Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Я кажу таким пацієнтам, що набагато важливіше зрозуміти мету чи причину, через яку той чи інший Гід був призначений їм. Суб'єкт може просто використовувати загальні визначення для свого гіда, такі як керівник, консультант, наставник або просто "мій друг".

Проте необхідно звертати увагу, як слово "друг" інтерпретується. Зазвичай, коли людина у трансі говорить про духовного друга, він, швидше за все, має на увазі споріднену душу або товаришів по групі, а не свого Гіда. Істоти, які є нашими друзями, знаходяться на рівні, який не набагато вищий або нижчий від нашого власного. Ці друзі здатні надіслати нам ментальну підтримку із духовного світу, коли ми перебуваємо на Землі, і вони можуть втілюватися на Землі разом із нами та бути нашими супутниками на дорогах життя.

Один із найбільш важливих аспектів моєї психотерапевтичної роботи з пацієнтами полягає в тому, щоб допомогти їм у їхньому свідомому житті, розкриваючи роль, яку їхні гіди грають у їхньому житті. Ці вчителі направляють нас за допомогою своїх вправних методів. Ідеї, які ми називаємо своїми, можуть бути породжені в нас нашим дбайливим Гідом. Гіди також заспокоюють нас у період важких випробувань, особливо в дитинстві, коли ми потребуємо втіхи. Я пам'ятаю цікаві спостереження, якими поділилася зі мною одна моя пацієнтка після того, як я запитав її, коли вперше вона почала бачити свого Гіда у своєму нинішньому житті. "Ой, це сталося в моїх фантазіях, сказала вона. — Я пам'ятаю, як мій Гід був разом зі мною, коли я перший раз прийшла до школи — мені було тоді дійсно страшно. Вона (Гід) склала мені компанію, сівши на моєму столі , і потім показала мені дорогу до вбиральні, коли я була занадто перелякана, щоб запитати про це вчителя.

Поняття уособлених духовних істот корінням сягає в далеку давнину, до початкового етапу нашого існування як мислячих людських істот. Антропологічні дослідження на місцях проживання доісторичних людей свідчать, що й колективні тотемні символи давали кожному індивідуальний захист. Пізніше приблизно 5000 років тому, коли виникли міста-держави, поклоніння офіційним божествам стало ототожнюватися із державною релігією. Ці боги були вже далекі від індивіда і навіть викликали в нього страх. Тому, у повсякденному житті людей велику роль, особливо роль їх захисників, стали грати особисті та сімейні божества. Особисте божество душі служило у якості янгола-охоронця для кожної людини чи сім'ї, і у періоди кризи до нього можна було взивати про допомогу. Ця традиція збереглася і до наших днів.

Ми маємо два приклади, що стосуються культур, територіально локалізованих у протилежних кінцях Сполучених Штатів. Омейкі є персоналізованим богом гавайців. Полінезійці вірять, що предки людини можуть вступати у відносини із живущими членами сім'ї, приймаючи образ особистих божеств (у вигляді людської істоти, тварини або риби). Омейкі може хвалити або сварити людину через видіння та сни. Ірокези, що живуть на півночі Америки, вірять у те, що у людини є своя власна внутрішня духовна сила, звана Оренда, яка пов'язана із вищим особистим духом Оренда. Цей охоронець здатен протистояти силам зла, спрямованим на людину. Ця ідея про охоронців душі, які служать як наставники, є складовою системи вірувань багатьох місцевих американських культур. У міфології племен Зуні на південному заході Америки фігурують богоподібні істоти. Їх називають "творцями та хранителями життєвих шляхів", і вони вважаються відповідальними за душі. У всьому світі є багато інших культур, які також вірять у те, що хтось іще, окрім Бога, охороняє їх та діє у їхніх інтересах.

Я думаю, що людським істотам завжди потрібно мати антропоморфічні образи, що стоять нижче Бога, щоб створити повну картину духовних сил, що оточували їх. Коли люди моляться чи медитують, вони хочуть вступити в контакт із істотою, від якої вони могли б черпати натхнення. Легше попросити допомоги у істоти, яку людина може чітко ідентифікувати у своєму розумі. Важче уявити верховного Бога, і для багатьох людей це ускладнює встановлення контакту із Ним. Незалежно від релігійної специфіки та ступеня віри, люди також відчувають, що якщо і є верховний Бог, то Він надто зайнятий, щоб турбуватися про їхні особисті проблеми. Люди часто почуваються не цілком гідними або здатними прямо спілкуватися з Богом. Як наслідок, головні релігії світу завжди вдавалися до допомоги пророків, які являлись на Землі, щоб виконати функцію посередників між людьми і Богом.

Можливо через те, що деякі з цих пророків самі займають дуже високе духовне становище, вони не мають особистісного значення для окремо взятих людей. Я у жодному разі не принижую колосального духовного впливу всіх великих пророків на їхніх послідовників. Мільйони людей здобули благо завдяки вченням і настановам могутніх душ, що втілювалися на Землі як пророки. І все ж у глибині душі люди знають — і вони завжди це знали, — що є хтось, якась особисто пов'язана з ними істота, з якою можна встановити прямий контакт.

