Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Сьогодні він наказав надати йому документи про родовід Сурії. Думаю, що хоче відправити її до сім'ї.

— Тоді зробіть так, щоб не відправив.

— Можна, — євнух знову взявся перебирати намистинки у вервиці. — Я поговорю з дівчиною. Вона сама не захоче покидати палац.

— Тільки не налякайте її надміру.

— Немає потреби. Її доля в рідних місцях буде далекою від казкової. Треба лише нагадати якою саме.

— Мене не цікавлять подробиці, — перебив його Зафір. — І взагалі, хочу подумати в тиші.

Він замовк, заглибившись у себе і зовсім забувши про гостя.

Старший євнух трохи почекав продовження, але, врешті-решт, не витримавши тиші, був змушений підвестися на ноги.

— Уже ніч, думаю, мені час повертатися.

— Так, — Зафір неуважно кивнув, явно втративши інтерес до розмов. — Вас проведуть. Повідомте, якщо з'являться новини.

Очі Джаліла недобре спалахнули, відверте нехтування здалося йому образливим. Однак сперечатися він не наважився, лише вклонився, притиснувши руки до серця, і покинув старого. Зафір навіть не озирнувся.