Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

він добре говорив французькою, його зробили офіцером Служби безпеки, і ця робота, на його думку, ідеально йому підходила; Джейн не погодилася; вона вказала йому, що для цього потрібні такт, розважливість і здоровий глузд, і ніхто краще неї не знав, що саме цих якостей йому абсолютно не вистачає. Він вислухав її їдкі зауваження, не кліпнувши оком.

Коли йому прийшов час йти, домовившись, що вона не повинна приходити на вокзал, вони з Джейн в останній раз випивали разом у вітальні їх маленького будиночка в Вестмінстері. Він повинен був відплисти з Саутемптона в Шербур.

- Я сподіваюся, що у нас буде плавний перехід, - сказав він. - Ви ж знаєте, який я слабкий моряк.

- Ви виглядаєте жахливо, коли страждаєте морською хворобою.

- Мене це не хвилює. Я почуваюся жахливо.

Як правило, вони мали багато що сказати один одному, але тоді вони не знали чому, дійсно здавалося, що їм нічого сказати. Джейн курила цигарку через неймовірно довгий мундштук і раптом, ніби розсердившись на це, вийняла її і жорстоко розчавила недокурок у попільничці. Іен глянув на годинник і ковтнув останній глоток свого віскі з содовою.

- Гаразд, я гадаю, я мушу шкандибати.

- Ви мусите?

Вона дістала помаду і застосувала її на губах. Дивлячись на себе у своє кишенькове дзеркальце, як вона зробила, вона невимушено запитала:

- Ви абсолютно впевнені, що не хочете, щоб я пішла з вами на вокзал?

- Ні в якому разі. Я не хочу, щоб істерична жінка ридала по усій моїй новій уніформі.

- Істерична, хай йому чорт. Але те, що вони хочуть відправити до Франції такого товстого старого, як ви, - це більше, ніж я можу зрозуміти.

- Старий – яка дурниця. Я у розквіті сил. І товстий - інша дурниця. Я втратив двадцять фунтів з того часу, як повернувся в армію.

Вона кинула на нього глузливий погляд.

- Ніхто б не знав, дивлячись на вас. - Вона суворо поглянула на нього своїм моноклем. - А тепер погляньте сюди, Іене, якщо ви побачите німця, що йде на вас, ви побіжите, як заєць.

Він посміхнувся.

- Я не проти сказати вам, що я отримую жахливу задуху, коли бігаю.

- Що ж, попереджаю вас, якщо ви підете і дозволите себе вбити, я більше ніколи з вами не балакатиму.

- Це погроза чи обіцянка?

Джейн у розпачі сплеснула руками.

- Чому, заради бога, я взагалі вийшла заміж за цього чоловіка?

- Я можу відповісти на це питання, - вигукнув він з хрипким смішком. - Тому що ніхто інший не був таким дурнем, щоб просити вас.

Джейн хихикнула.

Правильно. Як ви дізналися?

Він підняв свою величезну вагу зі стільця і, взявши Джейн за руки, підняв її на ноги.

- Поцілуйте старого, перш ніж він піде.

Джейн ковтнула.

- О Боже, мені здається, я зараз заплачу.

- Не будьте дурепою, Джейн, - грубо сказав він.

- О Боже, не дай мені заплакати. Я ніколи більше не зможу впоратися з цією людиною, якщо буду плакати.

- Думайте про свої вії, люба, не думайте про мене.

Вона дивилася на нього одним оком, тому що з причини, про яку вона могла тільки здогадуватися, монокль став матовим, і вона не могла бачити крізь нього.

- Ви старий, товстий і дурний, - сердито сказала вона, а потім її кумедний хрипкий голос повернувся до неї, - але ви все, що у мене є в цьому світі, і я не хочу вас втратити.

- Заткніть пельку, Джейн, або я дам вам в щелепу. Якщо ви будете продовжувати в тому ж дусі, я теж заплачу.

- Я не плачу, дурень ви такий. Я не буду плакати. - Вона зробила страшне обличчя. - О, Йене, я так вас кохаю.

- Якимось чином я підозрював це протягом багатьох років, люба, - сказав він, обіймаючи її своїми товстими руками.

Вона обійняла його за шию і зі переляканою гримасою жалібно запитала: - Я вам трохи подобаюся, чи не так?

- Ви буркотлива стара сука, Джейн, але, Боже ж мій, я кохаю вас.

Їхні губи зустрілися, і вони вклали в цей довгий поцілунок все своє кохання і всю свою відданість. Вона відірвалася від нього.

- Забирайся під три чорти звідси. Я ані на мить більше не винесу цього.

Без подальших слів, він кинувся з кімнати, грюкнувши за собою дверима, як ніби у них була жахлива бійка. Джейн, не зводячи очей з дверей, через які він вийшов, прикусила губу, щоб зберегти самовладання. Її комічне, потворне обличчя змінювалось в дивних гримасах. Потім вона полишила боротьбу.

- До біса мої вії.

Вона впала на коліна і склала руки.

- О Боже, збережи старого дурня в безпеці.

Сльози текли по її обличчю. Вони перетворили в жахливе безладдя її макіяж.

І подібним способом, хоча і по-різному, жінки в Англії протягом довгої, суворої зими прощалися зі своїми чоловіками. Вони прощалися з ними на хуторах далеких Гебридів і в рибальських незахищених од вітра котеджах Корнуолла, в нетрях великих міст, в похмурих віллах передмість, в акуратних будинках заможних і в особняках великих. Коли це було можливо, вони вирушали на станцію, щоб в останній раз поглянути на них під час посадки. На вагонах чоловіки в піднесеному настрої писали крейдою жартівливі зауваження. Порозвішуйте прану білизну на Лінії Зігфріда. Вони голосно співали, коли поїзд рушив. Вони збиралися до Франції. Вони прямували в Гібралтар, Мальту, Єгипет або на Схід. Можливо, не всі з них доберуться до місця призначення в цілості й схоронності. Жінки, багато з яких все ще плакали, виходили зі станції і йшли по своїми господарчим роботам.

Джейн продовжувала вести своє звичайне життя. Вона часто виходила на вечерю і обідала в «Рітці», де ви бачили усіх, кого ви знали. Вона влаштовувала шикарні маленькі вечірки в своєму крихітному будиночку. Оскільки вона жила в зручному місці, друзі Роджера з військового міністерства, люди з Міністерства закордонних справ і члени Палати громад були раді заглянути ввечері на коктейль і по пліткувати. Зазвичай вона розповідала забавну історію про того чи іншого генерала, або про невеликий скандал з міністром Кабінету міністрів, і ви були майже впевнені, що два або три рази добре посмієтеся, коли прийдете до неї. Її фантастична зовнішність додавала гостроти її дотепам. Звичайно,