Я дотримуюсь теорії, згідно з якою гіди постають перед дуже релігійними людьми у ролі об'єктів їхньої віри. Якось у одній телевізійній передачі показували маленьку дівчинку із побожної християнської сім'ї, яка пройшла через досвід існування між життям і смертю і розповідала про те, що вона бачила Ісуса. Коли її попросили намалювати кольоровою крейдою те, що вона бачила, вона намалювала блакитну людину без певних рис, оточену сяйвом.

Випадки із моїми Суб'єктами показали мені, як сильно вони залежать від своїх духовних гідів і вдаються до їхньої допомоги протягом життя. Я дійшов висновку, що саме наші гіди несуть пряму відповідальність за нас, а не Бог. Ці мудрі вчителі залишаються з нами протягом тисячоліть, щоб допомогти нам у наших випробуваннях. Я помітив, що Суб'єкти, які перебувають у стані трансу, на відміну від людей при ​​тямі, не звинувачують Бога за біди і невдачі у їхньому житті. Частіше трапляється так, що, перебуваючи в стані трансу і відчуваючи себе душею, ми усе своє незадоволення виливаємо на нашого особистого Гіда.

Мене часто запитують, чи спеціально підбираються для нас певні, відповідні нам Вчителі-гіди, чи вони надаються нам випадково. На це питання важко відповісти. Схоже, що гіди призначаються нам у духовному світі в установленому порядку. Проте я помітив, що індивідуальний стиль і прийоми, які використовуються тим чи іншим Гідом у роботі з нами, підтримують нас і чудово поєднуються із нашою першопочатковою духовною сутністю.

Наприклад, я чув про те, що молодші Гіди, які у своїх минулих життях долали особливо складні, негативні якості та риси, призначалися душам, схильним до подібного типу поведінки. Очевидно, ці душі, призначені бути Гідами, класифікуються та відбираються з урахуванням того, наскільки добре вони зможуть впоратися із своїм завданням та зробити позитивні зміни у підопічній душі.

Всі гіди відчувають співчуття до своїх учнів, але підходи до навчання можуть бути різними. Я помітив, що якісь гіди постійно допомагають своїм учням на Землі, тоді як інші вимагають від своїх підопічних пропрацьовувати завдання, майже не надаючи їм видимої підтримки. Зрілість душі, звісно, ​​є важливим чинником. Очевидно, розвинуті учні отримують менше допомоги, ніж новачки. Крім рівня розвитку, я враховую також силу індивідуального бажання, що є другим фактором, що зумовлює частоту і форму допомоги, яку людина отримує від свого Гіда протягом життя.

Що стосується прийняття тієї чи іншої статі, я не виявив закономірного взаємозв'язку між статтю Суб'єкта з одного боку і жіночою чи чоловічою зовнішністю Гіда — з іншого. У цілому люди сприймають вигляд Гіда як щось само собою зрозуміле. Хтось може припустити, що це відбувається, швидше за все, тому, що за нескінченно довгий час учні звикли до певного вигляду своїх гідів, а не тому, що одна стать більш ефективна, ніж інша, у взаєминах між тими чи іншими учнями та вчителями. Деякі гіди являються своїм підопічним то в чоловічому, то в жіночому образі, і це вкотре підтверджує, що душі насправді є андрогенними. Один пацієнт розповідав мені: "Мій Гід з'являється іноді як Алексіс, іноді як Алекс, приймаючи вигляд то чоловіка, то жінки — залежно від моєї потреби в чоловічій або жіночій пораді".

Із цього можна зробити висновок, що підбір вчителя в духовному світі здійснюється дуже ретельно. Кожна людська істота має принаймні одного Старшого або вищого Гіда-Майстра, призначеного їхній душі в момент її зародження. Багато хто з нас отримує з часом нового, додаткового Гіда, такого як Керла із Випадку 16 у попередньому розділі. Для зручності я назвав цих вчителів молодшими гідами.

Початок підготовки душі, що бажає стати Гідом, часто припадає на заключний етап рівня 3, коли вона досягає верхнього щабля проміжної стадії розвитку. Насправді, ми починаємо наше навчання як Молодші гіди задовго до досягнення рівня 4. На ранніх стадіях розвитку ми просто допомагаємо іншим душам, як у житті — виступаючи в ролі їхніх друзів, так і між життями — даючи поради своїм товаришам по групі. Молодші і Старші гіди отримують свої завдання або призначення з волі гідів-майстрів, які формують свого роду Раду, подібну до опікунської поради, що опікується молодішими гідами духовного світу. Ми побачимо як це відбувається у Розділах 10 і 11, де розглянемо Випадки із більш розвинутими душами.

Чи всі гіди мають однакові наставницькі здібності і чи впливає це на розмір групи, до якої ми входимо у духовному світі? У наведеному нижче уривку я обговорюю це питання з однією досвідченою душею.

Випадок 17

Д-р Н.: Я хотів би дізнатися про те, як душі стають вчителями у духовному світі, наскільки це пов'язано з їхньою здатністю допомагати менш розвинутим душам. Коли душі розвивають свої наставницькі здібності, чи можуть їм дозволити опікуватися певною кількістю душ?

СУБ'ЄКТ: Тільки тим, хто має більше практики.

Д-р Н.: Я можу уявити, яка це величезна відповідальність для розвинутого Гіда, навіть якщо у нього є помічник — взяти великі групи душ, які потребують Гідів.

СУБ'ЄКТ: Гіди можуть впоратися із цим.