Читати книгу - "Сповідь студента економічного вузу, Антон Сергійович Лобутинський"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Так чому ми досі живемо в власних кордонах, як уявних, так і реальних? Спосіб зберегти культуру? Іноземець тільки радий навчитися чогось нового, дізнатися про традиції і звичаї, мистецтво і творчість. Відповідно, вся проблема в керівниках наших країн? Це вони нав'язують нам такі поняття, як «патріотизм», «доблесть» і «відвага». Але навіщо все це, якщо ви не будете воювати один з одним за природні ресурси, а просто поділитеся ними? Невже не зрозуміло, що будь-яка людина любить свою країну, свою культуру і сім'ю. Невже не зрозуміло, що відкриті кордони зроблять життя людей набагато краще?
Взяти хоча б культуру. Вона виникає з творчості, досвіду та стану душі людини. Якщо вона постає з душі людини, а душа людини, її моральність і виховання, в свою чергу, виникають під наглядом культури, то чи не парадокс це? Ми пишемо вірші про війну, коли йде війна, ми малюємо пейзажі, коли бачимо природу таку, яка вона є. Ми здійснюємо дурниці в ім'я любові, тому що закохані. Ми винаходимо одні речі через вплив інших. Ми вдосконалюємо технології, тому що робимо наукові відкриття, які методом проб, помилок і чималої частки натхнень призводять до того чи іншого результату. Відповідно, наша культура – це зовнішній і внутрішній досвід, це рефлексія, це подразники, це почуття і відсутність почуттів, це знання і мудрість, які знаходять спосіб реалізувати себе в тому чи іншому напрямку. Тому коли говорять, що все, що ти говориш, вже було сказано до тебе, то це дійсно було сказано.
Нинішні держави – противники гуманізму. Оскільки людина сама по собі вільна і має вибирати що-небудь, за своїм бажанням, а держава, в свою чергу, намагається взяти її під контроль, то і сама людина втрачає не тільки свободу, а й сформовану на будь-якій стадії індивідуальність, і навіть орієнтири власної ідентичності. Людина не має вільного вибору, а слідує керівним вказівкам. Вона виконує всі накази не з істинною енергією, а з механічною точністю. Коли нам кажуть, що навколо – демократія, то чому ми вибираємо кандидатів в президенти з двох, трьох, п'яти чоловік? Якби вам говорили, що на обід їсти суп або борщ, назвали б ви це демократією? Вам дозволяють вибрати з того, що необхідно для реалізації цілей самих організаторів, маскуючи під вільний вибір.
Людина народжена для того, щоб пізнавати і творити. Вона не повинна працювати і бути рабом. Коли дитина або дорослий стають заручниками подібного «вільного вибору», вони перестають бути художниками і перетворюються в знаряддя виробництва. Все, що йде проти природи людини, стає чужою для неї. Та й сама природа в сучасному світі відсутня, немає ніякої природності, є лише вплив навколишнього середовища, схожість і масовість.
Тому, коли ми розмовляємо про Україну, ми розмовляємо про весь світ. Коли ми кажемо, що існує проблема бідності та злиднів, то ми кажемо про весь світ, а не про окремі міста і села в певних країнах. Рівень життя – неспівставний та некоректний, якщо ми визначаємо загальні цифри. Бідність – єдина. І якщо ми вважаємо за потрібне розраховувати середні статистичні показники, то маємо розуміти, що в реальному світі їх не існує. В реальному світі немає середнього споживача, середньої заробітної плати, середнього рівня життя. Ми маємо позбавитись від економічних розрахунків та бізнес-планів, аналітичних матеріалів та прогнозів, тому що вони не мають ніякого сенсу для справжнього суспільства – суспільства, яке живе на одній планеті, дихає одним і тим самим повітрям, бажає однакового щастя, спокою, забезпеченості та впевненості в майбутньому. Ми всі родом з дитинства та всі трохи мрійники. І саме зараз в нас є знання, ресурси та можливості для того, щоб втілювати власні дитячі мрії в реальне життя.
Розділ
II
. УТОПІЯ АБО РЕАЛЬНІСТЬ
Країна безумовного доходу
У головних воріт капіталістичного замку немає ніякої орди, готової знести його стіни. Якраз навпаки. Підкошує капіталістичну систему лише вражаючий успіх існуючих механізмів, які керують ним.
Джеремі Ріфкін
Не потрібно бути кваліфікованим фахівцем, щоб зрозуміти, що сучасну систему, м'яко сказати, складно змінити – тим більше, позбутися від неї, тобто, почати заново. Суспільство можна змінити, лише змінивши навколишнє середовище і обставини, в якому воно існує. Одним з рішень безлічі проблем капіталізму (і не тільки) – бідності, злиднів, злочинів, ненависті і людського відчуження можуть стати безкоштовні гроші. Так, безумовний основний дохід, вже згаданий в попередніх пунктах. Можливо, роздача безкоштовних грошей, що не мають під собою ніяких зобов'язань, може привести до того, що і вся кредитно-грошова система перестане бути затребуваною – утопічна ідея, але така ж, як і думка про смартфон 100 років тому.
Думка про базовий дохід з кожним роком стає дедалі обговорюваною. І не дивно, що навіть мільярдери нашого світу її підтримують. Річард Бренсон, Ілон Маск, Марк Цукерберг. Багато економістів все частіше піднімають питання грошей без зобов’язань. Рутгер Брегман з виступом на «TED», який ми згадували у главі про бідність, прийшов до висновку, що безкоштовні гроші – спосіб позбутися бідності та соціальної нерівності. Мартін Кірк, співзасновник товариства з боротьби проти бідності «The Rules», вважає, що базовий безумовний дохід разом з технологією блокчейну здатний локалізувати економічну систему, надаючи усім людям рівні права у вигляді грошей. З іншої сторони, Юваль Ной Харарі, професор історичного факультету Єврейського університету в Єрусалимі, вважає, що безкоштовні гроші тільки збільшать прірву між багатими та бідними людьми. Більш того, подібне нововведення дасть нові можливості для шахраїв та злочинців, які зможуть на цьому заробити.
Більшість програм безумовного доходу, які мали місце в сучасності, не мають конкретної інформації у вільному доступі стосовно результатів або висновків. У Фінляндії та Швейцарії проекти здійснюються у вибіркових місцевостях та більшість з них вже закриті. Також є інформація, що в деяких маленьких містах Італії та США і досі проводяться експерименти.
В 2009 році у Лондоні був проведений подібний проект із забезпечення бездомних безкоштовними грошима. У проекті прийняли участь 13 чоловік, які отримували 3000 фунтів (за курсом 2009 року – 30000 тис. грн., сьогодні – 108 тис. грн.). Вони самі вирішували, як витратити ці гроші. Бажання людей були ощадливими – їжа, телефон, слуховий апарат. Більшість з них не витратили за місяць і 800 фунтів. Але їх життя змінилося. У дев’ятьох з тринадцяти через півроку з’явився дах над головою. Всі учасники знайшли собі роботу – займались садівництвом, вчилися готувати, проходили реабілітацію і головне,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сповідь студента економічного вузу, Антон Сергійович Лобутинський», після закриття браузера.