read-books.club » Наука, Освіта » Керуй гормонами щастя 📚 - Українською

Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

253
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Керуй гормонами щастя" автора Лоретта Граціано Брюнінг. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 24 25 26 ... 55
Перейти на сторінку:
велика підмога для виживання. У світі нетривалих соціальних спільнот політика стала зручним способом стимулювати синтез окситоцину.

В умовах дикої природи ссавці із сильнішими соціальними альянсами займають більшу територію, більшою також є кількість їжі та нащадків. У людському суспільстві потужні соціальні альянси забезпечують виживання багатьма способами. Вони допомагають людині знайти роботу або пару, позбутися неприємностей. Мозок винагороджує людину приємними відчуттями, коли вона робить те, що сприяє зміцненню соціальних зв’язків, оскільки це забезпечує її виживання.


Відокремлення від спільноти

Коли тварина почувається в безпеці в групі подібних до себе, будь-яка загроза цій спільноті сприймається як особиста загроза виживанню. Поведінка тварини, що залишається на місці, коли решта стада йде, також може бути розцінена як загроза виживанню. Можливо, вам доводилося відчувати те саме й на собі. Тварина поза стадом може спровокувати хижака, що стане загрозою для всього стада. Якщо тварина не підкоряється загальним правилам, вона ризикує бути вигнаною зі стада. З точки зору мозку ссавця, то є серйозною загрозою, тож зазвичай тварина робить усе, що від неї вимагається, заради підтримки соціальних зв’язків. Ви можете переконувати себе, що робите те саме, що й інші, із власних причин, і так і не зрозуміти: це у вас говорить потреба ссавця в підтримці рівню окситоцину.


Стадний інстинкт

Тварини чітко розділяють світ на тих, хто є членами їхньої групи, та чужинців. Знайомий запах стимулює синтез окситоцину, тоді як запах чужинця його не викликає. Якщо тварина наближається до іншої групи, найімовірніше, на неї буде здійснена атака, оскільки члени іншої групи сприйматимуть цю тварину як загрозу. Завдяки подібній захисній реакції потомство конкретної групи не ризикує тим, що занадто багато особин намагатимуться прогодуватися на обмеженій території. Тварина має швидко продемонструвати свою приналежність до групи, інакше вона може постраждати. У кожного різновиду є власний запах, забарвлення та звуки, що за ними їх можна ідентифікувати. Наприклад, в одних газелей на крупі чорна смуга, в інших – біла або дві білі, або чорна й біла. Ці відмінності легко помітити. У нашому суспільстві теж склалися швидкі способи визначати своїх. Вони можуть бути серйозними або легковажними, але виконують свою функцію. Наприклад, у комедійному серіалі «Портленд» новачкові одразу пояснюють, з яким пірсингом у місті ходити можна, а з яким його не приймуть.

Людина активно намагається обмежувати свій «стадний інстинкт», хоча постійно його наслідує. Люди, які стверджують, що люблять усе людство, формують спільноти з тими, хто любить усе людство. Люди, які зізнаються, що зневажають організовані спільноти, об’єднуються з іншими ненависниками спільнот. Дехто каже: «Ми погані хлопці» – і довіряє лише іншим «поганим хлопцям». У людини продовжує існувати бажання створювати кола довіри, хоча це бажання може приймати різні форми.

У більшості тварин відмінності між своїми і чужими досить прості. У приматів усе ускладнюється через додаткові нейрони. У зграї таких мавп існує багато підгруп, що їхній склад перманентно змінюється, тому в них постійно формуються нові соціальні угруповання заради забезпечення виживання. Старі підгрупи розпадаються, нові утворюються. Загрозу для примата можуть становити члени його колишньої підгрупи, тож він може уникнути загрози і навіть підвищити свій статус, якщо укладе соціальний альянс на підґрунті грумінгу з іншими приматами.

Люди теж охоче формують коаліції. При цьому коаліції інших часто сприймаються нами як такі, що несуть у собі загрозу. Людина знає, що її не кусатимуть чи не шарпатимуть, але мозок ссавця бачить загрозу. У разі посилення іншої групи ви ризикуєте втратити свої ресурси. Мозок починає синтезувати гормон стресу. Ви розумієте, що можете вижити і без приналежності до певної коаліції, але успадкували мозок, для якого ізоляція подібна до смерті.


Дещо про мозок ссавця…

У разі посилення іншої групи ви ризикуєте втратити свої ресурси. Мозок починає синтезувати гормон стресу. Ви розумієте, що можете вижити і без приналежності до певної коаліції, але успадкували мозок, для якого ізоляція подібна до смерті.


Спільний ворог

Група тварин об’єднується за наявності ознак загальної загрози. Переваги перебування в групі мотивують їх терпіти жорсткі внутрішні конфлікти. Леви тримаються разом попри сутички, що відбуваються в них під час боротьби за ласий шматок, бо гієни мають достатньо сили та навичок, щоб відібрати здобич у самотнього лева. Павіани воліють триматися разом, хоча і кусають одне одного через кращі ягоди, оскільки поодинці вони перетворяться на легку здобич для леопарда. Шимпанзе теж живуть у групах, де постійно виникають внутрішні конфлікти, бо мавпи з інших груп можуть легко вбити самотнього чужинця (виняток – статевозрілі самки, яких вони забирають до своєї групи). Вовки й сурикати живуть у зграях, хоча альфа-самці не допускають розмноження інших самців. Вовкам група потрібна для успішного полювання, а сурикатам – заради уникнення хижаків. Слонихи об’єднуються в матріархальні групи, оскільки поодинці не можуть захистити потомство.

Леон Юріс у своєму романі «Хаджі» дуже точно описав стиль співробітництва, що є притаманний для ссавців: «Мені не виповнилося ще й дев’яти років, коли я засвоїв основні правила життя. Я був проти брата; ми з братом – проти батька; моя сім’я – проти далеких родичів і клану; клан – проти племені; плем’я – проти світу; і ми всі разом – проти невірних».


Спільний ворог – це те, що об’єднує групу тварин. Її члени почуваються в безпеці, бо життя поза групою сповнене загроз. Тварини готові терпіти біль усередині групи, бо очікують на те, що за її межами біль виявиться ще сильнішим.

Дослідження, що було проведене на новонароджених щурах, підтвердило цю готовність миритися з болем всередині групи. Маленькі щурята були здатні терпіти слабкі розряди електричного струму, щоб залишатися поруч із матір’ю. Згодом учені почали подавати попереджувальний сигнал, після якого слідував розряд струму. Якщо матері не було поруч, почувши цей сигнал, пацюки швидко вчилися уникати удару струмом. Однак у присутності матері вони навіть не намагалися уникати електричного розряду. Учені підтвердили, що мозок щурят блокував навчання, щоб уникнути закріплення асоціації між матір’ю і болем. Така асоціація не сприяла б виживанню.

Можливо, серед ваших знайомих є люди, що готові терпіти жорстоке

1 ... 24 25 26 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Керуй гормонами щастя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Керуй гормонами щастя"