Читати книгу - "Талан"

К р i с л а. Браво! Браво!

К в i т к а (вибiга на галас в ложу). Вона, вона! Як схудла!

К в я т к о в с ь к а (блага перелякано). Друже, ай, не гомонiть… я вийду!

К в i т к а (не при собi). Нi, не буду!

К о т е н к о

Подалi, геть! Вiд панi ляхом тхне

I щоки ще палають од цiлункiв.

Л у ч и ц ь к а

Я не виновна…

К о т е н к о

Силою б то взяв?

Л у ч и ц ь к а

О, гвалтом… Я… боролась до загину…

К в i т к а. Неправда!

К в я т к о в с ь к а. Цс-с! (Удержує його).

К о т е н к о

I обняла ляха

Зрадливою, продажною рукою?

Л у ч и ц ь к а

О боже! Нi! Яка страдниця я!

(Бiльше запалюючись).

Мене взяли як бранку до свiтлицi,

Сторожею обставили мене,

Щоб не могла на себе зняти руки…

О, скiльки слiз я нишком пролила

I скiльки мук пережила, мiй орле!

К о т е н к о

Подумаєш, як настраждалась, — страх!

На ласощах…

К в i т к а (голосно). Ха-ха-ха-ха! То мавпа з червоною покрасою! Ха-ха!

2-е к р i с л о. Тихше!

Ю р к о в и ч. Скандал!

Г а л ь о р к а й а м ф i т е а т р. Отыщите пьяных! Ша!

В ложу входять капельдинер i полiцейський чиновник. Квятковська одводить i щось шепче йому.

Л у ч и ц ь к а (оглядається). Смiється хтось… знайомий голос… Боже!

С у ф л е р (вголос).

Аж десять днiв, аж десять…

Л у ч и ц ь к а (страшенно збентежена, але бажа ще побороти себе)

Днiв… невже?!

Аж десять днiв i рiски в рот не брала…

К о т е н к о

Не видко щось по панiї поста!

Л у ч и ц ь к а

Мене, слабу, без пам'ятi звiнчали…

К о т е н к о

Ну й розговiлись, значить, зараз…

Л у ч и ц ь к а

Ох!..

Хоч пошануй мене, вельможний пане!

Нiхто менi там не подав руки…

Я день i нiч Богдана виглядала,

Щоб визволив нещасну iз тюрми…

К в i т к а (виривається, кричить). Брехня, брехня!

К в я т к о в с ь к а. На бога!

А м ф i т е а т р i к р i с л а. Тихо, тихо!

Л у ч и ц ь к а. Де? де? Вiн тут! (Озирається тривожно).

К о т е н к о (в кулiси). Спинить скандал.

Г а л ь о р к а. Ша, ша!

С у ф л е р (голосно).

Я думками тебе шукала!..

Л у ч и ц ь к а. Боже! То вiн… шукала… ним жила… (В ложу, з сльозами).

Я думками тебе шукала всюди,

Я серденьком з тобою лиш жила!

К о т е н к о

Може, з Тимком?

К в i т к а (скажено, не звертаючи на Квятковську уваги). Нi, нi! А з Жалiвницьким!.. Не вiр змiї!

Л у ч и ц ь к а. Ай, що се?

К в я т к о в с ь к а (показавшись Лучицькiй). Ха-ха-ха! (Вибiга).

Л у ч и ц ь к а (непритомно). Вона, вона там! З ним! Надi мною смiються, глузують… Ай, рятуйте!!

Разом

К о т е н к о (в кулiсу). Завiсу! (Потiм тiка).

Г о л о с и (за кулiси). Робочi! Де вони?!

Г а л ь о р к а. Лучицька! Ш-ш, ш-ш!!

А м ф i т е а т р. Лучицька, браво, браво!!

К р i с л а. Тише! Продолжайте!

К в i т к а. Вона мене дурила, дурила!!

В ложi показується полiцейський, начина тихо умовлять Квiтку.

Л у ч и ц ь к а (нервово, iстерично, а потiм несамовито). З нею! Укупi з нею?! Мало назнущались, так iще тут привселюдно зняти на посмiх, на публiку поставить? Це панський вчинок!.. Я довiрила вам свою душу, свою честь… А ви все потоптали ногами i вигнали мене з хати, як негiдь, як покидьку… Це панський вчинок! Ще з полюбовницею мене банiтувать прийшли! Ай, пане, та чи є ж що нижче, що пiдлiше на свiтi?! (Рве навiжено собi волосся, хапається рукою за горло, за серце).

В ложу знову приходять два служителi i разом з полiцейським беруть Квiтку.

К в i т к а (борючись, кричить). Сюди! Берiть її! Вона втекла до полюбовника! Зрадила, гадина! Вона висушила мiй мозок!

Його виводять.

Жалiвницький вибiга на сцену i пiддержує Лучицьку; вона б'ється на руках.

К р i с л а. Занавес, занавес!

Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш, вон Лучицьку!

А м ф i т е а т р. Браво, браво!.. Вон ложу!

Ж а л i в н и ц ь к и й (з кону). Доктора!

Г о л о с и. Ш-ш, ш-ш! Вон Лучицьку! Продолжать! Квятковську!

Л у ч и ц ь к а (вирвавшись з рук Жалiвницького, на переднiй). Женiть!.. Сльози лила… Кров точила… для вашої втiхи!.. А тепер… плюйте на мене — для втiхи! Бийте — для смiху!.. Топчiть на регiт!.. Хiба в актриси є серце, є честь?? Нема, нема!! Вона бездушна забавка, вона запроданка ваша! (Пада на руки Жалiвницького).

Завiса

ДIЯ П'ЯТА

Убога, але чиста кiмната. Прямо — дверi; направо — два вiкна, налiво — кровать, заставлена вiд дверей ширмами. На вiкнах спущенi фiранки. Ззаду, при образах, лампадка. Направо, за вiкнами, ще маленькi дверi.

В И Х I Д I

Палажка, Маринка, Лучицька (спить).

П а л а ж к а (дивиться на Лучицьку, що спить). Ох-ох-ох! Нема вже нашої Марусi, тiльки тiнь одна: тане вона, як вiск!

М а р и н к а. Тане, бабусю, тане. Як стривожили її тодi на спектаклi, як упала i залилася крiв'ю, — ледве сюди донесли.

П а