Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Незліченна кількість плечових драконів утворили стандартну стрілу і зіткнулися лоб в лоб без зупинки.

Вероніка не встигла здивуватися, коли побачила таке. Вона знала, що єдиний шанс на полі бою з'явився. Її ноги міцно стиснули живіт коня, і вона відразу ж помчала на поле бою разом зі своїм конем.

!

Кіррлуціани! Вона взяла на себе ініціативу і крикнула: «Заряджай!»

!

Убивати!

.

Лицар ніби прокинувся від сну. Вони відразу ж закричали в унісон і понеслися до передньої частини поля бою. Легіон легкої кавалерії покотився лавиною, і в одну мить позначилося на обстановці всього поля бою. Бойовий дух аристократичної союзної армії був високим, і вони перетворилися на потік і йшли слідом за ними.

Армія Кришталевого легіону на передньому краї поля бою відразу ж почала коригувати свій порядок. Здавалося, що ними керує невидима і могутня воля, яка змушує цих тупих створінь кидатися вперед, не боячись смерті. Вони хотіли затягнути сюди народ Круз.

У цей момент обидві сторони зрозуміли.

.

Життя і смерть вирішаться в цю мить.

.

Але це було в цей момент.

.

На полі бою раптом з'явився яскравий вогник меча.

Світло меча було схоже на сонце, що сходить. Він повільно піднявся в темну ніч і в одну мить вибухнув. Буквально в одну мить він досяг тисячі метрів завдовжки і завширшки. Похилим мечем було розсічено все поле бою.

Яскраве світло меча було швидким, як блискавка, але в очах усіх воно було таким повільним, що здавалося, ніби час тече по клинку. Він легко пронісся полем бою і приземлився посеред армії Кришталевого Скупчення, яка атакувала їх.

.

Навіть Полк чарівників Срібної Мантії Буги, Святий Престол Валла, Свята Святого Палацу Лева Ло Ань та інші, які керували закляттям, щоб благословити весь легіон, не могли не підняти голови і не подивитися в цьому напрямку.

Коли тридцять сім лицарів Полум'яної Сім'ї, що залишилися на полі бою, побачили цей меч світлом, вони не могли не здригнутися.

Вершина верховного царства, за крок від мудреця.

.

Цей меч легкий.

Він розрізав армію Кришталевого легіону з середини. Тисячі Кришталевих Легіонів перетворилися на літаючий попіл під цим світлом меча.

.

Між армією Кришталевого легіону був прорізаний прохід Сіель иною в сотні метрів. Під місячним сяйвом чоловік з мечем повільно пройшов через цей прохід, наче навколо нікого не було, і вийшов попереду людей Круза.

Коли Вероніка побачила того чоловіка, то вже була шокована.

Мефісто

?

Святий Меч Попелу?

.

Мефісто самотньо стояв на полі бою. Однією рукою він узяв меч у піхви і знову ніс велетенський меч на спині. По обидва боки від нього, перш ніж армія Кришталевого Легіону встигла знову кинутися вперед, їх уже наздогнав Важкий Лицар Круза.

,

Потік Важкого Лицаря відокремився з обох боків від нього, і цей Святий Меч, здавалося, йшов проти течії в турбулентності. Він крок за кроком йшов до Вероніки.

.

Тільки тоді полководець ясно побачив, що поряд з Мефісто є ще одна людина.

?

Мефістофель? Вона була приголомшена і швидко затягнула віжки. Однак Еліза, яка була в неї на руках, раптом вигукнула: «Сестро!

.

Юнак-вампір тримав на руках поранену і непритомну дочку Найта. Він нахилив голову і мило посміхнувся, відкривши свої маленькі білі ікла. Господиня трохи травмована, але, на щастя, це не повинно бути великою проблемою.

?

Господиня?

.

— здивувалася Еліза. На якусь мить вона навіть зіскочила з коня, щоб подбати про травму сестри, і зупинилася на спині коня.

���

Дуже добре

,

Потім Родріг відвів погляд від поля бою і кивнув: Люди Кіррлуца принаймні пристойні. У порівнянні з тими вельможами в країні, які не можуть допомогти піднятися на стіну, я волів би мати справу зі справжніми воїнами, навіть якщо раніше вони були ворогами.

.

Лицарі голосно засміялися. Сріблясті пегаси змахнули крилами і приземлилися на вершину гори. Лицарі один за одним знімали плащі і відкидали їх убік. Потім вони сіли на коней і витягли мечі.

.

Тепер наша черга.

Орден Срібного Коня, атакуй!

1353

Розділ 1353

.

Вічне місто Мадари було містом, побудованим на перетині річок Ротахер і Річки Раптової Смерті. на стародавній мові гірського народу означало «вічний». Ці дві річки текли на південь понад сімсот кілометрів, перш ніж впасти в Море Вічної Смерті в районі Таучик.

.

Дві річки протікали через найблагополучніші райони Мадари. Навіть на цій землі жило багато людей. Наприклад, у столиці нежиті там проживало близько ста двадцяти тисяч людей, ельфів та інших живих істот. Популяція нежиті була відносно невеликою, якщо не включати нерозумну нежить низького рівня.

,

У живих істот виникла потреба в матеріалах для виживання. Крім того, некромантам потрібні були всілякі матеріали, а темним вельможам потрібні руди, обладунки, зброя і всілякі матеріали. Так зародилася комерційна діяльність. Тому Вічне місто Мадари не було тим темним, мовчазним, похмурим і спустошеним містом, яким уявляли собі люди.

.

Це місто також було сповнене своїм унікальним життям. Можна було побачити магазини, майстерні і навіть млини та бари. Існували також громадські будівлі, такі як бібліотеки та лазні. Це мало чим відрізнялося від того, що можна було побачити в інших великих містах тієї епохи, які були сповнені міської атмосфери.

!

Однак, на відміну від людських міст на південному кордоні Еруїна та імперії Крус, міста нежиті часто були урочистими та тихими. Більшість будівель були високими і величними, і, як правило, були наповнені релігійними кольорами. Ці будівлі часто будувалися з холодних матеріалів, таких як обсидіан і мармур, створюючи урочисту і чітко окреслену атмосферу.

!

Як усім було відомо, нежить поклонялася ордену, і вони були фанатиками Марти. Тому в цьому місті вулиці і провулки були прямими і прямими. Ви не бачили випадкових об'єктів, безладних провулків, бродячих торговців або незаконно побудованих будівель. Все місто випромінювало слабку мілітаризовану атмосферу.

.

Пішоходів на вулицях було дуже мало. Якби в цьому не було необхідності, жителі цього міста рідко виходили б на вулицю і спілкувалися. Рідко можна було побачити бездіяльних людей, адже тих, хто не працював, перетворювали на нежить і кидали у військовий табір. Тут робота жінок полягала в тому, щоб народжувати, а чоловіки повинні були працювати на процвітання римської Чорної троянди. Кожному було чим зайнятися. Одним словом, Мадара не тримала бездіяльних людей.

,

Як мандрівника з сучасною душею, Брандо не цікавила ця атмосфера. Різноманітне сучасне суспільство виступало за свободу