Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Однак у цей час їм здавалося, що їхні ноги наповнилися свинцем, і вони вже не могли рухатися.

Хлопчик не зрозумів мовчання дорослих. Він весь час питав, де Жриця. Він кілька разів хотів обернутися, щоб подивитися на неї, але його зупинив високий чоловік.

.

Високий чоловік не сказав ні слова. Він був лицарем, але зняв шолом і кинув його подалі.

Дівчина з густими бровами тримала його за руку. Її серце було важким, але вона не могла нікого звинувачувати. Яка користь від того, що вони залишалися?

,

Жриця не помре, пробурмотіла вона Вона сказала, що Господь прийде і врятує її. Вона була така впевнена.

?

Господь?

Але як Жриця може мати Господа? — спитав хтось.

.

Всі швидко додумалися до причини. Вона збрехала нам. Вона переживала, що ми не поїдемо. Коли це було сказано, всі замовкли.

Холоднокровних людей у цьому світі було небагато. Хоча деякі люди були егоїстами, це було лише через їхній інстинкт виживання.

.

Всі присутні відчули, як у них стиснулося горло. Здавалося, щось з’явилося в їхніх сухих очах. Дехто з них відчайдушно кліпав очима.

.

Юнак у чорному халаті мовчки йшов за всіма.

.

Але на якусь мить йому здалося, що він щось бачить. Коли він повернувся назад, то побачив, що на вулиці нічого немає. Він протер очі, думаючи, чи не забагато думав останнім часом і не галюцинував. Але його розум був у безладді. Він не знав, чи думає він про те, куди піти після того, як покине таємне зібрання, чи думає про останні слова Жриці.

?

Чи знаєте ви походження Учнів Чорного Полум’я?

Звичайно, він знав походження Учнів Чорного Полум’я. Єпископи використали це як славну історію таємної зустрічі. Але віруючих у нижчий клас було небагато. Багато людей вступали в таємну організацію з різними цілями. Більшість з них просто шукали захисту. Він був одним із них.

Почувши так багато, він, можливо, прийняв свою особистість. Але підсвідомо він ще не вірив, що Учні Чорного Полум’я мають таке славне походження.

Чи справді ми боремося за очищення цього світу? Задавши собі питання, юнак відчув, що відповіді на це питання немає. Але він відчував, що Жриця не дивиться на нього з якоюсь дискримінацією.

.

Вона не була сповнена огиди, як вельможі.

Він подумав про це і знову обернувся. Але він був шокований, виявивши, що всі в кімнаті мовчки зробили крок назад.

.

Він наче раптом стояв посеред натовпу.

Що відбувається? Юнак був шокований.

Потім він почув голос, про який не хотів думати навіть уві сні. Це було так, наче з найглибшої частини кошмару.

?

Вибачте, Жриця, про яку ви говорите, вона така дама?

Така ввічлива манера ставити запитання була схожа на вельможу, але тон співрозмовника не був неповажним чи поблажливим. Натомість він був лагідним і доступним.

.

Всі дивилися на юнака, який раптом з’явився перед ними.

.

Він граф.

.

— подумав здоровань.

.

Ця людина не є людиною Круза.

Можливо, він і є Володар Жриці, дівчина з густими бровами мала таку думку в голові.

1114

Розділ 1114

?

Вибачте, всі. Жриця, про яку ви говорите, така дама?

.

Вираз обличчя юнака був урочистим. Він простягнув долоню долонею донизу. Всі побачили, як між його долонею і землею зібралася хмара пилу. Блискучий пил закружляв і утворював картину. Це була зовнішність Хіпаміли.

,

Ах, сестра Жриця. — здивовано вигукнув хлопчик.

Юнак підвів голову і подивився на натовп Мене звуть Брандо, друг Хіпаміри. Підкажіть, будь ласка, де вона?

?

Ти її Господь?

.

Юнак Брандо кивнув.

.

Ви ж її врятуєте? — обережно запитала дівчина з густими бровами.

В її очах, хоча юнак перед нею був одягнений у подертий одяг, він мав невимовний темперамент, як і палацові лицарі біля воріт Сафуса. Він був спокійний і врівноважений, а його манера мови була надзвичайною. Крім того, його шкіра була білою і гладкою. Він не був схожий на простолюдина.

?

Що з нею сталося?

Леді Хіпаміра була зупинена монстром, щоб захистити нас. Здоровань насторожено подивився на Брандо і відповів низьким приглушеним голосом.

?

Що за монстр? Брандо перепитав: Де вона?

-,

С-пане, — почувся голос ззаду. Всі здивовано озирнулися і побачили, що той, хто говорив, був молодим чоловіком у чорному халаті. Голова останнього була вкрита потом, наче його щойно виловили з води. Він підняв руку і сказав Брандо, що я відведу тебе туди.

. -

Брандо подивився на юнака і глянув на візерунок і візерунок чорного халата. Учень Чорного Полум’я? — подумав він. Але він знав, що в Учнях Чорного Полум’я було багато учнів низького рівня. Більшість з них були засліплені спокусою, тому він не заперечував і лише відповів: Не треба. Скажіть, що це за монстр такий?

Серце всіх завмирало, коли вони думали, що цей молодий чоловік все ще має настрій ставити запитання в такий час.

Дівчина з густими бровами насупила брови, а в очах з’явився зневажливий погляд. Вона, напевно, думала, що він з тих благородних юнаків, які на перший погляд виглядають елегантно, але насправді були боягузом, який боявся смерті. Якби вона розповіла йому, яке жахливе чудовисько, він обов’язково знайшов би привід, щоб уникнути цього.

Якби бабуся ніжно не тримала її за руку, дівчина не змогла б стримати саркастичних зауважень.

!

Брандо не надто замислювався над цим. Для кваліфікованого воїна розуміння ворога було базовою навичкою. Інакше він не рятував би людей, а наражав би себе на небезпеку.

Він знав, що в цьому місті не так багато чудовиськ, які можуть загрожувати Гіпамілі, і будь то жук-підковонос або злий бог Фрідріх, або що-небудь ще, вони також можуть становити загрозу для нього, тому він повинен був бути обережним.

Брандо зрозумів, про що вони думають, з виразу підозри на їхніх обличчях. Він не міг стриматися, щоб не похитати головою, але й не пояснив, бо в цьому не було потреби.

.

Він чекав на відповідь кожного.

,

Ми не бачили чітко зовнішність монстра, але бачили багато щупалець, схожих на щупальця восьминога, що піднімаються з землі. — відповів юний учень. Він був єдиним, хто не думав, що Брандо боїться. Він навіть трохи злякався. Ще не так давно це обличчя було його найбільшим кошмаром.

?

Щупальця? Що за щупальця?

-

Кожне щупальце було вище двоповерхового будинку. Він був такий товстий, як людина, яка його обіймає.