Читати книгу - "Калькуляція зірок"

Як колишній секретар сільського господарства, не дивно, що він інтуїтивно зрозумів проблему зі зміною клімату. Але він все ще був зосереджений на неправильній тенденції. Так, у нас був міні-льодовиковий період, щоб пройти його, але жоден з них не розглядав можливого підйому температури.

— Субсидії для фермерів. — Інший чоловік, можливо той, хто сказав, що не чує, схилився через стіл. — Це змусило фермерів збільшити врожайність під час Великої депресії.

— Всі наші ресурси забираються на відбудову.

Поки вони сперечалися, Натаніель відступив до мене і пробурмотів,

— Чи зможеш ти намалювати графік підвищення температури?

Я кивнула і повернулася до дошки, вдячна, що можу зробити щось конкретне. Крейда ковзала по поверхнні, залишаючи крапки під моїми ударами. Нотатки в моєму портфоліо були там, на випадок, якщо я забуду їх, але я так довго дивилася на цю діаграму за останні кілька тижнів, що вона відпечаталася на внутрішній частині моїх повік.

Непристойний холод протягом наступних кількох років, потім повернення до нормального — а потім… потім температура постійно зростала. Лінія спочатку йшла повільно, поки не досягала переломної точки, і раптово стрибала вгору.

Коли я вдарила по дошці останній раз, Натаніель вийшов вперед, до кінця столу конференції, і став, склавши руки перед собою. Розмова затихла.

— У 1824 році Джозеф Фур'є описав ефект, який Олександр Белл пізніше назвав «парниковим ефектом». У ньому частинки у повітрі змушують атмосферу затримувати тепло. Якби Метеорит завдав удару по суші, зима була б довшою. Вогняна куля була б більша. Ми думали, що нам пощастило, що метеорит потрапив у воду, але це гірше. Земля вийде з зими і стане спекотно. Через п’ятдесят років у Північній Америці не буде снігу.

Спокійний чоловік, який скаржився на сніг у Каліфорнії, засміявся. — Приїхавши з Чикаго, я мушу сказати, що це не сприймається, як проблема.

— Що ви скажете на стовідсоткову вологість і літо при низькому рівні у сто двадцять градусів?

— І все-таки. Синоптики не можуть передбачити, чи завтра буде дощ. П'ятдесят років — це довгий час.

Президент Браннан знову підняв руку. Він дивився на мене. Ні. На дошку. Я відступила убік, щоб він міг краще бачити.

— Доктор Йорк. Що являє собою поворот на цій діаграмі?

— Це… коли почнуть кипіти океани.

Це повідомлення, ніби реактивний двигун, висмоктало повітря з кімнати. Хтось сказав:

— Це не може бути серйозно. Це…

Президент Браннан ляснув рукою по столу.

— Я сподіваюся, що ви усвідомлюєте, що я знаю дещо про планету та про те, як вона поводиться. У нас ця зустріч, тому що я вже переглянув цифри доктора Йорк і вважаю проблему серйозною. Ми тут, панове, щоб обговорити цю справу. Ми тут, щоб вирішити, що з цим робити.

Дякую тобі, Боже. Браннан був лише виконуючим обов'язки президента, Конгрес не міг його затвердити, бо для цього вимагалося проведення виборів самого Конгресу. Але все ж… усі повноваження президента зараз були покладені на нього.

Він оглянув кімнату, а потім жестом показав на М. Шерцінгера.

— Ви візьмете слово?

— Звичайно. — Він встав і підійшов до Натаніеля. — Панове. Місіс Йорк. У Швейцарії є приказка "Ne pas mettre tous ses? Ufs dans le meme panier", яка перекладається англійською мовою так: "Не клади всі яйця в один кошик". Організація Об'єднаних Націй вважає, що на додаток до зменшення збитків тут, на Землі, ми також повинні подивитися за межі нашої планети. Панове, настав час колонізувати космос.

ООН ПОКЛАДАЄТЬСЯ НА УКРАЇНУ

Спеціально для The National Times.

Рим, 20 лютого 1956 р. — Комісія ООН з продовольства та сільського господарства сьогодні закликала всі уряди країн-членів негайно розглянути, яку допомогу вони можуть надати Україні, частині колишнього Радянського Союзу, якій загрожує голод після неврожаю під час метеорних зим. ООН доручила своєму генеральному директорові продовжувати надавати на прохання українського уряду всю відповідну допомогу, технічну чи іншу, що належить до його повноважень та компетенції.

Ви пам’ятаєте, де ви були, коли ми послали людину в космос? Я була однією з двох комп’ютерщиків — дівчат, які сиділи в темній кімнаті Міжнародної аерокосмічної коаліції, в Центрі Контролю місій проекту Соняшник в Канзасі, з графічним папером і механічними олівцями. Ми звикли запускати з Флориди, але це було до початку Метеориту, і до того, як НАСА стала частиною МАС. Соняшник уже мав ракетну башту з часу війни, тому був сенс у переїзді всередину країни, подалі від зруйнованого узбережжя. За три милі плоди нашої праці стояли на стартовій панелі: ракета "Юпітер" зі Стетсоном Паркером, схованим у крихітному стручку на вершині 113 метричних тонн пального.

Чарівний, коли він хотів бути, навіть мені довелося визнати, що він проклятий прекрасний пілот. Якщо не буде невдачі, він буде першою людиною у космосі. І якщо ми помилилися у розрахунках, він буде мертвий. З семи космонавтів Артеміди він був моїм найменшим улюбленим, але я хотіла, щоб він це пережив.

Групи панелей з приладами давали м'яке сяйво кімнаті, а звукозаглушаючі панелі, які приставили до стін, підтримували тишу. Або шум на низькому рівні, з урахуванням приміщення, наповненого 123 техніками. Повітря пахло електрикою. Чоловіки крокували по краях кімнати. Як головний інженер, бідний Натаніель застряг у Новому Білому домі, чекаючи з президентом Браннаном розмови з пресою. У них було написано дві промови. Про всяк випадок.