Читати книгу - "Біблійні казки. Казки та легенди про святих"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ще таки того дня кинула Свята Родина оазу. Помандрували далі.
Тим часом, як надійшла весна, нагадала собі зозуля, що час їй будувати гніздечко, час скласти яєчка та чекати діточок. Нагадала, злетіла в кущі, почала збирати суху травинку, дрібне бадилля і лаштувати гніздечко, радіючи майбутнім щастям матері. Але що це? Ніяк не вдається побудувати гніздечко. Бадилля розлітається, травичка ломиться, не хоче держатися купи. Що це? Чи забула. Пробує вдруге, втретє. Не йде!
— Може завтра зумію краще, — думає збентежена. Але це саме діється на другий, ба й на третій день.
— Нічого не лишається, — думає. — Вишукаю готове гніздечко якоїсь пташини і там знесу яєчка.
Знайшла чуже гніздечко, зложила в нього яєчка і рада полетіла шукати поживи. Поживилась. Вертає. Але де ж гніздечко? Де зложила яєчка? Шукає, довго шукає. Не знайшла. Засмучена, втомлена, сіла на гілку, зажурилася.
За кілька днів знайшла нове гніздечко якоїсь пташини. Зраділа. Знесла в нього яєчка, але як злетіла по їжу, вернути до нього вже не зуміла. І не зуміла вже ніколи.
Відтоді складає зозуля свої яєчка в чужі гнізда. І чужі пташки виховують її діточок. Вона ж, хоч як дуже тужить за материнською радістю, за щастям виховувати, ростити своїх діточок, — цього щастя не знає.
Ось така важка кара впала на неї за те, що не хотіла зрозуміти любови та болю матері.
Христос і змія
Раз вибралася Марія-Мати в ліс, недалеко Назарету, щоб назбирати йому ягідок. Розрадуваний Ісусик ганяв від куща до куща, збирав ягідки та смачно ними ласував. Пташки, які зразу пізнали, хто до них загостив, літали понад головами Пречистої та Божого Дитяти, виспівуючи свойому Творцеві на радість щонайкращі пісні. Дерева та кущі, повз які проходив Ісусик, клонили свої гілки, навіваючи ними Йому прохолоду. Зайчики та серни ставали, дивуючись такою небувалою гостиною. Навіть хитра лисичка задивилася на хлопчика, з золотим сяйвом довкола голівки, забуваючи на ту мить, що вийшла на криваву виправу. Ісусик же підходив до тварин і гладив їх своєю дрібною ручкою.
Нараз скрикнула Богомати. До Ісусика підповзала змія. Пречиста, перелякана, підбігла до нього, схопила за руку та стала спішно відходити.
— Не втікай! — почула за собою і оглянулася. Це кликала змія. — Я вам нічого лихого не вдію. Я знаю, хто Ти і Твоє Дитя. Здалека я побачила, як Воно, Пресвяте, голубить тварин, і виповзла, бо забажала й собі цеї ласки. Але ви втікаєте так, як всі від мене тікають, бо ж я з роду проклятих. Так, проклятих за те, що колись злий дух, прийнявши нашу подобу, намовив до гріха перших людей. Господь влив у наші гострі зуби страшну їдь, щоб усі нас оминали, бо своїм укусом несемо смерть. Все, що живе, втікає від нас і не має для нас нічого, хіба лише проклін.
Ісусик задумався, слухаючи бідкань змії. По хвилині підійшов до неї, взяв її головку в Свої дрібні ручки і промовив:
— Віднині твої укуси не будуть смертельні.
Потому взяв Марію-Матір за руку і відійшов.
На місці, де Ісусик доторкнувся голови змії, а саме за її вушками, залишились дві ясні цятки, по яких і досі пізнаємо нешкідливого вужа.
Перша ялинка
Малий Ісусик зростав у невеличкому містечку Назареті. Це були найкращі, найщасливіші дні в житті нашого Спасителя. Марія-Мати усім серцем піклувалася своїм любим, русявим хлопчиком, а старенький Йосиф майстрував для Нього візочки, коники, а то й маленькі хатинки із усякою хатньою спорудою.
Великою радістю були для Ісусика забави з ровесниками, які жили недалеко домівки Святої Родини. Він бігав до них, придивлявся їхнім іграм, а то й сам з ними грався. Діти любили Його, бо був увічливий, добрий, сердечний. А вже найбільше горнулися до Нього убогі та кволі. Він все ставав в їх обороні, все захищав їх перед іншими недобрими дітьми.
Одного разу серед забави кинулися старші хлопці на троє вбого одягнених діток. Проганяли їх і врешті почали бити. Ісусик заступився за них, але погані хлопчиська кинулися й до Нього. Ніби здивований, глянув Він на них довгим та повним суму поглядом і промовив:
— Чи ж годиться кривдити слабших?
Збентежені та засоромлені, опустили хлопчиська очі і відійшли. Напастовані діти гляділи на свойого захисника з глибокою вдячністю.
Від цієї пори стали вони найсердечнішими друзями Ісусика. Вигадували для Нього всякі іграшки, заходили до Його дому, гралися з Ним. А й Ісусик їх полюбив. Заходячи часто до них, побачив, що живуть у злиднях, що мати ледве спроможна їх проживити, що вдома ще двоє маленьких діток, а батько помер перед роком. Це все розказав Марії-Матері, а вона веліла йому брати цих дітей до себе і тоді годувала, а навіть зодягала. Небавом так зжилися, що майже щодня навідувалися одне до одного.
Ісусик кінчав восьмий рік. Надійшов день Його уродин. Марія-Мати та Йосиф обрадували Його всякими дарунками. Прийшли й Його друзі. Весело, безжурно гралися до вечора. По вечері пішли друзі додому, а Ісусик став ладитися до сну. Нагадуючи те, що довелося Йому в цьому радісному дні пережити, нагадав і Своїх друзів. Нагадав і посумнів. Йому стало шкода цих бідних дітей. Вони напевно ніколи не дістають дарунків. В ту мить постановив зробити їм милу несподіванку.
Встав з ліжка, взяв Свої кращі забавки, покликав Своїх ангеликів і побіг до хатини, де жили бідні товариші Його забав. По дорозі послав одного ангелика по солодощі, другого по всяке вбрання, третього по яблука, що ростуть в небеснім раю, а ще іншого по золоті зірки, що сяють на молочній, чумацькій дорозі.
Обвантажені тим добром, підійшли в тиху, темну ніч під убогу хатину. В малім садочку, коло хатини, росла між грядками невеличка, самітня ялинка. На її галузках казав Ісусик ангеликам розвісити всі дарунки. Потім подякував своїм ангеликам за поміч, вернувся додому й заснув.
Як зійшло сонце і діти, прокинувшись, вибігли до садочку, вони з дива аж заніміли.
— Що це? — питали. — Відкіля це взялося?
Вкінці, побравшись за руки та радісно вигукуючи, завели довкола чуда-ялинки танок. Їх щастю не було краю.
Та радів і Ісусик. Радів щастям бідних дітей і постановив відтепер обдаровувати в день своїх уродин такою ялинкою всіх добрих дітей.
І так Різдво Ісуса стало для всіх дітей найкращим святом у році.
Божі діти
Кам’янистою дорогою, що вела до Єрусалиму, йшов малий пастушок Яків. Був дуже стривожений. Серед ясного дня скоїлось
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблійні казки. Казки та легенди про святих», після закриття браузера.