Читати книгу - "За горизонтом, Ерін Кас "

Біля входу чатує Люда й тільки-но мене бачить біжить назустріч. Готуюсь до чогось неприємного. Схоже, знову буде вмовляти кудись разом піти, бо по п’ятницях повторюється одне й те ж.

— Привіт, ти пізно, — підлітає до мене й бере під руку.

— Проспала. А ти рано. Що змусило тебе вийти раніше? Чи хто… — бачу біля входу Захара і більше нічого не запитую.

— У них сьогодні перша пара, я просто не змогла пропустити цей момент і не привітатися, — відверто розповідає про свій план. — Підійдемо разом?

— Я тебе почекаю у роздягальні.

— Ну, Алю, — смикає мене за руку. — Буде негарно якщо я підійду сама. Будь ласка, — очі повні благання. За що мені це? Хочеться застогнати, розвернутися й втекти.

— Добре, — здаюся й доводиться пришвидшити крок, бо Людка стартує з місця наче здає норматив.

— О, які люди! — радо зустрічає нас Захар. — Привіт, дівчата.

— Привіт, — вітаємося майже в унісон, тільки Люда голосно, а я ледь ворушу губами.

— Як справи, Алю? — дивиться у вічі.

— Жива, — відповідаю доволі роздратовано. Мене це питання страшенно бісить. Його ставлять всі, кому не лінь.

— Дівчата, то які в нас сьогодні плани?  — приєднується до розмови Ілля.

— Я збиралася їхати додому, але можу затриматися й поїхати завтра, — весело говорить Люда. — Які пропозиції?

— Можемо завалитися у наш клуб, — пропонує хлопець, а Захар уважно за всіма спостерігає. Цікаво, він розповість Макару, що бачив мене? Чи про мене вони не говорять?

— Я не проти, — одразу погоджується Люда.

— На жаль, не можу, — тільки-но збираюся видати завчену фразу, як дзвенить дзвінок й рятує від подальшої відповіді. — Побачимось, — кидаю хлопцям, хапаю Люду за руку й мчу до входу.