Читати книгу - "Коханки"

У Бріґітти в запасі лише одне слово: Гайнц. Є у неї в запасі й ще одне слово: робота, але його вона не вимовляє, оскільки до роботи цілком байдужа. Вона гордо заявляє, що ніколи не голодувала й не голодуватиме, не те що інші. Щоправда, вона цих людей не знає, але так їм, мабуть, і треба, адже зовсім голод тобі не «світить», якщо ти старанно працюєш. При цьому Бріґітта думає про Гайнца й про те, як він — а не вона — старанно працюватиме.

Бріґітта гордо заявляє, що їй завжди всього досить, а от у Гайнца всього навіть більше ніж досить, навіть на двох вистачить і ще залишиться. Іноді Бріґітта буває сита всім цим по горло. Іноді їй все це вже під зав'язку. Але варто їй у такі миті глянути на Гайнца, як їй знову всього бракує, і Гайнцові треба вийти на перший план, запустити свій мотор, зробити свою роботу.

І щоб потім усі побачили плоди його праці.

Гайнц розуміється на техніці, тому він у ній і повинен усього домогтися. Сюзі й Бріґітта пишаються тим, яких нових успіхів добивається техніка щодня. У Бріґітти більше підстав пишатися, ніж у Сюзі, адже Гайнц один із тих, хто без техніки дня прожити не може й хто в ній добре розбирається. Гайнц і Бріґітта торгуватимуть усілякими різними електроприладами, і Гайнц при необхідності може їх ремонтувати.

У Сюзі більше підстав пишатися, ніж у Бріґітти, адже вона точно заведе у себе в будинку купу всяких електроприладів. І цьому Гайнцу вона вкаже, що ремонтувати, коли що-небудь раптом зламається.

Між гордістю Бріґітти-фахівця й гордістю Сюзі-власниці — величезна різниця. Бо ж Бріґітта сама по собі не фахівець, це Гайнц — фахівець. І в нього теж є своя гордість.

Гайнц пишається тим, що коли-небудь у нього під орудою будуть помічники, які візьмуть на себе всю чорну роботу. Гайнцу тоді залишиться тільки наглядати, як ідуть справи.

А Сюзі тим часом як і раніше жаліє людей, які живуть гірше, ніж вона.

А Бріґітта тим часом як і раніше не відчуває жалості ні до кого, адже вся її увага прикута до Гайнца.

Сюзі Гайнц геть не обходить. У Сюзі явно все є. Сюзі жаліє Бріґітту.

А Бріґітта відчуває жалість до Сюзі, тому що тій не до снаги гідно оцінити Гайнца.

І хоча Бріґітті не випадає звертати Сюзаннину увагу на Гайнцові цноти і їй однаково, тече у суперниці слина чи ні, вона, проте, тільки й розповідає що про цноти Гайнца. Сюзі і далі жаліє Бріґітту, якій явно невтямки, що на світі є люди з вагомішими цнотами.

Помітно, що їх обох розділяє природна перешкода, така значна, що не варто й намагатися її подолати.

Для Бріґітти Сюзі більший ворог, аніж Бріґітта для Сюзі.

Гайнц уважно слухає, про що розповідає Сюзі. Він крутить головою, намагаючись виглядіти, де ж довкола нього набралося стільки голодуючих. Потім жартома каже:

— Від усіх цих розмов про злидні й голод я і сам зголоднів. Гарний шніцель зараз би не завадив!

Порохкуючи, Гайнц погладжує своє гладке черевце.

Сюзі й Бріґітта підскакують, немов їх вкусив тарантул. Вони наввипередки біжать на кухню. Сюзі жене вперед честолюбство, а Бріґітту — страх перед Сюзанниними успіхами.

З голосним писком дівчата падають одна на одну, набиваючи собі синці й ґулі. Бріґітта навіть шкіру здерла на коліні. Гайнц розлігся в шезлонгу, насолоджуючись тишею, природою й запахами з кухні. Він справді не проти з'їсти зараз добру порцію віденського шніцеля з огірковим салатом.

Він із задоволенням прислухається до лайки й криків Бріґітти, що намагається за волосся відтягнути Сюзі від плити. Їй це не вдається, адже Сюзі дуже спортивна, вона грає в теніс і баскетбол. Бріґітті дістається від неї по руках. Бріґітта кричить від болю. Вона виє, як шакал. Уся радість від прекрасного дня потопає в жирі, який шипить на пательні.

Сюзі щосили взялася за діло.

Сюзі спокійна, холодна й гордовита, як сама смерть. Вона збиває яєчний жовток.

Мати дослухається до метушні на кухні, не знаючи, плакати їй чи сміятися. Батько говорить, що вічно ці дівчата кудкудакають, як курки. Матері випадає плакати, бо Сюзі забере від неї Гайнца. Вона його виховувала, а тепер він дістанеться Сюзі. Втім, Сюзі зуміє подбати про Гайнца і його черевце, це ясно. Але можна й сміятися, бо Бріґітті не дістанеться нічого.

Гайнцова мати анітрошки не замислюється про будинок для людей похилого віку. Гайнц думає про те, що незабаром у Сюзі не буде часу переживати про цей голод у лайняному світі, адже їй доведеться цілими днями піклуватися про те, щоб ВІН не зголоднів. Сюзі крутитиметься цілими днями, немов білка в колесі. Всі думки Сюзі вертітимуться навколо сімейного життя, а самій їй доведеться як слід повертітися у Гайнца на прутні.

У Гайнца все схоплено!

Ага, ось і смажені шніцелі.

Їх приготувала Сюзі. Тому вона сама подасть їх на стіл. Бріґітта намагається вирвати страву в Сюзі, однак мати Гайнца встигає раніше і щосили б’є її по руках.

— За їжею я не витримую шуму, — добродушно каже Гайнц заплаканій Бріґітті. — Годі нити, а то й від мене тобі зараз перепаде. Один раз добре, а два — краще.

Так, двічі — краще. Бріґітта миттю замовкає, вона знову згадує про своє подвійне щастя, про будинок і крамничку електротоварів. Бріґітта мовчить, боячись налякати своє щастя.

Сюзі вся роздулася від гордості. Помисли її чисті й світлі.

У жирного поросяти Гайнца помисли найнижчі, але хавка все відсуває на задній план. Сюзі завжди дуже спритно приховує, що там у неї між ніг, але ж має там дещо бути! От тільки що? Гайнц подумає про Сюзаннину лузу трохи згодом, після кави й пирога, коли він від пуза наїсться.

Зараз Гайнц взагалі ні про що не думає. Щелепи його повільно, але ґрунтовно подрібнюють їжу.

Бріґітту пожирає зсередини ненависть, отож на хаванину Бріґітта й дивитися не хоче. Вона намагається втоптати в землю шніцель, приготовлений Сюзі. Гайнц заходиться його хвалити. Він миттю ковтає Бріґіттину порцію.

Смакувало суперово!

Гайнц вважає себе пупом землі, до цього його привчили батьки.

Гайнц упевнений, що між ним і жінкою у розквіті віку мають скластися ідеальні стосунки.

Сюзі хоч і вважає, що вона — жінка у розквіті віку, але впевнена, що між нею