Читати книгу - "Північний вітер"

ось що скажу: гадаю, ми мусимо припинити листування. Я роблюся залежною від Лео Ляйке. Я не можу чекати цілий день листа від чоловіка, який повертається до мене спиною, коли зустрічає, який не хоче познайомитися зі мною, а бажає лише отримувати від мене листи, який використовує мої написані слова, щоби творити собі уявну жінку, бо реальні зустрічі з реальними жінками завдають йому лише страждань. Я так більше не можу. Це кепсько. Лео, Ви мене розумієте?

Дві години потому

AW:

Так, я розумію. Відтак маю чотири питання, оформлених за схемою Еммі Ротнер:

1) Ви хочете познайомитися зі мною особисто?

2) Навіщо?

3) Що з цього вийде?

4) Чи мусить про це знати Ваш чоловік?

Тридцять хвилин потому

RE:

До 1) Чи хочу я познайомитися з Вами особисто? Звісно, я хочу познайомитися з Вам особисто. Краще особисто, ніж неособисто. Хіба ні?

До 2) Навіщо? Це я знатиму лише тоді, коли ми познайомимося.

До 3) Що з цього вийде? Що вийде, те й вийде. Якщо нічого не має вийти, то нічого й не вийде. Отож, вийде те, що має вийти.

До 4) Чи мусить про це знати мій чоловік? Про це я знатиму лише тоді, коли знатиму, що з цього усього вийде.

П’ять хвилин потому

AW:

Обманюватимете свого чоловіка?

Хвилину потому

RE:

Хто Вам таке сказав?

Сорок секунд потому

AW:

Це я зрозумів з Вашого листа.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Дивіться, не зрозумійте забагато.

Дві хвилини потому

AW:

Чого Вам у Вашому чоловікові бракує?

П’ятнадцять секунд потому

RE:

Нічого, геть нічого не бракує. А чому Ви вважаєте, що мені чогось бракує?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Зрозумів з Ваших листів.

Тридцять секунд потому

RE:

І що ж саме Ви зрозуміли? (Ви вже нервуєте мене зі своєю лінгвопсихологією і розумінням.)

Десять хвилин потому

AW: