Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?” 33 Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?”

7. Чудесний кінець облоги Самарії

1 Тоді Єлисей сказав: “Слухайте слово Господнє: Так говорить Господь: Завтра о цій добі міра питльованої муки буде в брамі у Самарії по одному шеклю й дві міри ячменю по одному шеклю.” 2 Осаул же, що на його руку спирався цар, відповів Божому чоловікові: “Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?” А Єлисей сказав: “Побачиш своїми очима, та не їстимеш.” 3 Чотири чоловіки, - тому що прокажені, були при вході в брамі, - казали вони один одному: “Чого нам тут сидіти та дожидати смерти? 4 Коли відважимось увійти в місто, голод у місті, й ми там помремо; коли зостанемось тут, теж помремо; тож ходіте, та перейдім в арамійський табір; зоставлять нас живими, то житимемо; а повбивають, то помремо.” 5 Встали вони смерком, щоб іти в арамійський табір, і підійшли до краю арамійського табору, - аж там нікого! 6 Господь бо зробив так, що в арамійському таборі розляглося тупотіння коней, гуркіт колісниць та шум великого війська, так що арамії казали один до одного: “Певно ізраїльський цар найняв хеттитських та єгипетських царів, щоб прийшли й напали на нас.” 7 І кинулися смерком утікати, зоставивши свої намети, коней і ослів, - увесь табір, як стояв, - та й повтікали, аби вихопитися з душею. 8 Як же ті прокажені прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет і, наївшись та напившись, набрали срібла, золота й одежі та й вийшли те поховати. Потім повернулись, увійшли в Другий намет і там набрали й вийшли, щоб сховати. 9 Далі ж кажуть один одному: “Не так ми зробимо! Цей день - день доброї новини. Коли мовчатимемо й чекатимемо, поки розвидниться, нас покарають. Ходімо зараз же й сповістімо про це в царському палаці.” 10 Прийшли вони, прикликали міську сторожу й розповіли їм: “Ми ходили в арамійський табір, та там нема нікого, не чути голосу людського, а тільки коні та осли поприв'язувані, й намети, як були.” 11 Тоді сторожа загукала, й перейшла вість до середини в царський палац. 12 Підвівся цар серед ночі й каже своїм слугам: “Я вам скажу, що арамії нам зробили: вони знають, що ми голодуємо, от і покинули табір, щоб сховатись у полі, та й думають: Як повиходять з міста, захопимо їх живцем і ввійдем у місто.” 13 Один же з його слуг відповів: “Нехай візьмуть 5 коней, що тут іще зостались, - як з ними щось станеться, загинуть, як і всі інші, що погинули з голоду, - та пошлімо їх на розвідини.” 14 Взяли дві пари коней, і цар послав їх до араміїв з наказом: “Ідіте й роздивітесь!” 15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога встелена одежою та знаряддям, що покинули арамії, як зо страху втікали. Повернулись посланці та й донесли про те цареві. 16 Тоді вийшов народ і розграбував арамійський табір: міра питльованої муки була по шеклю, і 2 міри ячменю по шеклю, за словом Господнім. 17 Цар поставив того осаула, що на його лікоть спирався, вартовим при брамі, але народ розтоптав його на воротях, і він помер, за словом Божого чоловіка, що сказав, як прийшов був до нього цар. 18 І справді, коли Божий чоловік сказав був цареві: “Завтра, о цій порі в брамі у Самарії 2 міри ячменю будуть по одному шеклю, а одна міра питльованої муки по одному шеклю,” 19 то осаул відповів Божому чоловікові: “Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?” А Єлисей сказав: “Побачиш своїми очима, та з того не їстимеш.” 20 Так і сталось із ним, бо народ розтоптав його в воротях, і він помер.

8. Єлисей заступається за шунамійку 1-6; Єлисей та Хазаел 7-15; юдейські царі: Йорам 16-24; Ахазія 25-29

1 Єлисей сказав жінці, для якої воскресив був сина: “Вставай і йди з твоєю родиною і живи, де можеш на чужині, бо Господь нашле на цю землю семилітню голоднечу, ба ось вона вже й надходить.” 2 Устала жінка і вчинила за словом Божого чоловіка й пішла з родиною та й пробувала 7 літ у Філістимлянській землі. 3 А як минуло 7 років, повернулась жінка з Філістимлянської землі й прийшла просити царя про свою хату й поле. 4 Цар же розмовляв тоді з Гехазі, слугою Божого чоловіка, говоривши: “Повідай мені про всі ті великі діла, що вчинив Єлисей.” 5 І саме тоді як він оповідав цареві, як той оживив мертвого, надійшла жінка, що Єлисей оживив її сина, щоб просити царя про свою хату й поле. І каже Гехазі: “Пане мій, царю! Оце і є та жінка, а це її син, якого Єлисей оживив.” 6 Розпитав цар у жінки, і вона йому оповіла. Тоді дав їй цар одного урядовця й повелів йому: “Гляди, щоб їй було повернено усе, що їй належить, і всі прибутки з її поля, з того часу, як вона покинула землю аж по цей день.” 7 Одного разу Єлисей пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, був хворий. І донесли йому: “Прийшов сюди Божий чоловік.” 8 Каже цар Хазаелові: “Візьми з собою гостинця, піди назустріч Божому чоловікові й спитай через нього Господа, чи я видужаю від цієї моєї недуги.” 9 Пішов Хазаел йому назустріч, узявши з собою гостинця і всього, що було найліпшого в Дамаску, - скільки 40 верблюдів могли нести. Прийшов він, став перед ним та й каже: “Син твій Бен-Гадад,