Читати книгу - "Улісс"

за нормальних умов витримувати атмосферний тиск у 19 тонн{898}, при підніманні в земній атмосфері на значну висоту починає, з наближенням до демаркаційної лінії між тропосферою та стратосферою, страждати, в арифметичній прогресії за інтенсивністю, від носової кровотечі, запаморочення голови й утруднености дихання, він, ставлячи згадану проблему, висловив, як робочу гіпотезу, неможливість якої неможливо довести, що раса з кращою адаптованістю і з іншою анатомічною будовою своїх громадян могла б якимось особливим чином існувати і в марсіанських, меркуріанських, венеріанських, юпітеріанських чи ураніанських достатніх та еквівалентних умовах, хоча людство у своєму апогеї, складаючися з істот, створених у різних формах і з остаточно усталеними відмінностями, а в кінцевому підсумку подібних одне одному та всій цілості, запевне лишилося б і там, як і тут, незмінно й невиправно прикипілим до марноти, марноти марнот і всякої марноти.

А проблема можливости спокути?

Менший засновок доведено більшим.

Які різні особливості сузір’їв були послідовно розглянуті?

Різні кольори, що свідчать про різні стадії життя (білий, жовтий, червоний, темно-червоний, багряний); їхнього ступеня яскравости; їхньої величини (доступні оку аж до 7-мої включно); їхнього розташування; зірка Візничого; Вальсингамів шлях{899}; Давидова колісниця; кільця-пояси Сатурна; згущування спіральних туманностей у сонця; взаємозалежні обертання подвійних сонць; незалежні одночасні відкриття Галілея, Симона Маріуса, П’яцці, Левер’є, Гершеля, Галле; систематизації, що їх намагалися запровадити Боде й Кеплер відносно кубів відстаней і квадратів періодів; майже нескінченна стискуваність волохатих комет і їхніх протяглих еліптичних орбіт приходів і відходів, від перигелію до афелію; зоряне походження метеоритів; лівійські повені на Марсі близько часу народження молодшого зі звіздарів; щорічні метеоритні дощі близько дня Св. Лаврентія (мученика, 10 серпня); щомісячне явище, відоме як молодик зі старим місяцем на руках; гаданий вплив тіл небесних на людські тіла; явище зірки (1-ї величини) надзвичайної яскравости, яка палала і вночі, і вдень (нового сонця, що спалахнуло, породжене зіткненням і злиттям двох погаслих екс-сонць, унаслідок чого сталося розпікання) близько часу народин Вільяма Шекспіра, над дельтою сузір’я Кассіопеї, яке не заходить ніколи, та зірки (2-ї величини) аналогічного походження, але не такої сліпучої яскравости, яка була з’явилася і щезла в сузір’ї Корони близько часу народин Леопольда Блума, а ще інших зірок (здогадно) аналогічного походження, котрі (реально чи здогадно) були з’явилися і зникли в сузір’ї Андромеди близько часу народин Стівена Дедала, і в сузір’ї Візничого через кілька років після народження й смерти Рудольфа Блума-молодшого, і в інших сузір’ях перед народженнями чи смертями (чи після народжень та смертей) інших людей; супутні феномени затемнень, місячних і сонячних, від закриття диска світила до нової його появи, вщухання вітру, замовкання крилатих істот, появи нічних і сутінкових тварин, зникання тіней, нещезання пекельного вогню, чорноти вод земних, блідости на людських обличчях.

Його (Блума) логічний висновок, коли він зважив питання та врахував можливість похибки?

Що це не було ні небодревом, ні небогротом, ні небозвіром, ні неболюдиною. Що то була Утопія, адже немає жодного відомого способу сягнути від відомого до невідомого; нескінченність, яку з однаковим успіхом можна вважати й скінченною за допомогою гаданого-ймовірного поручпокладення одного чи й більше тіл як однакової, так і різної величини; рухливість ілюзорних форм, що знерухоміли в просторі й знову зарухоміли у повітрі; минуле, котре, можливо, перестало існувати як теперішнє ще до того, як його майбутні глядачі вступили до свого нинішнього існування.

