тенденцію і почали розробляти власну концепцію майже одночасно, в 1936—1940 рр. — за півтора десятиліття до того, як учені «винайшли» чи «відкрили» теорію тоталітаризму і детально її розробили, зокрема Ханна Арендт у монографії «Джерела тоталітаризму» (1951) та Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський у дослідженні «Тоталітарна диктатура й автократія» (1956).

Після Іспанії Орвелл уже добре знав, хто він насправді: «політичний письменник»... Друга світова війна каталізувала його громадянські почуття та минулий досвід, і це вплинуло на два шедеври, що невдовзі з’явилися, — «Колгосп тварин» та «1984»...

У листопаді 1943 р. Орвелл почав писати «Колгосп тварин» і закінчив його наприкінці лютого 1944 року. 17 лютого у листі до Гліба Струве він стверджував: «Я пишу невеликий памфлет, який, коли з’явиться, зможе вас розважити, але з ним не все гаразд у політичному плані, і я не певен, що хтось його скоро надрукує». Водночас він говорить і про свій інтерес до роману Зам’ятіна «Ми»: «Мене цікавить такий тип книжок, і я навіть роблю начерк своєї, яку, можливо, з часом напишу». Це перша згадка про те, що Орвелл планував «1984» ще перед завершенням «Колгоспу тварин».

Зв’язок між цими двома романами навіть більший, аніж припускали критики. За формою вони дуже різні, але існує нерозривний інтелектуальний зв’язок між розповідями про зраджену революцію та про самих зрадників, спраглих влади й одержимих бажанням її увіковічнити.

«Колгосп тварин», стверджував Орвелл, була першою книжкою, в якій він зробив свідому спробу злити політичну й художню мету в одне ціле.

У листі від 19 березня 1944 р. до свого видавця Віктора Голланца він сповіщав, що закінчив книжку, спрямовану проти Сталіна, і сумнівався, чи той зможе її надрукувати у тогочасній політичній ситуації...

Справді, за час війни пропаганда, здається, стерла всі спогади про політичні чистки у Радянському Союзі, розділення Польщі і прибалтійських республік з Гітлером... Нагадувати в цій ситуації, що Сталін — тиран, виглядало не вельми доречно, або й геть необачно. Та Орвелл не перебирав гріхів минулого й тим більше не критикував поведінки російського союзника під час війни; він просто намагався очистити людський розум від святенництва й обожнювання влади, застерегти від майбутнього, над яким висіла загроза тоталітаризму.

По завершенні рукопису Орвелл, за його власними словами, «вперше був по-справжньому задоволений результатом своєї праці»... «Колгосп тварин» врешті побачив світ 17 серпня 1945 р. накладом 4500 примірників... У листопаді того самого року з’явилося друге видання — 10 000 примірників, після чого роман уже безперервно перевидавався.

Единбург, 1980 р.

Чому колгосп, а не ферма, або Чому у будинку господаря завжди оселяються свині?

Післямова видавця

Готуючи видання до друку, я вже передбачав зливу запитань від уважних та допитливих читачів щодо перекладу назви цієї казкової повісті, як визначає її жанр сам автор. Отож, чому саме «Колгосп тварин», якщо за всіма правилами буквального перекладу назва першого за хронологією написання і другого за «культовістю» твору Джорджа Орвелла має звучати саме як «Ферма тварин» або ж, якщо завгодно, то «Звіроферма»?

Щоб потамувати цю закономірну цікавість, нам потрібно подумки помандрувати у 1947 рік, коли, власне, і був здійснений перший український переклад казкової повісті «Animal Farm», сюжет якої, втім, дуже нагадує перебіг зовсім не казкових, а реальних подій в одній всім нам добре відомій імперії XX сторіччя, яка вже благополучно згинула, але залишки якої на шляху до остаточного розкладу все ще продовжують отруювати довколишній світ, свідками чого, а також, на жаль, безпосередніми учасниками є і ми з вами. Звичайно ж, тут ідеться про СРСР і про його залишки у вигляді Російської Федерації, але не лише про них. Окрім усього, цей переклад був не тільки першим українським, а й взагалі першим перекладом «Animal Farm» іноземною мовою. А здійснив його відомий вчений-візантист, голова Міжнародної асоціації візантистів, почесний голова Української Академії Мистецтв та Наук в США, професор Гарвардського університету Ігор Шевченко. Щоправда, зробив він це під псевдонімом Іван Чернятинський. Саме Ігор Шевченко запропонував Джорджу Орвеллу написати передмову до українського видання «Колгоспу тварин», що передовсім адресувався тисячам українців, які опинилися на території Німеччини, ставши «переміщеними особами». Бо саме їм, тим, хто сповна встигли ковтнути радянського «духу свободи і рівності», була до болю знайомою і близькою тематика цієї напрочуд реалістичної казкової повісті.

Це трохи передісторії. Але нас тут насамперед цікавить, чому ж Ігор Шевченко переклав назву «Animal Farm» саме як «Колгосп тварин»? Ну, хоча б тому, що у «Колгоспі тварин» йдеться про часи становлення Радянського Союзу, з його революцією 1917 року, з його брехливими обіцянками, що, звичайно ж, землю — селянам, а заводи неодмінно — робітникам, з його розкуркуленнями, переселеннями, репресіями і розстрілами, з його мільйонами замордованих у сталінських концтаборах і його ж облудною брехнею, яка солодкою отруйною патокою сподівань на існування хоча б однієї країни, де всі між собою рівні, ширилася світом, бентежачи уяву легковірних людей. Проте, як ми вже знаємо, насправді у тій новій омріяній країні від самого початку багато хто був значно рівніший за інших. А ще, звичайно ж, — радянські колгоспи, внаслідок створення яких більшість селян перетворилися на ще більших рабів, аніж були до революції. А тих, кого не влаштовувала така доля, оголосили «куркулями», а відтак — ворогами народу. Насправді ж, ні про який справжній народ тут не йшлося, а під словом «народ» нова влада розуміла виключно саму себе і, відповідно, як завжди, прикриваючись отим одвічним «служінням народу», безжально розправлялася зі своїми власними ворогами або ж тими, кого вважала ними. Ворогів у колгоспу виявилося багато. Настільки багато, що довелося їх під прицілами рушниць і наганів мільйонами пакувати у вантажні вагони і відправляти світ за очі — у пустелі південного Казахстану, на Далекий Схід, на «курорти» Півночі, у Сибір або й узагалі за допомогою компетентних у справах масової утилізації людської сировини судових трійок розстрілювати без суду і слідства. Але й цього виявилося замало. Для наочної демонстрації надзвичайної корисності колгоспів довелося ще й влаштувати показовий Голодомор в Україні, на території якої селяни чомусь надто вже