Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Вона злетіла високо в повітря і приземлилася на руку Гігантського Бога-Воїна, а потім покружляла на його спину і спустилася до самого низу. Гігантський Бог-Воїн сильно ляснув себе по спині, ударна хвиля ледь не змусила Гвендолін вирвати кров. Як мудрець, вона не повинна була бути такою слабкою, але правда полягала в тому, що з тих пір, як вона була поранена в битві за Вічнозелений коридор, вона не відновила свою повну силу.

.

Але ударна хвиля також прискорила її падіння, і вона обережно уникала ніг гігантського бога-солдата і підійшла прямо під нею. Як і очікувалося, вона побачила купчину, яка стояла на вулиці в заціпенінні.

.

Очі римлянки були заплющені, а тіло оточене чорним газом. Вона злегка нахилила голову, з цікавістю подивилася на Гвендолін і раптом запитала:

?

Брандо просив вас прийти до мене?

.

Велетенський бог-солдат, зроблений з густого диму над їхніми головами, відразу ж зник.

Гвендолін зупинилася і уважно подивилася на людську дівчину, що стояла перед нею. До речі, вона бачить її не вперше. Кілька десятиліть тому вона бачила римлянина немовлям на останньому полі бою.

Тоді, неподалік від Варгуса, вона побачила цю дівчину здалеку, але час був ще не на часі.

Вона зробила легкий вдих, немов хотіла заспокоїти своє схвильоване серце.

.

Сутінковий дракон, зрештою, ми все одно перемогли.

.

— холодно сказала Гвендолін.

.

— тихо спитав Брандо Римлянин. Вона злегка насупилася і показала змучений вираз обличчя: Брандо

Голос купецької дами поступово знижувався, а потім її тон став холодним.

Ти той, хто розбудив мене, смертний?

Наче перед такою великою волею навіть таке благородне й могутнє створіння, як дракон, було таким нікчемним, як комаха.

?

Хто ти?

.

— спитав римлянин.

.

Той, хто тебе переміг.

.

— тихо відповіла королева драконів.

1110

Розділ 1110

?

Що це? Маленький хлопчик знову і знову перевертав річ у руці, а потім підняв її, щоб розглянути ближче. Це був білий металевий циліндр з вигравіруваними на його поверхні вишуканими візерунками. Це обладунки гомілки лицаря, обладунки для його ніг. Здоровань узяв предмет з рук хлопчика і одягнув на голову останнього високий шолом.

.

Останній одразу відчув темряву перед очима. Він квапливо спробував підняти важкий шолом, але випадково вдарився головою об обвуглений дерев’яний стовп, що стояв неподалік, викликавши вибух дружнього сміху.

.

Дівчина з густими бровами не могла не закотити очі на натовп. Потім вона глянула на великого чоловіка, змусивши його відчути провину. Вона поспішила вперед і зняла шолом, і маленький хлопчик, у якого паморочилося в голові і він був дезорієнтований, повернувся до зору і став на ноги.

.

Однак, енергійно похитавши головою, він з жалюгідним виразом обличчя подивився на шолом у руці дівчини.

Побачивши це, здоровань не міг стриматися від сміху.

.

Дівчина з густими бровами глянула на хлопця. Ось. Потім вона перекинула йому шолом. Останній ледь не впав на землю, перш ніж зачепився за шолом. Він обійняв шолом, наче це був скарб, і насторожено подивився на неї.

.

Він був поганим хлопчиком з дитинства. Дівчина з густими бровами вилаялася в серці, викликавши вибух веселого сміху.

.

Хіпаміра з великим інтересом подивилася на сцену. Її відстороненість зробила її природним лідером серед натовпу, але натовп сприймав це як належне. Здавалося, що Жриця не буде дворянкою, якщо не буде так поводитися.

.

Хтось пояснив їй, Жриця, батько Палука – Лицар, що занепадає. Багатства сім’ї йому не вистачає, щоб продовжувати йти цим шляхом, тому його відправили в Рушту бути учнем.

,

Якщо він заробить достатньо грошей у двох поколіннях, цей титул може передаватися у спадок. Адже він все-таки дворянин. – додала ще одна людина.

.

Тільки тоді Гіпаміла зрозумів, чому здоровань мав такий авторитет серед натовпу. Вона задумливо кивнула, і в очах натовпу це було визнанням їхніх слів. На якусь мить їхнє ставлення не могло не стати ще більш шанобливим.

.

У цей час здоровань погладив хлопчика по голові і похвалив: Ти добрий лицар. Коли я буду багатий, ти можеш бути моїм слугою.

,

Хлопець начебто зрозумів, але все одно міцно обійняв свій скарб, змусивши натовп знову засміятися.

Однак дівчина з густими бровами не виглядала щасливою. Що такого чудового в тому, щоб бути паршивим лицарем? Ти просто повинен бути учнем мого батька. Коли ти закінчиш навчання, мій батько, природно, дозволить тобі зайнятися бізнесом.

.

Так, коли ви одружитеся з міс Адегою, нам доведеться називати вас паном Лупаком. Інші вмовляли.

Бах! Дівчина з піднятими густими бровами червоніє..

..

Здоровань тільки посміхнувся і похитав головою.

Всі жартували, але руки не забарилися. Кожен з них підібрав з руїн захисну зброю. Навіть дівчина з густими бровами витягла арбалет з випаленої стіни. Смичок трохи підгорів, але тятива залишилася ціла. Потім вона витягла з-під завалів кинджал розміром з долоню і приколола його до талії.

- !

Здоровань також доручив їм знайти кілька комплектів обладунків з бавовняною підкладкою з незгорілої бронестійки. Для непідготовлених людей це, мабуть, була єдина броня, з якою вони могли впоратися, але вона все одно була громіздкою в носінні. На щастя, хоча сім’я великого чоловіка занепала, він отримав повну лицарську освіту. Хоч він і не був досвідченим, але принаймні добре розбирався в теорії.

Сам він одягнув кольчугу і нагрудник. Йому знадобилося багато зусиль, щоб навчити інших допомогти йому вдягнути їх. Він також одягнув легкий шолом, зав’язав ремінь навколо підборіддя і витяг з обгорілого ствола двосічний меч. Меч був чудово загартований, а його поверхня випромінювала слабке синє світло. Здоровань дуже професійно клацнув вістрям леза, і почувся чіткий звук.

.

Як і слід було очікувати від імператорської столиці. Такого красивого меча ви не знайдете навіть в кращій ковальській майстерні в сільській місцевості Россика.

Коли він говорив, то ніс меч. Він був схожий на молодого пішого лицаря або, принаймні, лицарського зброєносця.

?

Хіпаміра нахилила голову і подивилася на обладунки. Занадто тонкий, занадто легкий. Такою була її оцінка. Як така легка броня може впоратися з цим завданням? Лицар-дракон Храму Землі важив не менше півтонни у всеозброєнні. Не враховуючи скакуна, навіть піший лицар міг лише зменшити вагу обладунків на верхній половині тіла. Обладунки на верхній половині його тіла