Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
принести
жертву.
Недарма
латиною
«пожертва»
й «священний» — спільнокореневі слова.
— Серйозно? — невесело посміялася Анна. — Ви вирішили
вступити в етимологічну дуель?
— Людство не готове до того, з чим ми тут зіштовхнулися, —
відрізав Кортес.
— Не вам це вирішувати, Генку, — відповіла Анна, штрикаючи
радіопередавач, немовби він був людиною. — Подумайте про
людей, яких ви зараз убиваєте. Подивіться на тих, з ким
працюєте, і скажіть мені щиросердо: ви й справді розумієте, що
коїте?
— Ви вдаєтеся до поспішного узагальнення? — здивувався
Кортес. — Невже? Інструменти в Божих руках неідеальні. Ми
грішний народ, але маємо силу волі робити те, що мусимо, навіть коли наражаємося на моральне покарання. Саме це
робить нас моральними істотами. Кому як не вам з усіх людей…
На якусь мить передача замовкла.
— Кортесе? — гукнула Анна. Та коли він знову об’явився
в трансляції, то звертався вже не до неї.
— Кларіссо, що ти робиш?
І спокійним, майже сонним голосом Кларісса відповіла:
— Я відчинила двері.
Розділ п’ятдесятий. Голден
Наомі зняла панель управління зі стіни біля шлюза, що вів на
командну палубу. Вона наполовину пролізла всередину, і звідти виднілись тільки її ноги та живіт. Голден примостив свої
черевики на магнітній підошві поруч із зовнішнім люком
у шлюз і чекав від неї команд. Час від часу вона просила його
спробувати відчинити двері, але поки що безуспішно. Поруч із
ним у повітрі плавала Корін, стежачи за шахтою ліфта в приціл
гвинтівки. Кілька хвилин тому вони бачили звідти яскравий
спалах, від якого завібрували всі переділки. Там вочевидь
сталося щось ґвалтівне й вибухове.
Голден, який уже повторно за цей день вів свій останній бій, сприймав усю ситуацію з утомленим відчуттям гумору.
В рейтингу місць, де він ризикував загинути, маленька
платформа між ліфтовою шахтою та шлюзом нічим не гірша від
будь-якого іншого. Це була ніша в стіні шахти десять футів на
десять. Підлога, стеля й переділки — та сама керамічна сталь, що й у зовнішній обшивці ко рабля. Задня стіна — люк шлюзу.
Попереду — порожнеча, де зазвичай перебувала кабіна ліфта.
І коли люди Ешфорда всім скопом накинуться на них із шахти, підлога щонайменше слугуватиме сяким-таким укриттям.
Наомі хутко відсунулася вбік й копнула однією ногою. Голден
чув її кректання по радіо, здавалося, вона намагається
дотягнутися до якогось віддаленого предмета.
— Попався, — тріумфально повідомила вона. — А спробуй-но
тепер!
Голден натиснув кнопку, яка відчиняла люк до шлюзу, але
нічого не трапилося.
— Ти натискаєш? — уточнила Наомі.
Він іще двічі ударив по кнопці.
— Ага. Нічого.
— Прокляття. Я ж була абсолютно впевнена…
Корін відхилилася рівно настільки, щоби подарувати Голдену
свій сардонічний погляд, проте змовчала.
Правду кажучи, в Голдена вже всі емоції вигоріли.
Екзистенційний момент істини для нього вже давно минув, іще
коли він давав свій попередній фінальний бій у шахті ліфта, щоби виграти трохи часу для Наомі. Та йому дали відстрочку, коли нападники обрали інший шлях, який цього разу наразив
на лінію вогню саме Наомі — ситуація, гірша від попередньої.
А потім, за пару хвилин, вона з’явилася, розповівши, що Бугай
відіслав її вперед, а сам лишився прикривати відхід.
Усі їхні плани яскраво провалились. І на кожному етапі вони
втрачали все більше людей. І тепер вони прийняли черговий
фінальний бій із замкненими дверима позаду й бандюками
Ешфорда попереду. Тікати нікуди. Кошмарна ситуація, але
Голден просто хотів спати.
— А тепер? — іще раз запропонувала Наомі. Не дивлячись, Голден кілька разів тицьнув у кнопку.
— Нєа.
— Може… — замислилася Наомі й знову стала перебирати
ногами.
— Наближаються двоє, — пролунав у рації шорсткий
і деренчливий голос Корін.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.