Читати книгу - "Нова стара баба"

вбитого Георгія Гонгадзе. Мати та син про Кучмагейт та записи майора Мельниченка. Мати та син про газові угоди. Мати та син про затримання Лазаренка. Мати та син про плюси і мінуси Юлії Тимошенко. Але ніколи про дівчат/чоловіків, роботу/навчання, друзів, музику, книжки, мрії та сподівання, наче усього того не існувало, а вони стояли то на одному боці, то по різні боки політичного рингу. Можна було назвати це невтручанням у приватне коло, однак мені те більше нагадувало страх перед відвертістю та пізнанням одне одного.

Якось я чула: Славік запитав Наталю, яким був його батько.

– У-у-у-у, ти пам’ятаєш снігових баб, котрих боявся у дитинстві?

– Ще б пак!

– Так от твій батько – то щось таке, короче, снігобабне.

Дивина та й годі! А я думала, що снігова баба це якраз один з образів Наталі. Краще б мій хлопчик думав, що його батько – олімпійське ведмежа.

Зойка читала оголошення, говорила з людьми на базарах, у маршрутках, чергах, сварилася та билася об заклад із нашим двірником Тарасом Миколайовичем, у під’їзді знала усіх агітаторів від будь-якої партії, себто була у курсі перебігу подій. «Политика – оно ж как спорт. Можно болеть за самую сильную команду, можно за свою, больную и хромую – из чувства патриотизма или поддержки «своего»; можно кричать и убиваться, можно клацать пультиком и пить пиво, всё равно они по ту сторону экрана, а мы по эту. Они на стадионе, а мы – зрители. Им важна наша поддержка во время игры, а потом, ёп-пап-пал-л-л-ло-ногу, они на нас забивают, и они в выигрыше, как бы ни сыграли. А мы морды друг другу в кровь».

Як би там не було, однак, якщо Зойка вирішила, що Славіку треба жити окремо (моя думка з цього приводу її не цікавила, утім, я розуміла її правоту, тому мовчала, стримувала свою любов та жах від того, що він піде), – вона діяла. Незабаром Зойка принесла додому зв’язку ключів.

– Ничего не планируйте на следующее воскресенье, у нас новоселье, Славка квартиру новую начнёт обживать. Поздравляю, чурбан неотёсанный, ты уже взрослый!

Славік напружено мовчав. Потім змінив позу і сказав, що нікуди переїздити не збирається, бо не залишить бабусю. Я почала ридати, мій золотий хлопчик! Такою була зворушеною. Зойка закипала. З вітальні до нас вийшла Наталя, ми навіть не почули, що вона зайшла додому, роздягалася.

– А я зможу без бабусі, я вже ледве вас усіх витримую. О, ще й хатка біля МЗС, – радісно озвалася вона, розглядаючи зв’язку ключів, де висіла бирка з адресою: «вул. Михайлівська».

Зойка ледь не вперше не знайшлася, що відповісти.

Останнім часом Наталя приходила з роботи чорна, наче деякі Зойчині думки. Щось не складалося. Наталя ні з ким ділитися не звикла, тому скидала верхній одяг, нижній – весь просмалений-прокурений – складала в таз, приймала ванну, відкорковувала пляшку вина та зникала у своїй кімнаті до ранку, коли я вже бачила її повністю вдягненою, зібраною та причепуреною. Тільки очі були червоні, напиті, затерті. Щось або хтось її гриз.

Спочатку я подумала, що такий її стан пов’язаний із коханням, але Зойка вправила мені мізки, примусивши згадати, коли це Наталя так побивалася за чоловіками.

– Напевно, щось не те на роботі, – висувала я нову версію.

– Когда это у неё что-то не то было на работе? Не-е-е-е. Это что-то такое. Християнское.

– У сенсі?

– В том смысле, что кто-то в неё гвоздь вбил, а то и два, – лякала мене Зойка.

До своєї квартири (варто сказати, що Наталя негайно повернула Зойці витрачені гроші) вона нікого не запрошувала, іноді приходила до нас, мовчала, курила (знову почала курити), нічим не ділилася, йшла.

– Ти у мами був? – цікавилася я у Славіка, навіть напускалася на нього, що матір треба відвідати.

– Ба, ти чого? Звичайно, що не був, ти ж сама знаєш: вона нікого не хоче бачити. Вона якщо чогось хоче – усі про те знають, і коли чогось не хоче – теж не приховує.

Промовисте мовчання моєї доні привчило усіх нас розуміти його.

Під час Помаранчевої революції ми бачили Наталю на екранах телевізора. Вона натхненно говорила в студії, розповідала про міжнародний досвід, допомагала інтерв’ювати іноземних експертів. Я все сподівалася, що закохається у неї який-небудь свідомий канадієць нашого походження, романтичний австрієць або хтось ще порядний, однак – ні, видно, що не судилося.

Зойку я не бачила на екранах, Зойка забезпечувала майданців гарячою їжею, приносила ліки та роздрукований ще для вболівальників текст гімну. «Наша Зоєчка бджолить», – казав Славік з усмішкою. Він постійно перебував у штабі, встиг побути спостерігачем, знову повертався поночі, із синцями під оком, із запахом коньяку та жінок на шкірі.

Наталя виїхала на посольську роботу в 2006 році, цього разу це була одна зі скандинавських країн. Вона кинула палити, купила новий одяг та змінила зачіску на каре.

Славік розпочав роботу провідним менеджером на великій фірмі з постачання імпортного кахлю та сантехніки, ще набрав ваги і залишався найважливішою для мене людиною. До першої нової баби, згаданої мною Людмили-пральки, котру він приведе у наш дім, залишилися лічені місяці.

* * *

Повертаючись до стрижки Славіка, що спочатку мене заспокоїла знахідкою винишпорених мною волосин нової старої баби чи, можливо, й нового старого мужика, на його піджаку, мушу констатувати: я знову занервувала. Ще й Наталя написала недовірливого листа, де зазначила: вона завжди міняла зачіску (і це було правдою), коли змінювала роботу. Якщо врахувати, що для Наталі зміна роботи була важливішою за зміну будь-кого з мужиків, Славік міг закохатися в нову бабу, тому вперше за стільки років змінив свій зовнішній вигляд. Від думок мене відволік телефон.

– Ну чего там твой глаз, не отвалился ещё?

Зойка. У мене почала розвиватися катаракта, Зойка дістала краплі, які катаракті, вірогідно, подобалися, бо вона від цих крапель розросталася. Катарактове добриво, а не ліки.

– Око не відпало, однак бачу, як сонце крізь хмару.

– Тогда готовься к операции, я тут расспросила про врача одного, руки вроде не из жопы, он лазарем (святым, ха-ха) как-то эту дрянь из глаза может выйнять. Всего-то и делов – пара часов.

– Зою, Бог з ним, з оком, Слава точно когось приведе, він зачіску змінив. Наталя каже, як зачіску змінив – готується до змін або вони вже відбулися.

– Снова ты за своё? Заславушилась вконец, старая моржовка. Хрен с тобой. Ну и сиди без глаза!

Знову не сказавши «до побачення», Зойка поклала трубку. Весь