Читати книгу - "Сивий Капітан"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Лісова просіка закінчилася несподівано швидко. Тепер перед очима Олеся розгорталися інші краєвиди.
Дорога значно повужчала, вона гадюкою звивалася поміж гострих скель: досить було, здавалося юнакові, найменшої необережності в керуванні, щоб машина врізалася в ті скелі, які підступно висувалися з-за кожного повороту. Кожен водій одразу збавив би тут швидкість машини до найменшої, але не так робив Сивий Капітан. «Люцифер» майже летів цією вкрай небезпечною скелястою дорогою. Олесь відчував, як його тіло час від часу кидає вбік, він хапався навіть за поруччя свого крісла, щоб утриматися в ньому. Раз у раз юнак несміливо, скоса поглядав на Сивого Капітана, але обличчя того, холодне і владне, лишалося таким самим впевненим, руки так само твердо тримали штурвал керування, іноді натискуючи на допоміжні рукоятки. Як він встигає стежити за всіма цими загрозливими, небезпечними поворотами, як він умудряється, не зменшуючи швидкості, долати їх?..
І раптом очі Олеся широко розкрилися від здивування: Сивий Капітан зняв обидві руки з штурвала, повертаючи водночас два якісь регулятори на пульті керування. Зняв — і не торкався штурвала! Лишив його на такій небезпечній дорозі, де поворот виникав слідом за поворотом! Це ж загибель!
Але штурвал, залишений водієм, і далі плавно, м’яко повертався то в один, то в другий бік, наче ним керували чиїсь невидимі руки. І автомобіль, величезний «Люцифер», як і раніше, бездоганно повертав то праворуч, то ліворуч, проробляючи повороти, обходячи загрозливі гострі скелі і тримаючись весь час посередині вузької дороги!
Сивий Капітан помітив розгублені погляди Олеся, який уже нічого не розумів і тільки безпорадно дивився на дивний штурвал, що поводився, наче жива істота, і самостійно, без чиєїсь допомоги, керував машиною. Ледве помітна посмішка освітила суворе обличчя Капітана. Але це тривало якусь мить — і тверді, впевнені руки його знову лягли на штурвал, посмішка зникла, немов її й не було зовсім. «Люцифер» мчав далі… і Олесеві тепер здавалося, що Сивий Капітан не керує штурвалом, а тільки тримає на ньому руки, мов контролює, як той сам повертається залежно від напряму дороги. А може, все це лише здавалося юнакові? Стільки несподіванок, стільки вражаючих дивних подій довелося йому пережити за останній час, стільки неймовірного і справді фантастичного оточувало його тепер, що Олесь відчував, як змішалося все в його свідомості…
Минали хвилини — і ось через весь екран простяглася довга синя смуга. Вона пролягла на обрії, спочатку вузенька, потім ширша й ширша. Та це ж море! Море, до якого вони наближалися!
"Люцифер" ще збільшив швидкість, підкоряючись ледве помітному рухові ноги Сивого Капітана, який натиснув на педаль. Тепер стало видно надбережні скелі, до яких він мчав. Ті скелі зростали, підіймалися. А синя смуга моря ховалася за них — і ясно було, що машина з величезною швидкістю линула до урвища. Олесь знов учепився руками за поруччя крісла: він не міг подолати відчуття близької небезпеки. Чи ж встигне «Люцифер» спинитися перед тими скелями, перед прірвою? А може, там починається спуск? Тоді все одно треба гальмувати…
Але автомобіль не гальмував, не спинявся. Зляканий вигук зірвався з уст юнака. Ось вони, скелі, ось уже видно, що далі дороги немає, нічого немає, крім безодні, за якою яскраво синіє море!.. Що ж буде, що буде?..
Великим стрибком на страшній, неймовірній швидкості «Люцифер» перелетів через скелі, навіть не торкнувшись їх гострих, зубчастих країв. Описуючи широку, плавну дугу, він летів униз, у море. Знизу майнули білі баранці на хвилях… вони наближалися невмолимо швидко… якщо «Люцифер» не розіб’ється об хвилі, падаючи з такою швидкістю в море, то він обов’язково потоне, потоне, це вже кінець, ніщо не врятує його…
Різноколірні візерунки закрутилися перед очима Олеся, попливли прилади і циферблати, рукоятки і екрани, затанцювало все навколо. З кволим стогоном юнак безсило відкинувся на спинку крісла і заплющив очі. Втомлений мозок ще не повністю оправився від попередніх вражень і не витримав цього нового страшного напруження. Олесь знепритомнів…
2. РОЗПОВІДЬ ВАЛЕНТО КЛАУДО
Він прийшов до пам’яті у вже знайомій йому маленькій каюті, на тому ж таки вузькому ліжку. Біля нього сидів Валенто Клаудо — і його добре, лагідне обличчя було стурбоване, він не зводив погляду з обличчя юнака. Щойно Олесь повільно розплющив очі, Валенто обережно поплескав його по плечу.
— Нарешті, — мовив він, посміхаючись. — Нарешті, хлопче, ти опритомнів. Ех ти, орел! А мені, між іншим, здавалося, що ти взагалі міцний! Ну, як ти себе почуваєш?
— Добре, — відповів Олесь, ніяково посміхаючись. Йому було соромно, що все так сталося.
— Ну, то й гаразд, що добре, — вів тим часом Валенто Клаудо. — Все ж таки, бери ось, випий оце. — Він простягнув юнакові склянку з якоюсь жовтуватою рідиною. — Воно мусить тебе підбадьорити, зміцнити…
Олесь повільно пив ароматну й солодкувату рідину і дивився на руки Валенто. Які вони міцні й великі, справжні руки робітника — і в той же час спритні й лагідні. Ось Валенто взяв його зап’ястя, трохи притиснув, шукаючи пульс, — і зробив це так м’яко, так обережно і вміло, наче був досвідченою медичною сестрою!
— Випив? Ну, я бачу, все стає на своє місце, та й пульс у тебе вже рівний, — ще раз поплескав він юнака по плечу. — Можеш сідати і навіть вставати. Досить вилежуватися! У нас тут, знаєш, усі чимсь зайняті, всі мають своє діло. Один ти нероба, тільки й того, що лежиш, наче безнадійно хворий. А насправді ти в повному порядку, лише вдаєш хворого, ач, який хитрий! Але я тебе наскрізь бачу, не будь я Валенто Клаудо! Сідай!
Олесь сів на ліжку. Справді, він тепер відчував себе набагато краще.
— А тепер вставай, вставай негайно! — навмисно суворо наказав Валенто, роблячи вже знайомий юнакові грізний вираз обличчя. Олесь ледве не пирснув зо сміху — такий кумедний був той вираз! Тим часом Валенто Клаудо підійшов до вікна. — Еге, та ми вже під’їжджаємо, — мовив він, наче юнак знав, про що йде мова.
— Куди під’їжджаємо, Валенто?
Олесь і собі подивився у вікно. За прозорим грубим склом він побачив дикий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капітан», після закриття браузера.
