Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Відчинився внутрішній люк.
— Шлюз проциклювали, Наомі, — повідомив Еймос. — Ми
вдома.
Розділ п’ятдесят другий. Авасарала
Усе скінчилося — от тільки не все. Як завжди.
— Тепер ми всі велика дружня родина, — сказав Саузер.
Розмови з ним без затримки — це розкіш, за якою вона
сумуватиме.
— Але якщо ми розліземося по своїх кутках, то, найімовірніше, там і залишимося. Думаю, знадобляться роки, перш ніж наші
флоти відновлять колишню міць. Ми зазнали великої шкоди.
— Що діти?
— Займаємося. Наш начальник медичної служби тримає
зв’язок із кількома лікарями, які спеціалізуються на імунних
проблемах у дітей. Залишилося знайти їхніх батьків і повернути
їх додому.
— Добре. Це я і хотіла почути. А що з іншою справою?
Саузер кивнув. У низькій гравітації він виглядав молодшим. Як
і вона. Шкіра не провисає, коли ніщо не тягне її вниз. Вона
майже уявляла, який вигляд він мав у дитинстві.
— Ми підхопили транспондери сто сімдесят одного кокона. Усі
вони швидко наближаються в бік Сонця, але не прискорюються
й не маневрують. Фактично ми більше не робимо нічого й даємо
їм підлетіти до Марса поближче — так, що позбутися їх буде
банальною справою.
— Ти впевнений, що це гарна ідея?
— Коли я сказав «поближче», то мав на увазі через кілька
тижнів за цієї швидкості. Космос великий.
Запала мовчанка, і причиною було щось інше, крім відстані.
— Шкода, що ти повертаєшся не на одному з наших.
— І застрягнути тут на ще кілька тижнів з паперовою роботою?
Нізащо. І, до того ж, повернутися разом із Джеймсом Голденом, сержанткою Робертою Дрейпер і Мей Менґ? Тут тобі весь
слушний символізм. Преса схаває. Земля, Марс, зовнішні
планети і чорт зна-кого тепер представляє Голден.
— Суперзірка, — сказав Саузер. — Сам собі народ.
— Він не такий поганий, якщо копнути далі самовпевненості.
Та ще я нині на цьому кораблі, й тут нічого не потребує ремонту
перед польотом. І я вже найняла їх. Хай хтось спробує попиздіти
мені про витрачені на власний розсуд державні кошти.
— Добре. Тоді побачимося на дні колодязя.
— Побачимося там, Саузере, — попрощалася вона й перервала
зв’язок.
Авасарала підвелася й повільно запустила себе через командну
палубу. Було легко відштовхнутися у шахті трапу і полетіти так, як мріяла в дитинстві. Це було спокусливо. У реальності ж слід
було очікувати, що вона відштовхнеться засильно і кудись
вріжеться — або залегко, й опір повітря її зупинить, а поруч не
буде жодної твердої поверхні. Вона скористалася поручнями
й повільно потягнула себе вниз до камбуза. Коли підлетіла, відчинився герметичний люк, а тоді зачинився за нею з м’яким
гідравлічним шипінням і металевим стукотом. Вона дісталася
житлової палуби і почула голоси до того, як змогла зрозуміти
слова, і розібрала слова до того, як побачила людей.
— ...треба закрити його, — казав Пракс. — Тобто тепер це
омана. Ти ж не думаєш, що мене можуть засудити?
— Тебе завжди можуть засудити, — відповів Голден. — Але
у них нема шансів перемогти.
— Але я не хочу, щоб зі мною судилися взагалі. Треба його
закрити.
— Я повісив попередження на сайт, і тепер там оновлюється
статус і просить підтвердження перед переказом коштів.
Вона залетіла в камбуз. Пракс і Голден висіли біля кавоварки.
Пракс мав вигляд ошелешеного, а Голден — трохи
самовдоволеного. Вони обоє тримали колби з кавою, але Пракс, схоже, забув про неї. Ботаніку вдалося вирячити очі й роззявити
рота навіть за мікрогравітації.
— Кого судять? — поцікавилася Авасарала.
— Мей повернули, — відповів Голден, — тож Пракс хоче, щоб
люди припинили давати йому гроші.
— Їх забагато, — пояснив ботанік і подивився на неї так, ніби
сподівався, що вона якось це владнає. — Тобто...
— Надлишок коштів? — спитала Авасарала.
— Ну, не те щоб удосталь для безтурботної пенсії... — мовив
Голден. — Принаймні не вдосталь для розкішної.
— Але ж вони твої, — в голосі Пракса звучало щось на кшталт
надії. — Це ти відкрив рахунок.
— Я вже взяв оплату за послуги «Росинанта». Повір мені, ти
заплатив щедро, — Голден виставив долоню вперед, тим самим
відмовляючись. — Залишок увесь твій. Ну, твій і Мей.
Авасарала насупилася. Це
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.