Читати книгу - "Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір"

Сердець своїх не зв’яжемо з принуки.

Король

Якщо ж на це я не зміню спокою,

Щоб силу в ліні зберегти свою,-

Хай очі смерть мені склепить рукою!

Тобі ж навіки серце віддаю.

Бірон

А що мені, моя любове, скажеш?

Розаліна

Вам слід очиститись після гріхів,

Бо теж порушили святу присягу;

Якщо ж ви прагнете мого кохання,

То мусите в лікарнях без спочинку

Весь рік шукати й доглядати хворих.

Дюмен

Любове, що мені бажаєш ти?

Катаріна

Здоров’я й жінки, честі й бороди

З потрійною любов’ю зичу нині.

Дюмен

Вам дякувати можу як дружині?

Катаріна

Ще ні, мій пане, рік і день уваги

Звертать не буду на любовні ахи.

Настане час принцесі й королю,

Приходьте - й вам любові я вділю.

Дюмен

Слугою ж буду вам, повірте слову.

Катаріна

Без клятви, бо відступитеся знову.

Лонгвіль

А ви, Маріє?

Марія

Рік мине, й по дню

Жалобну сукню на дружка зміню.

Лонгвіль

Я ждатиму, хоч термін довгий дуже.

Марія

На вас він схожий, довгов’язий друже.

Бірон

Про що ти думаєш? 111 Заглянь же в очі -

В ці вікна серця, що чекає спрагло

Відвіту на свою мольбу покірну.

Чи я твою любов здобути можу?

Розаліна

Про вас я часто чула, мій Біроне,

Ще до знайомства, й людська поголоска

Повсюдно твердила, що ви - насмішник,

На прізвиська образливі мастак,

Готовий глузувати і знущатись

З усіх, хто на язик вам попадеться;

Щоб розум свій од полину звільнити

І тим любов мою завоювати,-

Без цього вашою повік не стану!

Ви також мусите весь рік щоденно

В лікарні бути між німих страждальців,

І з тяжкохворими вести розмови,

Та силою дотепності палкої

Калік смішити змучених і кволих.

Бірон

Будити ярий сміх у грудях смерті?

Кому ж те до снаги? Чи може влитись

Веселість в душу, що лишає тіло?

Розаліна

Але ж це в’їдливий гамує розум,

Якого вплив залежить від тих дурнів,

Що реготом підтримують розпусту.

Сприйнятним дотеп роблять вуха тих,

Хто слухає, а не язик того,

Хто жарт пустив. Отож якщо недужі,

Які від власних стогонів оглухли,

На ваші смішки зважать, то жартуйте,

І вас із цим недоліком прийму я.

Коли ж не схочуть слухати вас хворі,

Тоді переборіть в собі ту ваду,

Щоб я раділа з вашої відміни.

Бірон

Дванадцять місяців! І щастя - далі!

Що ж? Рік я жартуватиму в шпиталі.

Принцеса

(до короля)

Так, володарю, з вами я прощаюсь.

Король

Ні, панно, вас ми проведем в дорогу.

Бірон

Раніше грали фарс не так, їй-богу,-

Там Джек вінчався з Джін; а наших дам

Не схилиш тут зробити все, як там.

Король

За рік і день скінчиться все на славу.

Бірон

Але вже й так ми затягли виставу.

Входить Армадо.

Армадо

Найсвітліший володарю, дозвольте мені...

Принцеса

Чи це не наш Гектор?

Дюмен

Знаменитий троянський воїн.

Армадо

Я хочу поцілувати королівський палець і попрощатись. Я дав обітницю - поклявся Жакнеті ходити заради її солодкої любові троє літ за плугом. Але, вельмишановний королю, чи не зволите послухати діалог, який склали двоє вчених на похвалу сові й зозулі? Його мали декламувати наприкінці нашої вистави.

Король

Кличте їх швидше: ми послухаєм.

Армадо

Гей, заходьте!

Входять Олоферн, Натанієль, Метелик, Довбешка та інші.

З цього боку - Hiems, Зима; з того - Ver, Весна. Одну уособлює сова, другу - зозуля. Ver, починай.

ПІСНЯ

I

Весна

Коли фіалки й маргаритки

Ряхтять у зелені навкруг

І, жовті сиплючи лелітки,

Зозулинець вкрашає луг,-

Тоді зозулиці в галуззі

Беруть чоловіків на глузи:

Ку-ку!

Ку-ку! Ку-ку! Тривожний звук,

Несе мужам він стільки мук!

II

Коли пастух на дудці грає,

І в парі гнізда в’ють пташки,

І жайвір орачів гукає,

І діви білять сорочки,-

Тоді зозулиці в галуззі

Беруть чоловіків на глузи:

Ку-ку!

Ку-ку! Ку-ку! Тривожний звук.

Несе мужам він стільки мук!

III

Зима

Коли беруться льодом стіни,

На руки хука Дік-пастух,

І молоко в дійниці стигне,

Піч топить Том, і сніг навкруг,

Коли з дороги легко збиться,-

Тоді кричить сова-нічниця:

У-ух!

У-ух! У-ух! Приємний знак,-

В гладкої Джен кипить баняк.

IV

Коли гудуть в полях бурани,

І пастор з кашлю втратив глас,

І ніс червоний в Маріанни,

І яблука печуть у нас,

Коли в замет забилась птиця,-

Тоді кричить сова-нічниця:

У-ух!

У-ух! У-ух! Приємний знак,-

В гладкої Джен кипить баняк.

Армадо

Слова Меркурія 112 різко звучать після Аполлонових пісень. А тепер вам - туди, нам - сюди. 113

Виходять.

___________

Надруковано в 1598 р. in quarto під назвою: