Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Інфініті на місці, - зауважив Стівен.

- То може він у себе…То що будеш на вечерю? 

Батько відірвався від коміра і подивився на сина. Встав і помацав чоло Джеймса, зазирнув по черзі в кожне око.

- Ти здоровий? З якого часу ти в нас полюбляєш готувати? - Стівен допитливо дивився на хлопця.

- Має хоч хтось у цьому будинку набратися сміливості і визнати, що крім мене тут більше нема кому закип'ятити води для спагетті. То що ти будеш на вечерю?

 - Я там прихопив салатів…Гм, а що є в холодильнику? - Батько все ще підозріло поглядав на сина, але слухняно подався мити руки.

- Залишки курки, і можна зварити спагетті, якщо хочеш. Я десь бачив томатний соус, - пролунав голос із кухні.

- Давай вже курку, - почулася відповідь.

Поки Стівен вечеряв, Джеймс сидів разом із ним. Звичайні порожні балачки доповнили вечерю, батько і син ділилися останніми новинами. Раптом з другого поверху до них долинув якийсь шум і за хвилину спустився Тоні. Він натягнув ковбойський капелюх і сорочку з гавайським малюнком.

- Ти вдома? Чому не спустився на вечерю? О, у Спрінгфілді намічається маскарад? - кинув у бік брата Стівен, а Джеймс мало не винувато знизав плечима.

- Не думаю, це Тоні просто збирається... Тату, слухай, тут... Пітер кличе нас поїхати з ним до океану... в цю суботу - швидко і безладно випалив він. Тоні зробив якесь танцювальне па і вплив у кухню, зображаючи з себе балерину.

- Особисто я  - за! Ми вже всі зади, пробач Стіве, собі тут відсиділи. Час на свіже повітря!

Стівен дивився на них якийсь час, а потім розреготався.

- Змовники. Гм, а що за поспіх?

- Ми хотіли поїхати на наступних вихідних, але сонця потім напевно не буде  - а зараз така можливість!

- Це так, але там напевно страшенно холодно, - спробував захищатися батько. Тоні зробив таке благаюче обличчя, що Джеймс зрозумів: перемога за ними.

- Гаразд, гаразд, думаю, у нас просто немає причин сидіти вдома, - посміхнувся батько, закінчивши з вечерею. - Але перш за все нам би не завадило трохи набратися терпіння, тиждень ще не скінчився.

- Так, тоді я пішов до себе. Мавр зробив свою справу, мавр може йти, - зірвавши з Тоні ковбойського капелюха, Джеймс хвацько насунув його собі на голову. 

Старі джинси, тепла картата сорочка та сірий светр знайшлися досить швидко. Джеймс відкопав у шафі походні черевики, і склав весь одяг на стільці. Він роздумував чи брати з собою книжку, але відмовився від цієї ідеї, вирішивши що все ж таки їде гуляти, а не валятися за читанням усі вихідні. До того ж, він обіцяв собі менше читати фантастику.

Джеймс спустився вниз і зателефонував Пітеру. Той дуже зрадів, дізнавшись, що до них з Джеймсом приєдналися Стівен і Тоні. Старший брат Пітера, Том, відмовився їхати, пославшись на понаднормову роботу, а удвох їх батько не відпустив би. Хлопці домовилися, що Пітер заїде за Брістоулами в суботу о шостій ранку. Друзі попрощалися і Джеймс попрямував до вітальні.

Тоні та Стів сиділи перед телевізором і дивилися новини, реклама повідомляла, що за п'ять хвилин початок матчу. Джеймс присів на край дивану.

- А що б сказала мама, якби побачила, як ви псуєте своїми лапами її дорогоцінний антикварний столик?

- Мері занадто далеко, щоб змусити мене прибрати ноги, - ліниво озвався Тоні. - А ти надто дрібний, щоб мені погрожувати.

- Мама може дуже швидко дістатися сюди. Нью-Йорк, знаєш, не край всесвіту, якихось п'ять-шість годин… - як би ненароком промимрив Джеймс, ховаючи посмішку в куточках губ. - Я би не ставив проти судді Брістоул.

- Це зловживання маминими повноваженнями, Джеймсе, - заперечив Стівен.

- Який маленький хлопчик, і який набридливий, - невдоволено простогнав Тоні, прибираючи ноги зі столика. - Шантажист.

- Ти знаєш, Тоні, мама буде на моєму боці, - Ентоні у відповідь тільки хмикнув.

- Пітер буде в суботу о шостій, - продовжував Джеймс і Тоні простогнав.

- Так рано! Хлопці, ви хочете зіпсувати мені вечір п'ятниці. У мене, між іншим, були плани.

Стівен з усмішкою кивнув братові.

- До речі, про шантаж. Мама не дзвонила? - Джеймс переадресував питання Тоні, той лише знизав плечима. 

- Ні, не дзвонила. Мері ж у вихідні дзвонить, хіба ні? Вона ж надто зайнята своїми засіданнями.

Стівен та Джеймс проігнорували цей випад.

- Треба її набрати, як повернемося, - підсумував Стівен і зробив ковток пива. - Вона обіцяла приїхати у лютому на кілька тижнів додому. Було б непогано, якби їй вдалося вирватися до нас.

Тоні мовчав, але Джеймс навіть не дивлячись на нього знав, що той сидить похмуріший за грозову хмару. У нього з самого початку не склалися стосунки із дружиною старшого брата. Вічно-все-контролююча Мері ніяк не могла достукатися до розбишаки Тоні і на тлі цього починалася майже кожна їхня щоденна сварка. Пітер завжди з побоюванням ставився до їхньої "Санта-Барбари", як він називав ці сутички, і відмовлявся знаходитись будь-де, де Мері та Ентоні перебували в безпосередній близькості один до одного