Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

■ Сприятливий для повстання час настає тоді, коли події на полях війни змушують супротивника до оборони, а звільнення окупованих територій видається вже близьким.

■ Окрім суто технічних переваг, як-от уникнення значних руйнувань, демонтажів тощо, відкрите повстання має й інші плюси, яких не можна недооцінювати. Адже якщо ти відвоюєш значні території держави своїми силами, а не вичікуватимеш пасивно, допоки закордонні війська звільнять тебе, то твоя державно-політична позиція буде під час створення нового післявоєнного порядку зовсім інакшою — справді міцною.

■ За умови щасливого перебігу, тобі може бути достатньо у визвольній війні навіть непрямої підтримки[35] союзників, і ти не потребуватимеш допомоги з боку наземних військ союзників. Таким чином можна буде уникнути ситуації, коли нашу країну займуть знову ж таки чужинці: навіть якщо йдеться про війська союзників. Адже й союзників буде пізніше не так просто випровадити з країни. У всякому разі — важче, ніж покликати їх на допомогу!

* * *

■ Під час відкритого повстання цивільний рух опору створює локальні залоги в населених пунктах, а мілітарні формації малої війни становлять основу мобільних військ.

■ Бойова ідея полягає в такому:

­­­­   ­­­­ а) заблокувати шляхи сполучення та відступу супротивника в ключових місцевостях внаслідок відкритого повстання населення;

­­­­   ­­­­ б) напасти (атака, напад із обмеженою метою) силами формацій малої війни на супротивника, який відступив на проміжну територію або готується відбити заблоковані комунікації.

■ Територію потрібно використовувати сповна у найширшому значенні слова.

■ Вогнища повстання розпалити на великих територіях, які важко буде сповна контролювати.

■ Мобільні формації малої війни можуть нападати тільки у сприятливих для цього місцях (як-от на перевалах), аби супротивник не зміг застосувати свої потужніші засоби.

■ Якщо формації малої війни здійснюють напад, то їхня чисельність має відповідати щонайменше силі батальйону.

■ Якщо, як виняток, бої ведуться на не надто сприятливій для цього території, то супротивник повинен принаймні опинитися між двох вогнів. Перед ним буде вогнище повстання, а позаду — атака формації малої війни.

Приготування до повстання:

■ Неприємною, проте неминучою особливістю підпільної боротьби є те, що всі приготування до повстання неможливо провести повною мірою (причина: загроза передчасного викриття).

Необхідно відмовитися від посвячення у задум багатьох важливих інстанцій. Ти просто мусиш покладатися на поступову зміну їхньої позиції вже після вибуху повстання. Потрібно впливати на їхню політичну позицію, втім не посвячувати їх у суть справи. А перші успіхи створять психологічні передумови для схиляння на бік повстанців.

* * *

■ Збирай плани міст. У боях в населених пунктах вони відіграють не меншу роль, аніж територіальні карти у польових боях.

■ Вивчай ворожі опорні пункти і пости охорони (дії під час рекогностування відповідно до вказівки на с. 100[36]).

■ Вивчай особливості ворога. Спостерігай за його військовими навчаннями і роби висновки.

■ Рекогностуй сприятливі вогневі позиції для захоплення вуличних перехресть, мостів та площ.

■ Винаймай у тактично важливих місцях (біля мостів, перехресть тощо) помешкання або ж офісні приміщення. Закріпися там на тривалий час. Перелаштуй окремі вікна в бійниці для ведення вогню.

■ Рекогностуй церковні вежі та багатоповерхівки на придатність для спостережних пунктів. Проведи там замасковані телефонні підключення.

■ Склади список найважливіших укріплень в населеному пункті, які потрібно буде спорудити в ході повстання. Обчисли витрати матеріалів і часу.

■ Склади список необхідних матеріалів: колючий дріт, звичайний дріт, міцна сітка, цвяхи, колоди, дошки, мішки з піском, інструменти, будівельні машини тощо.

■ Склади список джерел, де можна буде роздобути ці матеріали (крамниці металевих виробів чи будматеріалів, заводські склади), та вже наявних матеріалів.

Місцеве керівництво повстанського руху в місті:

Підпільний комендант міста:

■ Колишній офіцер вищого звання, високопосадовець адміністрації або політик.

■ Його завдання радше координаційні, ніж власне керівні.

Командир бойових груп:

■ Колишній офіцер-штабіст.

■ Керує бойовими діями.

Начальник служб:

■ Колишній високопосадовець адміністрації з добрим знанням місцевої специфіки і зі зв'язками у найрізноманітніших сферах міського управління.

■ Дбає про те, щоби життя в місті тривало і під час, і після повстання. Підтримує «на плаву», принаймні частково, громадські підприємства[37].

■ Забезпечує постачання населення і бойових груп.

Санітарна служба:

■ Начальник: адміністратор лікарні, лікар тощо.

■ Призначає по дві санітарно-допоміжні дільниці на один житловий квартал. Розташування: спортивні зали.

■ Призначає перев'язувальні пункти (1-2 на місто). З цією метою використовуються цивільні лікарні. У їхній організації нічого не ЗМІНЮЄТЬСЯ.

■ Веде облік цивільних медиків і розподіляє їх по перев'язувальних пунктах та санітарно-допоміжних дільницях.

■ Веде облік аптек. Вилучає аптечні запаси санітарно-перев'язувального матеріалу.

■ Разом із начальником перевезень організовує транспортування поранених.

Служба перевезень:

■ Начальник: високопосадовець міських комунально-транспортних закладів.

■ Керує використанням трамваїв та автобусів.

■ Формує з вилучених транспортних засобів додаткові транспортні колони.

■ Організовує переміщення резервів, а також транспортування поранених, матеріалів та продуктів харчування.

Служба зв'язку:

■ Начальник: високопосадовець поштово-телефонної служби.

■ Підтримує функціонування телефонної мережі.

■ Відключає від мережі зайняті ворогом території.

■ Перебирає на себе керування місцевою радіостанцією, щоби керівництво повстанням мало можливість радіозвернення до населення.

■ Організовує роботу друкарні, в якій місцевий комендант зможе видавати «інформаційні бюлетені» для орієнтації та інструктажу населення.

Технічна служба:

■ Начальник: високопосадовець служби міського електропостачання, газопостачання та водопостачання.

■ Гарантує постачання води та електроенергії.

■ Відключає постачання зайнятих ворогом територій.

■ Керує відновлювальними роботами.

Захоплення населеного пункту:

■ У містах та значних населених пунктах супротивнику належать 1-2 опорні пункти, а також декілька децентралізованих поліційних постів.

■ Чисельність залоги опорних пунктів відповідає щонайменше силі роти. Їх основу складають окупаційні війська.

■ Поліційні пости відповідають приблизно силі відділення, їх основу складають місцева поліція або ж поліційні структури супротивника.

■ Коли вибухає повстання, то опорні пункти та поліційні пости відразу ж атакуються.

■ Знищення опорних пунктів проводять формації малої війни, що за своєю силою відповідають батальйонові[38].

■ Завданням цивільного руху опору є припинення функціонування розпорошених та ізольованих поліційних постів, охорони мостів тощо.

■ Бої за опорні пункти та поліційні пости ведуться згідно з принципами техніки ведення бою в населеному пункті. Тобі належить знати цю спеціальну бойову техніку[39].

Атака на поліційний пост (див. таблицю на с. 134):

■ Для атаки достатньо загону з