Читати книгу - "4 3 2 1, Пол Остер"

уникнути поліційних кийків при штурмі студмістечка, і от уже Фергюсона, котрий намагається виконати своє репортерське завдання скромної студентської газети, б’ють по потилиці кийком, котрою вимахує ще один агент у цивільному, переодягнений під студента, б’ють по тій голові, котру в одинадцяти місцях зашивали чотири з половиною роки тому, і коли Фергюсон упав на землю від сили цього удару, хтось інший наступив йому на ліву руку каблуком чобота чи черевика, на ту ж руку, де вже й так не вистачало великого і двох третин вказівного пальців, і коли нога опустилася на нього, Фергюсон відчув, що рука, певно, зламалася, що виявилося неправдою, але ж як вона боліла і як швидко потім розпухла, і як сильно з тієї миті він став зневажати лягавих.

Заарештували сімсот двадцять осіб. Повідомляли про сто п’ятдесят травм, рівно як і було невідомо скільки таких травм, про котрі не повідомляли, в їх числі й удари, що впали на голову й руку Фергюсона.

Редакційна сторінка «Спектейтора» того дня не містила слів – лише шапка, за котрою йшли дві порожні колонки, окреслені чорним кольором.

Весна 1968-го (V). У суботу, четвертого травня, Фергюсон та Емі нарешті сіли й поговорили. На цьому наполіг Фергюсон – і він же ясно дав їй зрозуміти, що не бажає, щоб їхня розмова стосувалася його травм чи арешту Емі разом з її соратниками, що окупували Лоу, та й обговорювати всезагальний страйк проти Колумбії, котрий увечері тридцятого квітня оголосила коаліція червонопов’язочників, зеленопов’язочників та поміркованих (стратегія СДС спрацювала), вони не будуть і на жодну мить не зупиняться на тих великих подіях, що почали відбуватися в їхньому улюбленому, шалено згадуваному Парижі, ні, сказав він, на один-єдиний вечір вони забудуть про політику і розмовлятимуть про себе, і Емі на це неохоче погодилася, хоча тепер мало про що взагалі думати, крім руху, вона це називала ейфорією боротьби й електричним пробудженням, що перетворили її після шести діб комунального життя в Лоу.

Аби уникнути можливого ґвалту в квартирі, Фергюсон запропонував вирушити на нейтральну територію, до громадського місця, де присутність сторонніх людей не дозволить їм вийти з себе, а оскільки в «Зеленому дереві» вони не були вже більше двох місяців, то й вирішили повернутися до «Міста Ням», як припускав Фергюсон, на останню їхню спільну трапезу на решту всього їхнього життя. Якими же щасливими були містер і місіс Молнар бачити їхню улюблену молоду пару, коли та увійшла у двері ресторану, і до чого послужливими вони були, коли Фергюсон попрохав столик у віддаленому кутку в задньому залі – приміщенні менше переднього, на невеликому узвишші, де стояло менше столиків, і такими добрими вони були, що запропонували їм безкоштовну пляшку бордо до вечері, і до чого сумно почувався Фергюсон, коли вони з Емі сіли за свою останню вечерю всіх часів, відзначивши, наскільки доречно Емі інстинктивно сіла на стілець, розвернутий спинкою до стіни, а це означало, що вона може дивитися назовні й бачити інших людей у ресторані, Фергюсон же не менш інстинктивно всівся на той стілець, що стояв спинкою до цих самих людей, і це означало, що єдиною особою, котру він міг бачити, була Емі, Емі й стінка за нею, оскільки саме так вони й трималися, сказав він собі, такими й були вони останні чотири роки й вісім місяців: Емі дивилася на інших, а він дивився лише на Емі.

Вони провели там півтори години, може – годину й три чверті, він так до пуття й не зрозумів, скільки це тривало, і поки зазвичай прожерлива Емі колупала їжу, а Фергюсон один за одним осушував бокали червоного вина, сам-один спустошивши ту першу пляшку й замовивши іншу, вони розмовляли й замовкали, знову розмовляли й замовкали, а потім усе говорили, говорили й говорили, і вже досить скоро Фергюсонові повідомили, що між ними все кінчено, що вони переросли один одного і тепер рухаються в різні боки, а тому їм слід припинити жити разом, і ні, мовила Емі, в цьому ніхто не винен, і вже менш за всіх винен Фергюсон, він же кохав її так сильно і так добре з самого їх першого поцілунку на лавочці в тому скверику Монклера, ні, справа просто в тому, що вона більше не здатна зносити задушливих меж їхнього парного життя, їй треба бути вільною, щоб ломитися далі життям одній, поїхати до Каліфорнії без прив’язок і без тягаря кого б там не було і чого б не було, і далі працювати на рух, отаке тепер її життя, і Фергюсонові більше немає в ньому місця, її чудовому Арчі з його великою душею й добрим серцем доведеться надалі обходитися без неї, і їй жаль, так жаль, так невимовно жаль, але так вже воно тепер усе, і нікому й нічому на всьому білому світі нізащо не вдасться цього змінити.

Емі вже плакала, два струмочки сліз текли її обличчям, доки вона ніжно розпинала сина Рози й Стенлі Фергюсонів, проте сам Фергюсон, у котрого було значно більше причин плакати, ніж у неї, був надто п’яний для того, щоби плакати, не надто п’яний, та доволі п’яний, щоб не відчувати позову відкручувати крани з солоною водою, що було лише на щастя, як йому видавалося, оскільки не хотілося, щоб її останнє враження про нього було як про людину роздавлену, котра ридає перед нею нутрощами назовні, і тому він закликав на поміч усі сили, що в ньому ще залишалися, й вимовив:

О, моя найкоханіша Емі, моя незвичайна Емі з неприборканим волоссям та сяючими очима, моя люба в тисячі трансцендентних нагих ночей, моя блискуча дівчинко, чиї рот і тіло багато літ творили чудеса з моїми ротом і тілом, єдина дівчина, котра коли-небудь спала зі мною, єдина дівчина, з ким мені коли-небудь хотілося спати, увесь мій залишок життя мені не просто буде не вистачати твого тіла, а й особливо не вистачатиме тих частин твого тіла, що належать лише мені, що належать моїм очам і моїм рукам, і навіть тобі самій невідомі, тих твоїх частин, яких ти й не бачила ніколи, тих задніх частин, що невидимі для тебе так само, як мої невидимі для мене, як невидимі вони для всякої особи, котра володіє своїм власним тілом, починаючи з твоєї попи, природно, твоєї неймовірно круглої та вишуканої попи, і задніх сторін твоїх ніг із маленькими бурими крапинками на них, перед котрими я схилявся так довго, і тих зморщечок, що