Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Як тільки вона вирішила попрямувати до нього, Ілея раптом зупинилася, зрозумівши, що двоє чоловіків збираються вбити один одного. Вони атакували з безрозсудною відвагою і не дбаючи про власну безпеку, оскільки зброя кожного знаходила плоть іншого. Гудіння припинилося, коли вони обоє впали на землю, їхня кров забарвила бруківку в червоний відтінок.

Ілея кліпнула очима в той бік, звідки долинув звук, і побачила другу жінку, що втікала. Вона пішла за нею з-за рогу, де нічого не знайшла. Ніякого запаху і відбитків на снігу. Повертаючись на місце насильства, потерпіла вже втекла. Врятований дивною магією. Ілея вирішила не йти за нею, якщо дівчина подумає, що вона теж намагається її пограбувати або вбити.

? ,

Що це за магія? — запитала вона, дивлячись на два тіла в частково засніженому провулку.

.

Магія розуму, звичайно, хоч і дуже тонка. Я думав, що втратив тебе там на секунду, - сказав Акі. Впливати на людей до такої міри — це неабиякий подвиг, навіть якщо вони були просто людьми низького рівня.

-

— буркнула Ілея і пішла з місця події. Дивні постаті в моїй кімнаті, високопоставлені люди навколо, і користувачі магії розуму, які вбивають головорізів на вулиці. Принаймні це місце цікаве, подумала вона з посмішкою.

.

Вона вирішила, що все-таки хоче знову користуватися своїм новим ліжком. Принаймні один з них.

Прокинувшись після цілих восьми годин непотрібного, але дуже приємного сну, Ілея кліпнула очима на світло, що проникало з вікон. Штори трохи зрушилися, коли вона перевернулася у своєму ліжку.

.

Теплий...

– .

Вона намагалася вибратися з-під ковдри – безуспішно. З блиском ковдра зникла в її намисті.

.

— Краще... — сказала вона, насолоджуючись легким вітерцем, що влітав у вікна. Надворі грала музика, і вона чула, як люди обмінювалися і сміялися.

— Зачекайте... Вона знову розплющила очі. Звідки вітер іде? Ми в горі...

Вона знизала плечима і потягнулася на ліжку, перш ніж покликати Акі і кинути його в стіну. Вона вирішила, щоб його ніде не красли. Звичайно, у неї все ще було намисто, але потрібно було доторкнутися до неї, щоб зняти його, і Ілея відчувала себе досить безпечно. При всій своїй майстерності вона прокинулася від набагато меншого.

— Щоб бути певним, я ж залишив вікно відчиненим учора ввечері?

— Що ти й зробив, — відповів кинджал.

Прикликавши шкіряні обладунки, вона пішла у ванну кімнату і подивилася себе в дзеркало. Її волосся було безладним, і вона навіть не мала щітки.

.

Стривайте, ні, я знаю...

, , –

У ванній кімнаті був асортимент інструментів, два з яких були щітками. Вона взяла одну, сіла на ліжко і почала працювати – звісно, з вимкненим сприйняттям болю.

.

Через кілька хвилин вона засунула пензлик у своє намисто і встала, щоб дістати Акі. — Ходімо по їжу. Я вмираю з голоду.

Тобі не потрібно стільки їжі, то чому ти продовжуєш їсти? — сказав кинджал, коли його обшивали піхвами.

?

— Ти нібито під моїм впливом, чи не так?

.

Це теорія.

.

— Тоді ти мусиш знати чому, — сказала Ілея і у відповідь буркнула. Вона посміхнулася, вийшовши з будівлі і підійшовши до деяких кіосків з їжею. Вони продавали всілякі мясні страви, каррі і навіть шашлики, хоча, на жаль, нічого з цього не можна було поснідати, на думку Ілеї.

.

Однак один із торговців продав щось, схоже на пончики, і вона вирішила, що один із них підійде. Ну, пять з них підійдуть.

?

Як я не погладшав в минулому житті? Я маю на увазі, що один-два – це нормально, але пять... на сніданок?

.

Потім вона згадала, що її кошти були занадто обмежені, щоб зїдати пять пончиків щоранку. Однак більше ні, і з її новонабутою статистикою та навичками, які перетворили її тіло на щось надлюдське, ще кілька хлібобулочних виробів тут і там не мали особливого значення. Можливо, вона навіть могла б піти на другий сніданок.

.

А ще йдуть бойові дії...

– .

Ілея зїла свої ласощі, а потім підійшла до головної зали. До оцінювання було ще трохи рано, але вона не хотіла йти в один із барів – з тієї ж причини, насправді. Зал був такий же порожній, як і напередодні. Час від часу через них проходила одна чи дві людини, але основна маса членів Церкви перебувала або десь в іншому місці, або в маленькому печерному містечку.

.

Ілея підійшла до приймальні. Там сьогодні сидів хтось новий. У нього була дуже бліда шкіра.

– 208

Маг – рівень 208

— Привіт, два запитання, — сказала вона, поклавши руки на стіл.

.

Чоловік лише жестом попросив її продовжити.

?

Як називається місто, де перебувають члени Церкви? І де я можу знайти інформацію про доступні заняття?

Чоловік почухав свою вперту бороду і пробурмотів відповідь. Я думаю, що місто має різні назви. Більшість називає його . Список доступних занять можна знайти в нижній частині міста, біля ліфтів.

?

— Нутрощі? Як у кишках?

.

Чоловік лише посміхнувся і кивнув.

.

— Дякую, — сказала вона, і він відмахнувся від неї.

Нутрощі, еге ж? Здається, що це занадто мирно для такого імені, але що я знаю? Я недовго.

.

Вона пішла назад у місто і пішла звивистою дорогою. Наближався полудень, тому вона не могла дозволити собі втрачати надто багато часу. Заняття теж можна було почекати до пізнішого часу, але їй було цікаво.

?

Хм, це багато... — подумала Ілея, стоячи перед камяною табличкою, на якій були перелічені всі доступні класи та додаткова інформація. Як оновлюють різьблення? О так, магія...

Алхімія І

Алхімія ІІ

Алхімія ІІІ

Астрономія І

Астрономія ІІ

Алгебра І

.

Ілея прочитала список і побачила, що в ньому є майже все, що вона могла придумати. Вона думала, що заняття будуть більше зосереджені на боротьбі, але знову ж таки, щось на кшталт знання зірок або геометрії може стати в нагоді для деяких спеціалізованих класів.

?

Навіщо взагалі все це? Хто їх навчає? — подумала вона, прислухаючись до розмови двох жінок поруч. Судячи з усього, вони не були повністю оплачуваними членами і повинні були вибрати як