Читати книгу - "Пароль «Dum Spiro…»"

Перед Ольгою сидів літній, зневірений чоловік. Але підозра не зникала. «Чому ній вирішив переді мною сповідатися? Чи не пастка? Чи не затягує в павутиння?».

— Я вам не вірю.

— І не вірте. На здоров'я. «Я не хочу, о други, умирать. Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать». Тільки не розумію, чому страждати, в іншому цілком згоден з Пушкіним. Жити, мислити. Радіти зорям, небу. Розумієте — жити! Хочу вам допомогти, фрейлейн Ольго.

— Я не стану продажною шкурою.

— Хіба я завів би з такою особою цю відверту розмову? Подумайте самі, фрейлейн Ольго.

— Що вам від мене потрібно?

— На цьому етапі — нічогісінько. Просто я допоможу вам втекти.

— А потім…

— Потім ви допоможете мені.

— Як саме?

— Розкажіть про мене і обставини вашої втечі своєму шефу. Передайте: офіцер абверу і ще одна особа пропонують свої послуги радянському командуванню.

— Знову гра? Де гарантія?

— А наша розмова і ваша втеча хіба не гарантія? Мені потрібна тільки адреса, явка.

… Ольга повірила. А чи повірять люди Тадека? І ти сам?

Я слухав Ольгу і ловив себе на думці: сталося б таке місяць тому, міг би й не повірити. Сам пройшов через усе це. Сам благополучно вибрався з гестапівської петлі. Але Отман… Чи можна йому вірити? З усього видно: досвідчений, тертий. Не виключено: вся історія з втечею Ольги — початок хитро задуманої провокації. Втертися, увійти в довір'я, налагодити зв'язки — і одним ударом покінчити з групою, 'з усією агентурною сіткою.

А якщо не провокація? Користуватись послугами заступника начальника одного з підрозділів армійської контррозвідки!

В руках Отмана поки що одна-єдина ниточка — адреса Тарговського. Його будинок назвала Ольга. Я доручив Грозі посилити стеження за цією явкою і тимчасово звести до мінімуму контакти з її господарями. Тепер залишалось тільки одне: чекати.

ГРОЗА В КРАКОВІ

Гроза за допомогою товариша Міхала влаштувався в Кракові на будівництво оборонних об'єктів. Гітлерівці, повідомляв Олексій, щодня вивозять із міста поляків у напрямку Бохні й Мєхова — на риття окопів, протитанкових ровів.

Правою рукою Грози став Юзеф Присак (Музикант) — «пан керовник» оркестру, точніше сімейного тріо (сам Юзеф, його дружина і донька). Іноді до них приєднувався і Олексій з акордеоном. Тоді тріо ставало квартетом. Стася — донька Юзефа — тоненьким голоском виводила жалібні солдатські пісні про фатерлянд і фрау. Плакала скрипка Присака… Іноді їх запрошували у військові казарми і ресторани «нур фюр дойче».

Жили Присаки в передмісті Кракова — Броновіце. Комітет партії допоміг Юзефу влаштуватися нічним сторожем на залізниці. Ночами Музикант охороняв сади і городи навколо магістралі, яка зв'язувала Краків із Сілезією. І, таким чином, ми регулярно мали інформацію про воєнні перевозки. Повідомлення Присака з кожним днем ставали точнішими, лаконічнішими: відчувалася школа Грози.

Гроза, між тим, повідомляв: нічого підозрілого наші люди, які стежать за квартирою Ігнаца Тарговського, не виявили.

І раптом записка від Грози:

«Товаришу капітан, 6-го надвечір в квартирі Ігнаца з'явилися абверівці. Назвавши пароль, який дала Ольга, зажадали зустрічі з вашим представником. На 9. Х. призначена зустріч з ними. Прошу вказівок. З привітом О.».

Приніс цю записку із Черніхува наш зв'язковий Збишек. Він залишився ночувати в загоні, щоб на світанку повернутися з відповіддю.

Не поспішати. Головне — не поспішати. Зважити всі можливі ходи противника. Перш за все відвести удар від Ігнаца, створити на час зустрічі максимальну безпеку для наших людей.

Повільно складалися рядки листа-інструкції для Грози.

«9. Х. пошли на зустріч Метека. Хай він передасть їм таке:

1. Квартира, обрана Ольгою для зустрічі з ними, ненадійна. Ігнац симпатизує німцям і може легко продати всіх. (Це щоб вигородити Ігнаца, якщо вони виявляться провокаторами).

2. Командир загону не побажав зустрітися на цій квартирі й призначив зустріч на 12. Х. у лісі біля містечка Черніхув (визнач сам точне місце зустрічі).

3. Командир загону бажає знати, чим вони можуть прислужитися Червоній Армії, що хочуть від нас.

В такому плані проінструктуй Метека і пошли його на зустріч.

Будь обережний. Метек не повинен знати, де ти. Ні в які інші переговори він не повинен з ними вступати. Якщо вони згодяться, піди на цю зустріч сам. Візьми із собою трьох-чотирьох автоматників. Вибери нове місце зустрічі.

Після зустрічі негайно приходь до мене з докладною інформацією. Врахуй, що мене будуть цікавити всі деталі, а головне мотиви, які спонукали німців працювати з нами.

Якщо перші переговори справлять на тебе позитивне враження, давай клички, обумовлюй дальший зв'язок. З привітом Василь».

… Олексій з'явився в загоні вночі. Розбудив мене. По сяючих очах я зрозумів: удача. Він усе зробив по інструкції. Зустріч призначив у лісі. О десятій годині ранку припливла перша «рибка».

Володимир Комахов — учитель математики. Із військовополонених. Завербований Отманом[12], восени 1941 року. Готовий кров'ю спокутувати свою провину. І от прийшов.

Отмана Олексій упізнав з Ольжиних розповідей. Невисокий, кремезний, лисуватий. В руках новий широкополий капелюх. З'явився на місце зустрічі, як умовились, один. Головна мета його — вижити, врятувати сім'ю.

— Дайте гарантію, що залишите мене і сім'ю живими. У моїх руках такі джерела інформації, які вам, молодий чоловіче, і не снилися.

Олексій розсміявся:

— Нам, гер Отман, показуй товар лицем. Як каже один мій приятель, поживемо — побачимо.

— Поживемо — це хороше.

Завбачливий Олексій мав у своєму дорожному чемоданчику ковбасу, сало, горілку. Отман сказав, що в розвідшколі його вчили пити «по-російському», тобто не маленькими ковтками, а залпом. При цьому інструктор, великий дока по Росії, розповідав, як через цю дрібницю провалився не то в Сталінграді, не то в Горькому дуже цінний агент.

Розлучалися задоволені один одним, домовившись про місце зустрічі в Кракові.

І от радіограма в Центр:

«Завербовані працівники військової контррозвідки фронту Курт Отман (кличка Правдивий), росіянин

Володимир Комахов (кличка Блискавка). Дані будуть перепровірятися Грозою. Гроза зустрічається з ними. Голос веде переппску. Є підстави їх даним вірити. Голос».

Донесення, які поступали від Грози, Зайонца, Музиканта, повністю підтверджували достовірність інформації гітлерівських контррозвідників.

Інша радіограма в Центр:

«Донесення Правдивого, Блискавки. Колишній командуючий фронтом «Північна Україна» генерал-фельдмаршал Модель переведений на Західний фронт. На його місце призначений начальник штабу фронту генерал Гарпер. Начальник першого