read-books.club » Наука, Освіта » Українські традиції 📚 - Українською

Читати книгу - "Українські традиції"

415
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Українські традиції" автора Автор невідомий. Жанр книги: Наука, Освіта / Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 235 236 237 ... 290
Перейти на сторінку:
серед свого народу. Невдовзі була побудована церква св. Миколая на могилі Аскольда поблизу Києва. Княгиня руйнувала ідольські капища і на їхньому місці будувала християнські храми.

Однак їй не вдалось навернути свого сина Святослава до істинного Бога. Він вперто залишався язичником, але не забороняв своїм підлеглим приймати святе хрещення. Сам мало жив у Києві. Свою родину залишав під наглядом матері.

Ольга померла 11 липня 969 року і була похована сином за християнським обрядом. Мощі св. Ольги були перенесені її внуком св. Володимиром в Десятинну церкву в Києві, де вони і нині перебувають під фундаментом храму.

Тропар свята: Піднісши розум свій на крилах богопізнання, преславна Ольго, ти злинула вище видимого світу, осягнувши Бога, Творця Вселенної. Знайшовши його, ти прийняла у хрещенні нове життя і повсякчас перебуваєш у нетлінності, втішаючись плодами життєдайного дерева.

Святого рівноапостольного Володимира, князя Київського
(15 липня ст. ст. – 28 липня нов. ст.)

Так само, як на початку християнства для навернення язичників до святої віри Господь обрав Ап. Павла і згодом для торжества віри в Римській імперії – рівноапостольного Константина Великого, наприкінці X ст. по Р. X. Господь обрав Володимира, щоб просвітити народ Київської Русі в християнській вірі. Церква за рівноапостольні подвиги його в хрещенні свого народу іменує рівноапостольним.

Володимир був молодшим сином князя Київського Святослава і внуком св. Ольги. Він одержав від свого батька в спадщину Новгород і княжив там кілька років. Після смерті батька, коли почались сварки між його братами, виїхав за море до варягів. Через два роки він повернувся з варязькою дружиною і пішов війною на старшого брата, який захопив його наділ, вигнав його з Новгорода. Оволодівши Києвом, Володимир став єдинодержавним Київським князем. Володимир був мудрим діячем і хоробрим воїном. А вдома – розбещений, жорстокий і мстивий. Як ревний язичник, встановлював повсюди різних ідолів, поклонявся їм і вимагав проводити язичницькі обряди та жертвоприношення. Та все ж усвідомлював, що його боги безсилі, і прагнув знайти істинну віру. Це прагнення і розповіді мудрої його бабусі – св. Ольги про християнську віру, зрештою, прихилили його серце до прийняття закону Христа.

У той час, як розповідає літописець Нестор, різні правителі, прагнучи тісніших взаємин з Київським князем, присилали до нього своїх проповідників, аби схилити Володимира прийняти їхню віру. Великий князь з повагою вислуховував їх. Із них тільки проповідник, який був присланий від Церкви Православно-грецької, філософ Константан, мав успіх у Володимира. Віроучитель грецький розкрив перед Володимиром Святославовичем історію віри та спасіння світу і показав князеві зображення Страшного Суду. Побачивши, що його проповідь глибоко зворушила Володимира, сказав йому: «Христись, якщо хочеш стати одесную з праведними». За порадою бояр і старців Володимир послав десятьох мудрих мужів у різні країни, аби вони вивчили суть кожного віровчення. Послані ним мужі повернулись до Києва і з захопленням розповіли князеві про Божественну літургію православної Церкви, яку служив патріарх у Константинополі. «Не знаємо, – говорили вони, – на небесах ми були чи на землі; нам здавалось, що в храмі ангели співають разом з хором, і ми знаємо, що там, під час служби, Бог перебуває з людьми». Володимир вирішив стати членом Церкви православної і, як мудра Ольга, прийняти таїнства святої віри безпосередньо з рук царів і святителів грецьких. В ньому ще була гордість язичника, і він вважав, що принизливо князеві Київському просити наставників у греків. Він хотів зброєю завоювати закон любові і миру.

Зібравши численне військо, він вирушив на південь, завоював місто Корсунь в Криму і вимагав від грецьких імператорів Василя і Константина руки їхньої сестри, царівни Анни. На випадок відмови він погрожував завоювати Царгород. Греки погодились видати заміж свою сестру за Володимира, але за умови, що той прийме християнську віру.

Князь Володимир відповів: «Мені й так полюбилась віра ваша, присилайте мені сестру вашу, а я поверну вам Корсунь».

В цей час Володимир захворів, зір почав швидко слабнути. Царівна, прибувши до Корсуня, порадила Володимирові, аби позбутися хвороби, негайно охреститися. І справді, при хрещенні в церкві святого Ап. Якова Володимир прозрів тої хвилини, коли Корсунський єпископ поклав на нього руку. Володимир сказав: «Тепер побачив Бога істинного!» При цьому благодатному знаменні багато бояр і воїнів прийняли хрещення. З прийняттям віри Христової Володимир одержав ім'я Василя – ім'я старшого грецького імператора.

За християнським законом, він обвінчався з царівною Анною, повернув грекам Корсунь і в супроводі кількох грецьких єпископів та священиків повернувся до Києва.

По приїзді в Київ Володимир відпустив усіх своїх численних жінок, похристив синів на тому місці в Києві, яке й нині називається «Хрещатиком», знищив ідолів, а найважливішого з них, Перуна, звелів скинути в Дніпро.

1 серпня 988 року він наказав усім киянам приходити хреститися. Освятивши молитвою води Дніпра, духовенство разом з першим митрополитом Київським охрестили велику кількість людей, що зібрались на березі великої річки, яка стала духовною купеллю нашого народу.

Володимир поширював і утверджував християнство в інших містах Київської Русі, будував церкви, в тому числі і Десятинну в Києві, в яку переніс мощі своєї бабусі св. Ольги з Миколаївського монастиря. У Васильєві, нині Василькові, побудував церкву Преображення Господнього; в своєму рідному селі Берестові – церкву Первоверховних апостолів Петра й Павла. Він піклувався про духовенство,

1 ... 235 236 237 ... 290
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українські традиції», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українські традиції"