Читати книгу - "Межа Фундації"

У решті Галактики… Але на самому Тренторі все було не так! Тут уже забули про старий Трентор. Металеві моря на поверхні зникли майже повсюдно. Тепер Трентор був малозаселеним світом самодостатніх фермерів, місцем, куди рідко прилітали торговельні кораблі, а коли й прилітали, то зустрічали їх не дуже приязно. Саме слово «Трентор», хоча й залишалося в офіційному вжитку, зникло з народної мови. Нинішні тренторіанці називали його «Ім’я», що в перекладі з їхнього діалекту означало «домівка» за галактичним стандартом.

Квіндор Шандесс думав про все це й багато іншого, тихо сидячи в приємному напівсонному стані, що давав його думкам текти своїм неорганізованим ходом.

Він був Першим Спікером Другої Фундації протягом вісімнадцяти років і цілком міг протриматися на цій посаді ще років десять або дванадцять, якщо його розум ще буде достатньо жвавий і він зможе й далі плести політичні інтриги.

Перший Спікер був аналогом, дзеркальним відображенням мера Термінуса, який правив Першою Фундацією, але які ж вони були різні! Мера Термінуса знала вся Галактика, тому Перша Фундація була відома всім світам як просто Фундація. Першого Спікера Другої Фундації знали лише його колеги.

Та все ж саме Друга Фундація, що перебувала під керівництвом Шандесса та його попередників, тримала у своїх руках справжню владу. Перша Фундація була неперевершеною у сфері матеріальної потуги, технологій, зброї. Друга Фундація була головною в царині розумової влади, свідомості, здатності керувати. Якби між ними стався якийсь конфлікт, то чи не все одно, скільки кораблів і зброї в Першої Фундації, якщо Друга може контролювати уми тих, хто управляє кораблями та зброєю?

Але як довго він зможе насолоджуватись усвідомленням своєї таємної влади?

Він був двадцять п’ятим Першим Спікером, і термін його перебування на цій посаді вже трохи перевищував середньостатистичний. Можливо, йому не варто було чіплятися за владу й утримувати молодших претендентів подалі? Був Спікер Гендібал, найкмітливіший та найновіший у Списку. Цей вечір вони проведуть разом, і Шандесс із нетерпінням очікував цього моменту. Чи слід йому очікувати й того, що Гендібал одного дня може його заступити?

Відповідь на це питання полягала в тому, що Шандесс насправді й не думав залишати свою посаду. Він надто сильно її любив.

Він був старий, але досі міг ідеально виконувати свої обов’язки. Його волосся було сиве, але завжди світлого кольору; він носив зачіску завдовжки в дюйм, тож колір мало що значив. Очі його були вицвілого блакитного кольору, а одяг відповідав одноманітному стилю тренторіанських фермерів.

За бажання Перший Спікер міг змішатися з гамішами, проте досі мав би свою приховану силу. Йому достатньо було в будь-який момент зосередити свій погляд і розум – і вони діяли б згідно з його волею й нічого б потім не згадали.

Таке траплялося зрідка. Майже ніколи. Золотим правилом Другої Фундації було: «Не роби нічого, як не мусиш, а коли мусиш, то вагайся».

Перший Спікер тихо зітхнув. Життя в старому Університеті, неподалік від якого розкинулися похмурі та величні руїни Імператорського палацу, спонукало час від часу замислюватися, чи аж таким золотим було це правило.

За часів Великої Руїни золоте правило опинилося на межі знехтування. Неможливо було врятувати Трентор, не пожертвувавши водночас планом Селдона, спрямованим на заснування Другої Імперії. Було б гуманно зберегти життя сорока п’яти мільярдів людей, але це неможливо було б зробити, не зберігши ядра Першої Імперії, що, своєю чергою, лише відтермінувало б фінал. А також могло б призвести до ще більшого руйнування через кілька століть, і, можливо, Друга Імперія вже не постала б ніколи.

Найдавніші Перші Спікери працювали над чітко спрогнозованою Руїною десятиліттями, але не знайшли жодного рішення, що забезпечило б і порятунок Трентора, і остаточне створення Другої Імперії. Потрібно було обрати менше зло – і Трентор загинув!

Другофундаторам того часу вдалося – ходячи по краю прірви – зберегти комплекс Галактичного університету й Бібліотеки, і це назавжди посіяло в їхніх лавах почуття провини. Хоча ніхто й не довів, що збереження цього комплексу призвело до блискавичного зростання Мула, представники Другої Фундації завжди інтуїтивно відчували, що між цими фактами є якийсь зв’язок.

Як близько тоді все було до краху!

Та все ж після десятиліть Руїни та правління Мула настала Золота доба Другої Фундації.

До цього, понад два з половиною століття після смерті Селдона, Друга Фундація ховалася в Бібліотеці, наче кріт, прагнучи лише не потрапляти на очі представникам Імперії. Вони працювали бібліотекарями в суспільстві, що переживало занепад і дедалі менше дбало про Галактичну бібліотеку, що дедалі менше відповідала назві. Ту назву, своєю чергою, дедалі менше використовували, а це якнайкраще відповідало призначенню Другої Фундації.

Таке життя було ганебне. Вони просто зберігали План, поки на краю Галактики Перша Фундація боролася за своє існування із завжди сильнішими ворогами, не отримуючи від Другої допомоги та й узагалі нічого про неї не знаючи.

Саме Велика Руїна звільнила Другу Фундацію – це було ще однією причиною (молодий і сміливий Гендібал нещодавно сказав, що це було головною причиною), чому Руїні дозволили тривати.

Після Великої Руїни Імперія зникла, і відтоді вцілілі мешканці Трентора ніколи не заходили на територію Другої Фундації без запрошення. Другофундатори стежили, щоб комплекс Галактичного університету та Бібліотеки, який пережив Руїну, пережив і Велике Відродження. Розламаний палац теж було збережено. Металеву оболонку розібрали майже скрізь на планеті. Великі та нескінченні коридори розкривали, засипали, вигинали, руйнували, ігнорували; усе опинилося під скелями та ґрунтом – усе, крім цих місць, де метал і досі оточував стародавні простори просто неба.

Їх можна було сприймати як розкішний меморіал величі, усипальницю Імперії, але для тренторіанців – гамішів – це були місця, населені привидами, які краще не турбувати. Лише другофундатори ступали цими стародавніми коридорами чи торкалися блискучого титану.

Та навіть так усе ледве не зійшло на пси через Мула.

Мул справді був на Тренторі. А що, якби він виявив природу світу, у якому перебував? Його матеріальна зброя була набагато потужніша за ту, якою володіла Друга Фундація, а ментальна майже дорівнювала їй. Представників Другої Фундації завжди зупиняла необхідність робити лише те, що вони мусять, і розуміння того, що майже будь-яка надія на перемогу в безпосередньому бою може в підсумку означати серйознішу втрату.

Якби не Бейта Дарелл та її стрімкі дії… І це теж сталося без допомоги Другої Фундації.

А потім Золота доба, коли тогочасні Перші Спікери якось знайшли спосіб стати активними, зупинивши Мула на шляху завоювань і нарешті