Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Тому що той, хто володіє цим мечем, є царем землі.

Але вітер і мороз минули, і час пролетів непомітно. Коли він знову з’явився у світі, то супроводжував звичайного лицаря з прикордонного королівства багатьма дорогами.

Його вороги вже не були великими і вічними істотами, але віра в меч ніколи не згасала.

.

Це була Халран Гея.

.

Стихійні Закони всього світу резонували з нею.

.

Це був звук священного меча.

,

раптово розкололася, і уламки утворили двері світла, які Сіель яли в повітрі. Хмари кружляли навколо дверей, утворюючи величезний вихор. Андеша подивилася на цю приголомшливу сцену і побачила гірську вершину, що звисала з неба.

.

Вершина Спіральної гори.

.

Легенда свідчила, що вона була відображена на Білій вежі і протиставлена Білій вежі. Тоді це місце було

Андеша подивилася на інший бік дверей, і в її темних очах відбивався приголомшливо красивий краєвид. Це було неглибоке море з гладкими, як дзеркало, хвилями. У небі пливли хмари, а в кінці лінії між морем і небом самотньо стояла височезна гора.

Нове життя і смерть, нескінченне зростання.

.

Це був світ за межами Бар’єру Стихій.

.

Мілководне море.

.

Стихійний план води.

Двері світла, утворені Галранською Геєю, злегка повернулися, і сірі Нитки Закону впали з них і перетворилися на порох. Уламки меча ставали все тьмянішими і тьмянішими, як погляд старого героя. Він бачив багато краєвидів, і його сліди були по всьому Вонде.

.

Колись його тримала в руках найгероїчніша людина у світі. Це був меч мечів, священний меч Геї.

.

Але це було останнє, що він бачив.

Вчення Геї виходило з віри в захист. Дворяни захищали своїх громадян, жерці захищали своїх віруючих, батьки захищали свої сім’ї, а матері захищали своїх дітей. У цей момент він визнав захист Брандо.

.

Це була найблагородніша данина.

Кілька ліній закону впали на тіло Бренделя і з блискавкою злилися з його тілом. Брандо на мить був приголомшений. Він виявив, що в його Стихійній Силі є додатковий опис стихії Землі. Він подивився на двері світла і приблизно зрозумів, що відбувається.

.

Сила спадкування.

.

Халран Гея визнав вас. Біля ніг Брандо приземлилася біла лисиця. Вона була трохи брудна і мала кілька ран на тілі, але її чорні очі були яскравими Добре відчувайте її закон. Можливо, одного разу ви дійсно станете королем світу.

?

Я буду. Брандо відповів: Білий туман, що сталося з римлянином?

Це схоже на те, що ви розумієте. Через ауру Геї душа Сутінкового Дракона в тілі римлянина скаженіла. Він ще не повністю спустився, але Імператриця Дракона обов’язково проведе його до цього.

Білий Туман дивився по той бік дверей світла Моєї сили не вистачить, щоб зупинити її, і ти теж. Але, можливо, ми зможемо працювати разом. Мілководне море є входом до Бар’єру Стихій. Я був у цьому світі кілька разів, і я можу вас направляти.

Якщо я вб’ю Фредріка, що станеться?

Його не вб’єш! Андеша схвильовано схопив лезо меча. Кров текла з її білих пальців, але вона, здавалося, не помічала цього, коли кричала: Ти мені обіцяв.

.

Брендель проігнорував її і продовжив дивитися на білий туман.

Білий Туман похитав головою Чи замислювалися ви коли-небудь, що навіть якщо ви вб’єте Фредріка, Сутінковий Дракон все одно зійде на Римлянина? У цей час Римська імперія припинить своє існування.

Брандо замовк. Андеша теж тремтіла і не наважувалася видати ні звуку.

Ви вже знали про це? — раптом спитав він.

?

Ви мене звинувачуєте?

,

Ні. Брандо похитав головою. Він знав, що навіть якщо він знає, що воля Сутінкового Дракона знаходиться в тілі римлянина, вона все одно буде марною. Це був перший раз, коли він відчув себе таким розгубленим щодо майбутнього.

Він подумав про місячну літню ніч у Бучче. Він думав про все про дівчину-купчину. Він думав про її кумедну шкіряну спідницю, про сумку, про гладеньке чоло, про її ясні й хитрі очі. Чим більше він думав про це, тим більше розгублювався.

—

Брандо, що б ти не робив, я буду поруч з тобою —

Брандо, я в майбутньому стану великим купцем!

.

Ви це зробите.

,

Він пробурмотів сам до себе: Ким би ти не був, я врятую тебе. Я обіцяв тобі.

Тепер ти справді схожий на того ідіота Одіна. — раптом промовив Білий Туман.

Брандо похитав головою: Ні, я зовсім не схожий на нього.

?

Ах? Чому?

, —

Тому що він зазнав невдачі, і я досягну успіху —

.

Я сподіваюся, що так.

Чоловік і лисиця ступили у світ за Брамою Світла, залишивши Андешу тупо дивитися на Ворота Світла. Ворота Світла поступово згасали, а пейзажі за ними ставали все більш ілюзорними.

Але ватажок Пастухів Дерев раптом зціпив зуби і кинувся всередину з руками, залитими кров’ю. Брама Світла мерехтіла за нею і зникала.

,

Приблизно через кілька хвилин Хіпаміла накульгував. Вона озирнулася ліворуч і праворуч, аж до того місця, де зникли двері світла. Вона легенько принюхалася носом і нарешті зітхнула.

,

Я запізнився, пане мій

.

Мілководне море.

, –

Серед безлічі світів Ваунте таке слово відьми називали Торагоном, а гноми називали його Світом Води Всіх Речей. Це був дім Ельфійського Дерева, а також дім ельфів. Вона була записана в Блідій поемі як таємнича руна, яку було важко розшифрувати мудрістю смертних, але люди дали їй визначення –

.

Стихійний план води.

Багато людей мріяли про Мілководне море, тому що воно було з’єднане з річкою Безодні. Це було місце, де піднімалася і падала доля смертних. У тому сні це було безмежне синє море з сірувато-білими мисами, що піднімалися з моря, утворюючи сцену, схожу на скелю.

Він утворював стежку, яка вела прямо до Гори Припинення Бурі. На вершині гори цілий рік кружляли дракони вітряних стихій і дракони вітрових стихій. Їхнє дихання утворювало шторми, які патрулювали весь континент.

Під горами земна стихійна енергія зібралася і утворила останній бар’єр Бар’єру Стихій. Тут гори були підвішені в порожнечі. Черв’яки, що бурять скелі, часто прориваються через бар’єр стихій, спричиняючи вторгнення магії та утворення гнізд монстрів або роїв монстрів у Вонде. Це був центр земної стихійної енергії, Кам’яний план.

Брандо побачив, що нескінченна сірувато-біла стежка тепер рясніє слідами битви. Тіла гігантських вовків були розкидані по скелях, а уламки кристалів розліталися на землю. Вдалині на узбіччі дороги