Читати книгу - "П'ятнадцятирічний капітан"

3. В обох випадках, якщо погода зміниться одразу після початку підйому або падіння ртутного стовпчика, ця зміна буде дуже недовгою.

4. Якщо показники барометра повільно, але безперервно збільшуються впродовж двох-трьох днів або більше, це віщує гарну погоду, навіть якщо впродовж цих днів безперестанку періщив дощ, і vice versa[40]. Однак, якщо стовпчик барометра повільно повзе вгору в дощові дні, а з настанням гарної погоди починає падати, – гарна погода протримається дуже недовго, і vice versa.

5. Навесні і восени швидке падіння барометра передбачає вітряну погоду. Влітку, якщо жарко, – грозу. Взимку, після тривалих морозів, швидке падіння ртутного стовпчика свідчить про майбутню зміну напряму вітру, відлигу та дощ, а от підвищення під час тривалих морозів провіщає снігопад.

6. Часті коливання рівня ртутного стовпчика вверх-вниз ні в якому разі не слід розглядати як ознаку наближення тривалого періоду сухої або дощової погоди. Лише поступове та повільне падіння або підвищення ртутного стовпчика вказує на настання тривалої та стійкої погоди.

7. Коли вкінці осені, після довгих вітрів та дощів, стовпчик барометра починає підійматися, це віщує північний вітер та настання морозів».

Такими є загальні висновки, які можна зробити спираючись на показники цього цінного приладу.

Дік Сенд відмінно знав ці правила і за своє життя на морі багато разів переконувався, наскільки вони є вірними, а тому йому заздалегідь вдавалося підготуватися до усіх змін погоди.

І ось 20 лютого показники барометра стривожили молодого капітана і він декілька разів на день підходив до приладу звірятися. Річ у тім, що стовпчик барометра почав повільно та безперервно падати. Це провісник дощу; але, оскільки дощ все не починався, Дік Сенд дійшов висновку, що погана погода триватиме довго. Дійсно, саме цього і слід було чекати.

Однак, початок дощу означав і початок вітру; і справді, станом на цей день вітер посвіжішав настільки, що його швидкість досягла шістдесяти футів в секунду, тобто тридцяти однієї милі на годину[41].

Молодому капітанові довелося вжити деяких запобіжних заходів, аби вітер не пошкодив вітрила та щогли «Пілігрима».

Він вже наказав прибрати бом-брамсель, топсель та клівер, а тепер звелів ще й спустити брамсель та взяти два рифи на марселі.

Цей останній маневр нелегко було виконати з таким недосвідченим екіпажем. Але відступати було не можна і, насправді, ніхто й не відступився.

Дік Сенд у супроводі Бата та Остіна піднявся на рею і, щоправда не без зусиль, прибрав брамсель. Якби зменшення тиску в барометрі не було таким зловісним, він залишив би на щоглі обидві реї. Однак тепер, передбачаючи, що йому доведеться полегшити цю щоглу, а, можливо, зовсім її зняти, він спустив їх та поскладав на палубі. Адже цілком зрозуміло, що за буревію треба зменшити не лише площу вітрил, але й площу самої щогли. Це дуже допомагає судну, адже чим нижче розташований вантаж, тим легше воно переносить сильну хитавицю.

Коли з роботою було покінчено – а вона тривала зо дві години, – Дік Сенд та його помічники взяли два рифи на марселі. «Пілігрим» не мав подвійного марселя, який нині встановлюють на більшості суден, і це полегшило їм завдання. Екіпажу випало, як за старих часів, бігати пертами, ловити покручений вітром кінець вітрила, притягувати його, а потім дуже міцно прив'язувати лінями. Робота була важкою, довгою та небезпечною, однак врешті-решт площу марселя зменшили і шхуна пішла рівніше.

Дік Сенд, Бат та Остін спустилися на палубу. Тепер «Пілігрим» було підготовлено до плавання навіть за дуже свіжого вітру.

Впродовж наступних трьох днів – 20, 21 і 22 лютого – ані сила, ані напрям вітру помітно не змінилися. Проте стовпчик барометра неухильно падав і двадцять другого числа Дік помітив, що він вказує нижче двадцяти восьми та семи десятих дюйма[42].

Не було ніякої надії на те, що показники барометра зростуть найближчими днями. Небо грізно хмурилося, пронизливо свистів вітер. Море було вкрито туманом. Темні хмари так щільно затягували небо, що майже неможливим було визначити місце сходу та заходу сонця.

Дік Сенд почав тривожитися. Він не покидав палуби. Він майже не спав. Але йому вистачало сил залишатися незворушним.

Вранці 23 лютого вітер неначе почав вщухати, проте Дік Сенд не вірив, що погода покращується. І він мав рацію: опівдні задув міцний вітер і хвилі на морі посилилися.

Десь за чотири години після полудня Негоро, зазвичай такий рідкісний гість на палубі, вийшов з камбуза. Дінго, мабуть, спав в якомусь закутку, тому що цього разу він, напротивагу своїй звичці, не загавкав на суднового кока.

Мовчазний, як завжди, Негоро з півгодини простояв на палубі, пильно вдивляючись в горизонт.

Океаном одна за одною прокочувалися довгі хвилі, однак ще без набігу однієї на одну. Вони були вищими, ніж зазвичай бувають за вітру такої сили. Таким чином, можна було зробити висновок, що неподалік на заході лютує сильний шторм і що він дуже скоро наздожене корабель.

Негоро подивився на розбурхане море навколо «Пілігрима», а потім здійняв свої завжди спокійні, холодні очі до неба.

Вигляд неба занепокоював. Хмари летіли з різною швидкістю: верхні набагато швидше за нижні. Слід було очікувати на те, що невдовзі ці важкі маси опустяться до самісінької поверхні океану, і тоді на зміну дуже свіжого вітру прийде буря, тобто повітря переміщатиметься зі швидкістю приблизно сорока трьох миль на годину.

Або Негоро був людиною безстрашною, або не розумів цих грізних ознак – він залишився абсолютно спокійним. Ба-більше: його вуста скривилися від злої посмішки. Схоже було, що така погоди швидше тішить, аніж засмучує його. Він піднявся на бушприт і видерся до самого бом-утлегаря[43]. Здавалося, він намагається щось розгледіти на горизонті. Потім він спокійно спустився на палубу і, не вимовивши ані слова, сховався у своїй каюті.

Втім, з-поміж усіх цих тривожних ознак одна обставина залишалася незмінною і сприяла «Пілігримові»: вітер, яким би сильним він не був, залишався попутним, так що корабель, мабуть, швидко наближався до берега Америки. Навіть якщо почнеться ураган, плавання саме по собі не буде особливо небезпечним, а справжні труднощі розпочнуться лише тоді,