Читати книгу - "Мауглі"

Тут Мауглі не стримався й тихенько захихотів, сховавшись в ту ж мить у воду.

— Він вив так голосно, що Та почув це виття й запитав: «Що сталося з тобою?» І Перший Тигр у відповідь підняв свою морду до молодого, щойно збудованого неба (яке зараз таке старе) і сказав: «Поверни мені, о Та, мою колишню владу. Я знеславлений на всі Джунглі. Я злякався й утік від істоти без шерсті, а він назвав мене найгіршими словами». — «А чому ж він так тебе назвав?» — запитав Та. «Бо я забруднився в баговинні», — відповів Перший Тигр. «То ходи-но помийся і потім покачайся по мокрій траві. Якщо ці смуги від бруду, то вони зійдуть», — сказав Та.

Ось Перший Тигр і пішов до річки. Він купався-купався, качався-качався, аж поки всі Джунглі не закрутилися перед його очима. Але жодна, навіть найменша, позначка не зійшла з його шкури.

Та дивився на це і сміявся.

Тоді Перший Тигр запитав:

— Що ж я зробив, що таке лихо спіткало мене?

І Та відповів:

— Ти вбив оленя і цим пустив Смерть у Джунглі. А за нею прийшов і Страх. Тому й почали всі в Джунглях боятися одне одного, як ти тепер злякався безволосої істоти.

Перший Тигр сказав на це:

— Ні, звірі не боятимуться мене, адже вони давно мене знають.

Та відповів:

— Піди й подивися.

Перший Тигр пішов блукати Джунглями і голосно кликати до себе оленя, дику свиню, лань, дикобраза й багатьох інших. Але всі вони, тільки почувши той поклик, тікали геть від звіра, який раніше був їхнім суддею, бо вони боялися його.

Тоді Перший Тигр повернувся назад, пригнічений і принижений. Він бився головою об землю, роздирав її своїми кігтями та стогнав:

— Згадай, о Та, що я був Володарем Джунглів! Не кидай мене, о Та! Дозволь, щоб мої діти пам’ятали ті часи, коли я був вільний від сорому Страху!

І Та відповів:

— Це я можу зробити для тебе, бо ти разом зі мною бачив, як створювалися Джунглі. Хай буде одна ніч на рік для тебе і твоїх дітей, коли ви будете вільними від Страху, як це було до того, коли ти вбив оленя. Хай буде одна така ніч для тебе й твоїх нащадків. Якщо цієї ночі ви зустрінете безволосе створіння, а ім’я йому — людина, — то не злякаєтеся його, а він злякається вас, як це було тоді, коли ти залишався Суддею і Володарем Джунглів. Але будь милосердним до нього в цю єдину ніч. Будь милосердним, бо ти зрозумів, що таке Страх.

І Перший Тигр відповів:

— Мені досить цього.

Коли він підійшов до води напитися і схилився до свого відображення, то побачив темні смуги на боках. Тоді тигр згадав образливе прізвисько, яким назвала його істота без шерсті. Гнів, як і раніше, спалахнув у серці звіра.

Увесь рік він не виходив із болота, чекаючи, коли ж Та дотримається свого слова. І от прийшла одна ніч: Шакал Місяця (вечірня зірка) висів тоді над Джунглями, і Тигр раптом відчув, що це саме та ніч, на яку він так довго чекав. Звір рушив до печери й зустрів безволосу істоту. Сталося так, як говорив Та. Людина злякалася і впала на землю. Але Перший Тигр не зглянувся над нею — він кинувся на нещасну жертву й зламав їй хребет. Звір думав, що створіння без шерсті було лише одне на всі Джунглі й що, убивши його, він убив Страх.

Коли тигр сидів над убитим, то чув, як із північних лісів наближається Та. До нього долинув голос Першого Слона — той голос, який ви чуєте й зараз.

Саме в цю мить над сухими спаленими горами прогуркотів грім, лише один грім, без дощу, і блискавка блимнула позаду скель. Гаті продовжував:

— Цей же голос прогримів тоді: «Ось яке твоє милосердя!»

Перший Тигр сказав у відповідь, облизуючи лапи:

— Що поганого я зробив? Я просто вбив Страх.

І Та відповів йому:

— О, божевільний сліпий! Ти розв’язав руки Смерті — тепер вона буде скрізь ходити за тобою, доки ти не помреш. Ти навчив людину вбивати.

Перший Тигр виправдовувався:

— З ним сталося те, що й з оленем. Тепер вже немає Страху. І я буду, як раніше, Суддею в Джунглях.

Та похитав головою і сказав:

— Ніколи вже не піде до тебе Народ Джунглів за правосуддям. Ніхто не ходитиме за тобою, ніхто не спатиме біля тебе, всі оминатимуть твоє лігво. Один лише Страх піде по твоїх слідах і буде вражати тебе невидимими ударами. Він змусить землю провалюватися під твоїми ногами, він змусить ліани звиватися навколо твоєї шиї, стовбури дерев почнуть на його бажання зростатися разом, щоб ти не перестрибнув через них; нарешті він буде знімати з тебе шкуру, щоб укривати нею своїх дітей. Ти не зглянувся над ним, і він нізащо не зглянеться над тобою.

Перший Тигр відчував себе сміливим, бо його ніч ще не закінчилася, і тому сказав:

— Але ж обіцянка Та залишається обіцянкою Та. Він не забере в мене моєї ночі.

— Еге ж, — відповів слон, — твоя ніч залишається за тобою, як я і говорив, але за неї ти дорого заплатиш. Ти навчив людину вбивати, і скоро побачиш плоди своєї науки.

Перший Тигр не розумів:

— Людина ж тепер під моєю лапою з переламаною спиною. Хай всі Джунглі дізнаються, що я вбив Страх.

У відповідь