Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

І ще кілька спостережень: з допомогою оподаткування[188] на рівні 1/5 урожаю (тобто двадцяти відсотків[189]) у роки достатку та відкриття засіків у голодні роки вдалося де-факто перешкодити пророцтву справдитися (у роки достатку були встановлені обмеження й вдалося не допустити голоду — і все завдяки попередникові фіскальної стабілізації). Це хороший приклад того, що коли пророцтво «правдиве», влучне, то часто напророчене й не стається (через «фіскальні» заощадження в роки достатку було створено запаси на голодні роки, тому ніякого голоду взагалі не було). І тут парадокс: якщо ми здатні передбачити проблеми, то вони навіть не обов’язково повинні настати[190]. Тому старозавітні пророцтва були зовсім не детермінованими поглядами в майбутнє, а радше попередженнями й стратегічними варіантами можливого розвитку, розрахованими, зокрема, на якусь реакцію з боку людей. І якщо ця реакція буде адекватною, напророчене не справдиться взагалі[191]. Цей принцип «прокляття пророка» чи «самовбивчого пророцтва» ми знову ж таки знаємо зі сюжету про пророка Йону. Йому, очевидно, було відомо про цю особливість (якщо до пророцтва дослухаються, то воно переважно не станеться), і тому не хотів бути пророком: зрештою, місто Ніневія не було знищено попри те (чи радше саме тому), що Йона це передбачив[192].

Коли нас заздалегідь попереджають про якусь загрозу, ми можемо повністю чи хоча б частково її уникнути. Ні Йосип, ні фараон не були настільки всемогутні, щоб змінити ситуацію з врожаєм чи неврожаєм (у цій ситуації інтерпретація сну була правдивою, а бачення майбутнього — містичним), але їм вдалося уникнути наслідків та імплікації пророцтва (у цій ситуації інтерпретація сну не відповідала майбутньому: адже, зрештою, голоду в Єгипті так і не було якраз завдяки застосуванню розумної й цілком зрозумілої людям економічної політики)[193]. Іншими словами, ніхто не знає майбутнього — навіть пророки, і все тільки тому, що люди певним чином реагують на будь-яку інформацію щодо майбутнього, а це змінює і саме майбутнє, і дійсність пророцтва. Цей принцип стоїть відразу ж навпроти концепту самовиконуваного пророцтва[194], відомого концепту соціології. Деякі пророцтва після їхнього озвучення (і увірування в них) справджуються, а інші ж озвучуванням відвертають майбутні події.

Зверніть також увагу, що перший макроекономічний прогноз історичного майбутнього з’являється у сні. Сон — це ірраціональне, образне й складне для розуміння явище, яке серйозні люди дуже довгий час ігнорували, а останнім часом його реабілітувала лише психологія — стає носієм економічного майбутнього.

До кінця не зрозуміло, чому сьогодні ми хочемо від економістів, щоб вони передбачали майбутнє. Зі всіх соціологічних наук, чи, можливо, навіть і всіх гуманітарних наук економіка найбільше налаштована на майбутнє, інші дисципліни займаються майбутнім набагато менше[195]. Можливо, це взаємопов’язано — адже може скластися враження, що рай економістів знаходиться в майбутньому, тоді як рай соціологів, екологів чи навіть психологів лежить у ностальгійному минулому (де людина жила в гармонії, чи то вже з родиною, природою чи своєю психікою).

Але повернімося назад до Тори. Зверніть також увагу, що в цій історії ніде не вказується жодна причина, чому цей цикл відбувається (це ще прийде згодом). Просто будуть роки достатку, а після них настануть роки голодні. А це в Біблії, яка майже на все має якесь пояснення (здебільшого моральне), досить рідкісний випадок. Власне, тут вона трохи нагадує «Епос про Гільгамеша»: зло (чи добро) просто відбуваються, і наші вчинки не мають на це жодного впливу. Тобто весь цикл жодним чином не пояснюється, власне, навіть не відповідає на запитання «чому»[196].

Моральне пояснення економічного циклу

Воно суттєво відрізняється від пізнішої єврейської інтерпретації, згідно з якою єврейський народ намагається запропонувати причини, чому йому живеться добре чи погано. І причини ці — моральні. Якщо народ чи його представники (найчастіше королі чи священики) живуть згідно з Божими заповідями, тоді Ізраїль виграє в боях[197], його поважають сусідні народи[198], а найважливіше — він економічно процвітає:

І станеться, за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм.

І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. ... І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі[199].

Без тіні сорому тепер можемо сказати, що йдеться про першу в світі задокументовану спробу пояснити економічний цикл. Його принцип, який досі лишається загадкою для економістів, пояснюється в Старому Завіті мораллю. У ті часи, коли Ізраїль дотримувався законів і правосуддя, не утискав удів і сиріт, виконував Божі заповіді, цей народ процвітав. Інакше наставала економічна й суспільна криза.

Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, взиватимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем...[200]

Ще одним прикладом може стати такий пасаж:

Двадцятого й третього року Йоаша, ... зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку БенГадада, Газаїлового сина, на всі ті дні[201].

З нашої сьогоднішньої перспективи можемо стверджувати, що моральний вимір на досить довгий час повністю зник з економічного мислення, зокрема через введення концепту Мандевілля про приватні вади, які, навпаки, приносили суспільну вигоду (про Мандевілля в мене буде цілий окремий розділ). У такій системі індивідуальна мораль є абсолютно іррелевантною, тому що те щось, що пізніше почали містично називати невидима рука ринку, перетворює в суспільну вигоду навіть приватні вади.

І лише останнім часом економісти знову почали усвідомлювати важливість моралі та