Читати книгу - "Дописи про магію, Vasyl Shyrman"

Звісно, як не крути це користь для тих, хто оточує або слідкує за нами. Такий Мідгард.

Ми працюємо тоді, коли отримуємо оцінку нашої праці, хай то послідовники, прихильники, які реагують та спонукають. Ніхто не буде мати мотивацію це робити просто від того, щоб робити. Це баланс енергії в великому кругообігу всесвіту.

Звичайно деякі справи ми робимо особисто для себе, але в більшості ми бажаємо отримати певну реакцію. Хіба це погано? 

Закрадаються сумніви, які руйнують стимул, мотив, відбирають енергію. І сидиш так і думаєш, а чи потрібно комусь те, що я висвітлюю. Сумно стає, руки опускаються. 

"Може я щось роблю не так, може людям цікаво щось інше? Наприклад, якісь розваги, або що." І в той же момент, приходить думка, а які розваги можуть бути у вивченні магії, як науки. Та і взагалі розваг повно навкруги, наприклад можна розважатись на війні!

Не виключаю, що я схожий на клоуна, але ж і клоуну кидають щось у шапку 

Та потім подивишся на канал який переглядають та прочитаєш коментар подяки і затрушуєш цю хандру.

Берешся до праці, щось шукаєш, щось змінюєш, досліджуєш, ділишся, знімаєш, записуєш, пишеш, коротше рухаєшся далі.

Тобі обіцяють та не виконують, думаєш ну буває у всіх зараз непереливки. Та все одно сумно стає. Дуже сумно!

Нічого і цей етап в житті теж мине, та все минає, що тут казати. Але біль залишає рани і вони, особливо на переміну "погоди" болять та ниють.

Чи жалкую я про те що роблю? Ні! Кого образив, перепрошую! Та життя йде далі, тому рухаюсь приймаючи все що маю з подякою до Богів!

Хай буде так!