Читати книгу - "Координати чудес, Роберт Шеклі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— О-о-ой! — видихнув Виграш. — Я і пса так не лікував би!
— Я також ні, — запевнив лікар. — Принаймні доти, поки собакоподібні досягнуть відповідного рівня розвитку. Ви даєте згоду на операцію?
— Так…- розмірковував Виграш. — Нам не випадає просто так покинути його в непритомному стані, правда?
— Звісно, не випадає, — погодився Моделі. — Бідолашний так розраховував на нас, і ми не повинні обманути його сподівань. Лікарю, виконуйте свій обов’язок!
Протягом усієї розмови Кармоді боровся зі своїм безвладним і нерухомим тілом. Він слухав з усе дужчим жахом, і в ньому міцніла думка, що ворогам і не снилося те лихо, яке можуть заподіяти йому друзі. Титанічним зусиллям він розплющив повіки і відклеїв язик від піднебіння.
— Ніякої операції! — прохрипів він. — Тельбухи повипускаю за вашу кляту операцію!
— Прийшов до тями, — з видимим задоволенням констатував лікар. — Деколи, знаєте, словесний опис операційної процедури в присутності пацієнта виліковує краще, ніж сама операція. Це, звичайно, ефект нейтральної терапії, проте легковажити ним не слід.
Кармоді зробив спробу підвестися, а Моделі допоміг йому стати на ноги. Вперше подивився на лікаря і побачив високу, худу і сумовиту людину, одягнуту в чорне, дуже схожу на Авраама Лінкольна. Виграш уже не був казанком. Мабуть, унаслідок переживань він обернувся на гномика.
— Якщо я буду потрібен, пошліть за мною, — відкланявся лікар.
— Що це було? — запитав Кармоді. — Космічний корабель, якісь люди…
— Ми вчасно витягли тебе з біди, — сказав Виграш. — То був ніякий не космічний корабель, дитинко.
— Знаю. А що ж це?
— Це і є ваш хижак, — пояснив Моделі. — Ви полізли йому просто в пащу.
— Мабуть, так воно й було, — погодився Кармоді.
— І ледь не втратили єдиний шанс повернутися на Землю, вів далі Моделі. — Вам краще сісти, Кармоді. Шанси у вас тепер незначні, і жоден з них не дуже обнадійливий. Кармоді сів.
РОЗДІЛ 17Передусім Моделі розповів про хижаків, про їхні обряди і звичаї, натуру й норови, викрутні й хитрощі. Для Кармоді зажило дізнатися, що з ним сталося й чому, навіть якщо він дізнається вже опісля всього.
— Надто коли дізнаєшся опісля всього, — докинув Виграш. Моделі пояснив, що як для кожного чоловіка існує жінка, так і для кожного живого організму існує хижак. Великий Ланцюг Поїдання (поетичний образ динамізму життєвої цілісності у Всесвіті) не повинен уриватися хоча б з причин внутрішньої необхідності, якщо не задля іншого. Життя, як відомо, передбачає творіння, а творіння немислиме без смерті. Таким чином…
— А чому творіння немислиме без смерті? — запитав Кармоді.
— Не задавайте дурних запитань. На чому я зупинився? Ага. Таким чином, виправдовується убивство, хоч деякі його супровідні обставини не викликають особливого захоплення. Істота у своєму природному середовищі живиться деякими іншими істотами, а нею живляться ще інші істоти. Цей процес, як правило, такий природний і простий, так досконало зрівноважений, що і хижак, і здобич воліють тривалий час не помічати його, натомість скеровуючи свою увагу на служіння мистецтву, збір земляних горіхів і роздуми про Абсолют або щось інше, цікаве для даного виду. Так воно й має бути, бо Природа (уявімо її підстаркуватою дамою в чорнім строї сільського крою) не любить, щоб її закони і правила ставали темою пересудів на вечірках, на базарі, на конклаві чи будь-де взагалі. От ви, Кармоді, випадково вийшовши з-під контролю й регулювання з боку рідної планети, все ж не уникли невблаганного Закону Існування. Якщо в неосяжних просторах Всесвіту хижака для вас не існує, то його слід знайти. Якщо ж його не можна знайти, то слід створити.
— Ну, добре, — сказав Кармоді. — Але той космічний корабель, ті люди…
— …були не тим, чим здавалися, — докінчив Моделі. — Пора вам збагнути.
— Уже збагнув.
— Вони якраз були нерозривною єдністю, істотою, створеною саме для вас, Кармоді. Це ваш хижак, і він майже класично діяв за простими, нормальними Законами Хижацтва.
— Як це? — запитав Кармоді.
— Так от, — зітхнув Виграш. — Ти дуже вдало запитав! Ми можемо нарікати на долю і на світ, але зрештою нам незмінно відповідають: так воно є.
— Я про інше, — відмахнувся Кармоді. — Мене цікавить суть Закону Хижацтва.
— Даруй, не так тебе зрозумів, — вибачився Виграш.
— Гаразд, — утішив його Кармоді.
— Дякую, — сказав Виграш.
— Нема за що. Я не хотів… Ні, я таки хотів! Що це за прості, нормальні Закони Хижацтва?
— Вам треба обов’язково знати? — запитав Моделі.
— Так, боюся, що треба.
— Коли ви починаєте запитувати, — посуворішав Моделі, — то хижацтво перестає бути простим і нормальним, і навіть його статус закону ставиться під сумнів. Знання про хижацтво притаманне кожному організмові як руки, ноги, голова, та важить більше. Воно, бачите, фундаментальніше, ніж закони науки, і тому не підлягає спрощенню й профанації. Бо навіть питатися про таке — це вже отримати відповідь, далеку від істини.
— І все ж таки, гадаю, я повинен знати про хижацтво якомога більше, — наполягав Кармоді. — Надто те, що стосується мене.
— Так, ви, безперечно, повинні знати, — погодився Моделі. — Вірніше, вам слід було знати, що аж ніяк не одне й
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Координати чудес, Роберт Шеклі», після закриття браузера.