read-books.club » Сучасний любовний роман » Дівчина з секретом, Ірина Айві 📚 - Українською

Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

129
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дівчина з секретом" автора Ірина Айві. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 46
Перейти на сторінку:
14

    Сьогодні неділя, а це означає, що мені доведеться просидіти у цьому домі цілий день, чого робити мені ніяк не хотілося.

 В першу ж ніч на новому місці, донька міцно спала, на відміну від мене. Я кілька разів вставала з ліжка та йшла до її кімнати, щоб перевірити чи все в порядку, тому з ранку почувалася геть розбитою, а ще треба придумати план, як уникати зустрічей з Алексом.

    Хтось стукав у двері.  Цим "хтось" виявився Алекс Фролов.

---- Доброго ранку.  Спускайся на сніданок, заодне і поговоримо. 

---- Я краще пізніше. Ліза ще спить, а мені не хочеться залишати її без нагляду.

---- Не хвилюйся, у її кімнаті є радіоняня. Якщо донька прокинеться ми одразу почуємо. 

---- Добре, зараз спущуся, ---- здалася я. 

    В момент коли він розвернувся, щоб вийти з кімнати у мене виникло наївне дитяче  бажання покривитися йому й послати до біса. Взявши себе в руки ще раз заглянула до Лізи, щоб переконатися, що вона спить. На вихідних у неї не було правил, то ж я дозволяла їй спати скільки завгодно.

    Через п'ятнадцять хвилин я зайшла на кухню, де мене вже чекав Алекс. Мені вистачило лише одного його погляду, щоб моє серце забилося частіше. 

---- Наш перший сніданок. Можу я запропонувати тобі келих вина?

---- Ні, дякую. Зранку я  волію мати ясну голову.

---- Щоб знову сперечатися зі мною?

     Останок сніданку я повністю ігнорувала його бажання підтримати розмову. Хай і не мріє, що якщо я у його домі, то робитиму все, як накаже господар.

 

     Коли Ліза була одягнена та нагодована їй захотілося оглянути весь будинок. Алекс більше не докучав мені, закрившись у своєму кабінеті. 

---- Мамо, тут так красиво. Поглянь там басейн. А мені можна в ньому плавати? 

---- Тільки коли я поряд, сонечко.

---- Або тато! ----  Це дуже великий будинок, але найбільше мені подобається моя кімната, ---- раділа донечка.

     За обідом до нас приєднався Алекс, схоже він уже завершив всі свої важливі справи. У джинсових шортах й легкій білій футболці, він виглядав чортом - спокусником, а я не використала ні грама косметики, щоб хоч трохи виглядати привабливо.

     Ліза знову всілася поряд з ним і коли за одну мить їй вдалося розлити сік та перекинути тарілку з їжею, я думала Алекс розлютиться й вижене нас. Та він спокійно попросив Катю все прибрати й принести доньці нову порцію їжі. А коли дівчина  все принесла взявся власноруч годувати Лізу. Схоже їй це подобалося, бо вона із задоволенням відкривала рота, коли татко наближав ложку з кашею. Коли новоспеченому татусеві так легко вдалося нагодувати доньку я сказала, що пора іти вкладатися на післяобідній сон.

---- Мам, мені обов'язково лягати зараз спати?

---- Лізок, ну ти ж знаєш, що усі дітки лягають спатки після обіду.

---- Принцесо, тобі потрібні сили, щоб потім ти  змогла догнати мене у грі "Хто швидше".

    Слова Алекса подіяли так, як треба. Ліза слухняно взяла мене за руку і ми разом пішли до її кімнати. Донька заснула швидко, а я не знаючи чим себе зайняти почала гортати журнал.

---- Настю, мені потрібно поговорити з тобою. Можна увійти?

---- Заходь! Все одно ж не відчепишся.

---- Схоже наша донька набагато швидше освоїлася на новому місці ніж ти.

---- Це нормально. Що ти хотів мені сказати?

    Алекс відповів не зразу. 

---- Завтра у нас будуть гості , мама теж приїде ---- він підійшов до мене і поклав свої руки мені на плечі . 

---- Я хочу, щоб ти перебралася до моєї спальні. Катя допоможе тобі перенести речі.

---- Ні, Алексе!  Ми так не домовлялися, -- скрикнула я.

    Взявши мене за підборіддя Алекс заглянув прямо в очі.

---- Ми ж одружилися, а місце дружини поряд з чоловіком.

---- Ти прекрасно знаєш, що я не горіла бажанням виходити за тебе. Я поступилася перед твоїми погрозами, але навіть не мрій, що я виконуватиму будь-яку твою дурну забаганку. Не змушуй мене, Алексе.

---- Хіба я вимагаю від тебе чогось надзвичайного? ---- в його словах я відчула злість. ---- У нас спільна  дитина, спільний дім і життя теж має бути спільним. Ми маємо йти на зустріч одне одному. Це єдине правильне рішення.

     Його наполегливість роздратувала мене. Скинувши з себе його руки я закричала: ---- У нас немає нічого спільного, ---- зробивши кілька кроків назад і кидаючи виклик, заглянула в його очі.

---- Ми ніколи не станемо близькими, тому що ....

---- Он як? ---- його очі спалахнули. ---- Ми вже були близькі, забула? Тоді тобі не знадобилося багато часу, щоб влягтися в ліжко з незнайомцем. 

     Я здригнулася, як від удару, але не встигла відповісти, ---- Алекс загрозливо підступив до мене.

 ---- Завтра ти переберешся в мою спальню. А ввечері познайомишся з нашими гостями. Вони приїдуть близько  сьомої вечора. Одягни що-небудь красиве   ... жіночне. Це наказ!

---- Ти варвар! ---- не голосно, але з силою сказала я. ---- Ти просто дикун. Я помилилася, давши згоду на цей шлюб.

---- Заспокойся! ---- Алекс, схоже вже встиг взяти себе в руки. Він знову обійняв мене і несподівано поцілував в губи. Я  спробувала вирватися, але ці спроби нічого не дали. Чоловік  сам обірвав поцілунок, коли вдосталь зім'яв мої губи.

 ---- Всі проблеми між чоловіком і дружиною легко вирішуються вночі, ... в ліжку, ---- з легкою усмішкою сказав він й знову поцілував мене в губи, але тепер повільно та чуттєво. 

    Я мимоволі затремтіла, відчуваючи тепло його бажання. Мої губи розкрилися, впускаючи його язик, а з грудей вирвався  протяжний стогін від задоволення. 

---- Ти сказала, що між нами немає нічого спільного, але це не так. Може того, що є не так вже й багато, але у багатьох  не має й цього. 

    Він провів рукою по  моїй щоці.

---- Ти ще сама попросиш мене, Настю. Обіцяю! 

---- Ні! ---- тремтячим шепотом відповіла я, ---- клянуся, цього ніколи не станеться. Не дочекаєшся!

Він посміхнувся, нахилився й поцілував мене в шию, туди де шалено пульсує венка. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчина з секретом, Ірина Айві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дівчина з секретом, Ірина Айві"