read-books.club » Сучасна проза » Хранитель забутих речей 📚 - Українською

Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хранитель забутих речей" автора Рут Хоган. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 24 25 26 ... 92
Перейти на сторінку:
чашки чаю і два заварні креми та нарешті вирішив завершити свій візит:

— Ще одне, — сказав він Лорі. — Третя умова заповіту.

Він передав Лорі запечатаний білий конверт із її іменем, написаним рукою Ентоні.

— Думаю, лист прояснить деталі, але Ентоні хотів, щоб ви повернули речі з його кабінету їхнім законним власникам, принаймні, якщо це можливо.

Лора уявила переповнені полиці та шухляди й усвідомила неможливість завдання:

— Але як?

— Не знаю. Утім, очевидно, Ентоні вірив у вас, отож вам потрібно лише трохи віри в себе. Упевнений, ви придумаєте, як це зробити.

Лору його слова не надто підбадьорили. Але ж надія приходить з вірою, чи не так?

— Знаєте, у неї було дивовижне руде волосся, — містер Квінлан узяв фотографію Терези.

— Ви коли-небудь зустрічали її?

Він лагідно провів пальцем по контуру Терезиного обличчя на фото.

— Я бачив Терезу кілька разів. Дивовижна жінка. Коли її розпалити, вона показувала непримиренну вдачу. Мабуть, кожен чоловік, який колись зустрічав Терезу, трохи потрапляв під її владу.

Неохоче відпускаючи Терезу від себе, він поставив фотографію на стіл:

— Але для неї існував лиш Ентоні. Він був моїм другом і клієнтом багато років, і я ніколи не бачив більш закохану людину, ніж він. Її смерть надломила його назавжди. Сумно…

Саншайн принишкла, прислухаючись до кожного слова, намагаючись запам’ятати їх, щоб згодом скласти у правильну історію.

— Дайте вгадати, — сказав містер Квінлан, встаючи і підходячи до грамофона, — «Лише від згадки про Вас» Ела Боуллі?

Лора усміхнулася:

— Це їхня пісня.

— Звичайно. Ентоні розповідав мені історію.

— Я б залюбки послухала її.

Відтоді, як помер Ентоні, Лору засмучувало усвідомлення того, як мало вона знає про свого покійного друга й особливо про його минуле. Їхні стосунки були зосереджені на теперішньому, на щоденних справах і поточних завданнях, вони ніколи не ділились одне з одним спогадами чи планами на майбутнє. Тож тепер Лора бажала дізнатися про Ентоні геть усе, що можливо. Вона хотіла краще пізнати чоловіка, який поставився до неї з такою добротою та щедрістю. Містер Квінлан повернувся на своє місце в найкращому кріслі:

— Один з найяскравіших ранніх спогадів Ентоні був про те, як він малим танцював під цю мелодію. Це сталося в часи Другої світової війни, його батько готувався до відбуття на фронт. Він служив офіцером Королівських військово-повітряних сил Великої Британії. Того вечора батьки вирішили розважитися. Задля такої особливої нагоди — останнього вечора батька вдома — мати позичила в подруги гарну вечірню сукню бузкового кольору. Скіяпареллі, я пригадую. У Ентоні десь залишилася світлина. Батьки були у вітальні, коли увійшов Ентоні, щоб побажати їм на добраніч. Вони танцювали під цю пісню Ела Боуллі — бравий батько й елегантна мати. Вони схопили малого Ентоні, й він танцював з ними. Він говорив, що досі пригадує запах материних парфумів і сарж батькового однострою. Того вечора вони востаннє були разом і Ентоні востаннє бачив свого батька. Той повернувся на базу наступного дня рано-вранці, коли малий ще спав. Три місяці опісля він здався в полон і був убитий під час спроби втекти зі «Шталаґ-Люфт III».[30] Чимало років по тому, незадовго після знайомства з Терезою, Ентоні з коханою обідали в барі на Ковент-Ґарден, здекорованому більше для прихильників Донні Осмонда і Девіда Кессіді.[31] Але Тереза й Ентоні, здавалося, не належали своєму часу. Почала грати пісня Ела Боуллі, й Ентоні розповів Терезі історію про свою родину. Вона взяла його за руку, встала і танцювала з ним так, немов вони в кімнаті самі.

Тепер Лора починала розуміти:

— Здається, вона справді дивовижна жінка.

Містер Квінлан відповів, не приховуючи своїх почуттів:

— Так, справді дивовижна.

Коли він складав папери, мовчання порушила Саншайн:

— Не бажаєте ще любеньку чашечку чаю?

Містер Квінлан усміхнувся вдячно, але похитав головою:

— Боюсь, я маю йти, інакше проґавлю свій потяг.

Але в передпокої він раптом зупинився і звернувся до Лори:

— Ви дозволите мені скористатися вашою вбиральнею?

Розділ 16

Ніж для розрізання паперу із суцільного срібла з ручкою у формі єгипетського фараона. Лора ковзнула лезом між складками цупкого білого паперу. Поки конверт відкривався, вона уявляла, як секрети Ентоні вилітають у повітря хмаринкою приглушених

1 ... 24 25 26 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранитель забутих речей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хранитель забутих речей"