read-books.club » Публіцистика » Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький 📚 - Українською

Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

146
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)" автора Степан Ріпецький. Жанр книги: Публіцистика / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 23 24 25 ... 142
Перейти на сторінку:

Одночасно зі збудованням самостійної української держави має бути переведена радикальна аграрна реформа на користь селянства. Є це основний економічний постулят Союза Визволення України.

Союз Визволення України в своїй діяльності стоїть в контакті з австрійськими українцями.

Вірячи в остаточну побіду австро-угорської і німецької армій і в розбиття Росії, вірять українці і в те, що на руїнах російської імперії, цієї тюрми народів, встане ВІЛЬНА САМОСТІЙНА УКРАЇНА.[49]

Як бачимо – постулят самостійної української держави, це не було гасло тільки «галицьких сепаратистів». Qого речником, – як видно із цитованої вище плятформи – став у вільнім світі «Союз Визволення України». Український народ в Росії, позбавлений умовами політичного режиму змоги проявляти себе як самостійна національна індивідуальність, тим самим позбавлений своїх національних «легітимованих» репрезентантів, найшов у СВУ свойого заступника перед вільним світом.

«Союз Визволення України» звернувся до всіх народів Европи з апелем за моральну підтримку для поневоленого українського народу. Він поставив перед світом справедливу вимогу створення самостійної української держави і за здійснення цього гасла повів енергійну працю серед багатьох народів, зв'язуючи українську справу з ідеалами европейської демократії та інтересами свободи, цивілізації і світового миру. Ці свої домагання проголосив він в окремім заклику: «До громадської думки Европи», на всіх мовах европейського континенту.

Наводимо основні уступи цього заклику, виданого 25 серпня 1914 року:[50]

ДО ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЕВРОПИ!

Безпримірна визиваюча політика Росії спровадила на цілий світ катастрофу, рівної якій історія майже не знає. Ми, українці, сини великого народу, поділеного між Австро-Угорщиною і Росією, і нечувано гнобленого царизмом, свідомі, про що розходиться в цій війні. 3овсім не про якусь гегемонію «германства» чн «слов'янства». Війну веде культура з варварством. Війну ведеться тому, щоб остаточно зламати силу ідеї всемосковства, що принесла необчислимі шкоди цілій Европі та загрозила її добробут і культуру.

Використовуючи зі злою волею політичну сліпоту слов'янських народів, зробила Росія ідею, знану під фальшивим назвищем «панслявізму», знаряддям своїх агресивних плянів. Ця ідея розторощила вже Україну як самостійну державу, розбила Польщу, ослабила Туреччину, а в останніх роках кинула свої сіті навіть на Австро-Угорщину. Брамою, через яку мав увійти тріюмфуючий панмосковітизм до Австро-Угорщини, щоб її розторощити, мала бути Галичина. Наш народ розділений між дві держави, мав служити Росії до того, щоб уможливити царизмові опанування Дарданелів та Константинополя, куди дорога провадить по рецепті російських дипломатів через Відень.

Ми – українці з Росії, що злучилися в «Союз Визволення України», ужиємо всіх наших сил для остаточного обрахунку з Росією. В цих важких часах, в котрих наша нація по обох боках кордону готується до остаточної боротьби з нашим смертельним ворогом – звертаємося з цим покликом до цілого цивілізованого світу! Нехай світ поможе нашій слушній справі! Ми звертаємося з цим глибоким переконанням, що українська справа є рівночасно справою европейської демократії. Европа доти не прийде до сили, доки не буде вільна від грози інвазії царизму, доки не буде певна своїх культурних набдань, доки на широких степах України не повстане забороло проти Росії!

Великі жертви, які наш нарід приніс в своїй боротьбі з Росією в протягу соток літ, дають нам право моральне жадати уваги та зрозуміння цивілізооаного світу для нашої справи, для незалежности України!

Щоби в часах – коли на побоєвищах, що на них проливають свою кров тисячі українців, рішається судьба народів Европи, не зісталося чужим для Европи повне зрозуміння нашої справи, звертаємося з отсим покликом до громадської думки всіх народів, яких політичні інтереси в цій великій хвилі спільні з інтересами свободи і цивілізації.

За «Союз Визволення України»:

В.Дорошенко, Д.Донцов,[51] М.Меленевський, О.Скоропис-Йолтуховський, М.Залізняк, А.Жук.

Вслід за цим закликом, представники Союзу, як амбасадори українського національного проводу під час війни, почали в багатьох европейських столицях живу пропагандивну і дипломатичну працю в інтересі українського народу. Отсим започатковано новий період в розвитку української справи, як міжнародної проблеми. Уже найближчі місяці принесли несподівані успіхи в цій праці.

А тою силою, що пригадала світові про існування українського народу та була кріпкою моральною основою для дипломатичної праці Союзу, – була збройна боротьба та пролита в Карпатах кров Українських Січових Стрільців.

Наведені вище історичні документи є найвірнішим висловом думок, домагань та плянів політичного проводу українського народу в моменті вибуху першої світової війни. Вони ясно змальовують його політичне положення та відношення до займанницьких держав напередодні війни. Ситуація була дуже проста. Не могло бути в тім часі двох думок про те, хто наш ворог, а хто союзник, – чого нам сподіватись у тій війні, які завдання українського політичного проводу, які його домагання, та яким способом належить за них боротись. Усі думки і пляни відповідальних провідників, як також настрої і сподівання свідомої частини українського громадянства поза межами Росії, були в той час вислідом довголітнього розвитку нашої політичної думки, на яку складався століттями нагромаджений досвід у тяжкій боротьбі українського народу за своє існування. Український політичний провід сказав своє слово про відношення українського народу до воєнного конфлікту. Він мав готову і досить легку відповідь.

Не була це якась продумана в довгих дебатах деклярація, яка обнимала б усякі застереження, недоговореності, чи сумніви, як рівно ж не була це сервілістична заява льояльности і вірности своїй займаницькій владі із надіями на ласку після закінчення війни. – Був це ясний, безпосередній і рішучий вияв власного українського національного «вірую», було це коротке всім свідомим українцям зрозуміле гасло: історичний і найбільший ворог України, що грозить їй загладою, – Росія, мусить бути переможена і розбита, а на руїнах царської імперії має повстати

1 ... 23 24 25 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький» жанру - Публіцистика / Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"