Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

малюка. Кава вже готова й вабить чудовим ароматом. Моя родина всміхається мені, а син перестає їсти й проситься на руки. Я тримаю його однією рукою, у другій у мене кава. Дружина обнімає мене, і разом ми стоїмо біля вікна, дивлячись на червону триповерхову будівлю нашої прекрасної ферми та корів, які пасуться на пагорбах неподалік. День чудовий і сонячний.

Мені треба йти, аби трохи підремонтувати одну з наших вантажівок. Це великі машини для транспортування худоби, але вони в чудовому стані, бо я вмію змусити техніку працювати як годинник. Мені це настільки добре вдається, що сусіди частенько звертаються до мене по допомогу, коли потрібно налагодити двигун. Ми сидимо разом, п’ємо пиво та неквапно ремонтуємо машину. Я домовляюся з дружиною, що приїду й заберу їх із малюком в обідню пору і ми влаштуємо ланч біля ставка.

Весь ранок я оглядаю вантажівки, десь щось регулюючи, десь налаштовуючи. У мене чудово обладнаний гараж, чистий, у зразковому порядку, де кожна річ має своє місце. Я підфарбовую одну з машин – яскраво-червоним кольором – і, трохи прибравши, виходжу надвір.

Я піднімаюся на пагорб вирубати зарості шипшини, колючки якої чіпляються за шерсть моїх корів і потрапляють їм до рота разом із травою та листям. О, забув сказати, поряд зі мною біжить собака. Великий і гарний, котрий любить погратись, але може бути дуже тихим і непомітним, якщо я хочу побути наодинці з собою. Ми приходимо на місце й вирубуємо кущі. Це гарна важка праця. Потім спалюємо сухе гілля, а собака відганяє корів подалі від вогнища.

Весь день чудовий! Роботи багато, і часом вона нелегка, але на свіжому повітрі, і головне – вона мені подобається. Коли починає смеркатися, я йду до корівника й розкладаю сіно по годівницях. Робітники підключають доїльні апарати. Наш малюк, вочевидь, спить, тому що дружина разом зі мною на сіннику – допомагає скидати сіно вниз. Вона маленька, але сильна й весела. Постійно намагається розсмішити мене, бо я частенько буваю надто серйозним. Нарешті вона ставить мені підніжку, я падаю в сіно, вона обнімає мене, і ми довго сміємося.

Вечеря гарна й щедра – до нас завітали друзі. Після неї ми сидимо й говоримо години зо дві, а тоді вони йдуть додому. Я обходжу ферму й усе перевіряю: двері, бойлер, корівник. Прислухаюся до всього – але все спокійно й добре. Ми рано лягаємо спати – може, о 10-й чи 11-й, тому що завтра треба рано встати, аби з’їздити в місто на закупи. Ми засинаємо, обійнявшись».

Тепер погляньмо уважно на ваш ідеальний день. Поставивши собі сім простих питань, ви можете багато дізнатися про те, що вам дійсно потрібне для щастя, що з цього ви вже маєте і що заважає вам отримати решту.

Аналіз фантазії: повернення до джерел

Я попросила вас наділити свій уявний день усім, що здатне зробити його ідеальним. Але деякі з цих речей можуть бути для вас важливішими за інші. З’ясуймо, що це.

Питання № 1. У кожній із трьох категорій – що, де і хто – які з елементів вашого ідеального дня є незамінними? Тобто, якщо ви їх не матимете, ніколи не будете почуватись цілком задоволеним і все одно прагнутимете їх?

Питання № 2. Що є не обов’язковим, але все ж дуже бажаним?

Питання № 3. Що є лише «примхами» – чудово було б це мати, але ви цілком можете обійтися без нього, і це не зробить вас нещасним?

Свої думки зручно викласти у формі простої схеми, як це зробила Джулія.

НЕЗАМІННЕ

Що:

письменницька праця

можливість слухати музику

фізичні вправи

тварини

Де:

особистий кабінет із великим столом

досить просторий будинок

Хто:

мій чоловік

багато друзів – поряд і далеко

НЕ ОБОВ’ЯЗКОВЕ, АЛЕ БАЖАНЕ

Що:

навчитися грати на гітарі

Де:

жити в мальовничій сільській місцевості неподалік міста, що є жвавим культурним центром

Хто:

дитина (може, це й дивно звучить, але я могла б бути задоволена, не маючи дітей, – проте все ж хотіла б стати мамою!)

ПРИМХИ

Що:

свій кінь

друкарський верстат

Де:

власний будинок із саманної цегли в Нью-Мексико

(Я б дуже хотіла мати ці речі, але точно без них не помру.)

Така класифікація зовсім не означає, що вам слід відмовитися від прагнення отримати все це! Я не хочу, щоб ви навіть на мить подумали, що «скорочення» до основ – перший крок до боягузливого компромісу з «реальністю». Ні, це не так. Я глибоко переконана, що у вас є право на все, чого ви хочете, зокрема й «примхи». Усе, що ми робимо зараз, – це визначаємо пріоритети: речі, без яких ви справді не можете жити, ті, на яких ви повинні зосередитись, аби отримати їх першими та якнайшвидше