Чи був він більше переконаний в естетичній цінності видовища?

Безсумнівно, завдяки численним прикладам поетів, що в шаленому маренні відданости а чи в приниженні відкинутости закликали до жару спочутливих сузір’їв або до холоду супутника їхньої планети.

Тож він приймав як один із предметів своєї віри теорію астрологічних упливів на сублунарно-підмісячні лихобіди-бідолиха?

Як уявлялося йому, і доказ і спростування її можливі до однакової міри, й однаковою ж мірою вибір назв на її селенографічній карті можна приписувати чутливому прозрінню або ж хибній аналогії: озеро снів, море дощів, затока роси, океан родючости.

Які особливі зближення, видавалося йому, існують поміж місяцем і жінкою?

Його прадавність, що передувала послідовності земних поколінь і їх переживала; його нічне владарювання; його сателітно-супутникова залежність; його віддзеркалене світло; його сталість у всіх його фазах, схід і захід у призначені години, прибування-повніння й убування-щербіння; присилувана незмінність його виразу; непевність його відповідей на запитання, які тих відповідей не підказують; його влада над припливами та відпливами вод; його здатність закохувати, приборкувати, наділяти вродою, зводити з ума-розуму, штовхати на злочини й ставати їх співучасником; безжурна непроникність його образу; нестерпність його самодостатньої, деспотичної, невблаганної та блискучої близькости; його знамення, провісники бурі й затишшя; закличність його світла, його руху та присутности; грізні застороги його кратерів, безводних морів, його німування; його величний блиск, коли він видимий; його притягання в періоди його видимости.

Який видимий світляний знак привернув увагу Блума, що привернув і Стівенову таку саму якість?

На третьому поверсі (з задвіркового боку) його (Блумового) будинку світло лампи-гасниці з абажуром, яке падало на екран штори, придбаної у Френка О’Гари, виготовлення віконниць, жалюзі, карнизів для гардин, Ейнджер-стрит, 16.

Як він пояснив ту тайну особи-невидимки, його жони Меріон (Моллі) Блум, засвідченої засвіченим видимим знаком — лампою?

Шляхом непрямих, потім і прямих вербальних натяків і тверджень; зі стримуваними ніжністю й обожнюванням; з описом; з утрудненістю; з проникливістю сугестії.

Чи мовчали вони потому?

Таки мовчали, споглядаючи одне одного в парі тілесних дзеркал узаємопривернутої плоті їхйогонейого попарованих облич.

Чи лишалися вони у непевній бездіяльності?

На Стівенову пропозицію, за Блумовою згодою, обидва вони, спочатку Стівен, а тоді й Блум, поночі справили малу потребу{900}, торкаючись одне одного боками, органи сечовипускання взаємно уневидимлено шляхом ручного кругоохоплювання, а погляди, спочатку Блума, а тоді й Стівена, здійнялися до світляної-напівсвітляної тіні на екрані.

Чи подібним чином чинилося?

Траєкторії їхніх, спочатку одинпоодних, а потім одночасних струменів не були подібні; у Блума довший і рівніший, у невивершеній формі роздвоєної передостанньої літери латинської абетки, як у того, хто в останньому класі (1880) міг сягати найбільшої висоти порівняно з об’єднаними силами всіх конкурентів зі школи, де було 210 учнів; у Стівена вищий і з посвистом, як у того, хто за останні години проминулого дня ще більше підвищив наполегливість міхура за рахунок прийнятих сечогінних засобів.

Які відмінні проблеми уявилися кожному з них у зв’язку з невидимим чутним паралельним органом іншого?

Блумові: проблеми збудливости, набрякання, твердіння, чутливости, величини, гігієнічности, волохатости.

Стівенові: проблема священної цілісности Ісуса обрізаного