Читати книгу - "Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Тут ми продовжуємо здійснювати поставлене перед собою завдання — перелічити всі відомі нам мотиви, які мають вплив на сексуальний розвиток, чи це діючі сили, чи лише їхні прояви.
Передчасна зрілість
Таким моментом є мимовільна сексуальна передчасна зрілість, яку можна переконливо довести в етіології принаймні неврозів, хоча вона сама по собі так само недостатня, щоб викликати невроз, як і інші моменти. Вона проявляється в порушенні, скороченні або припиненні інфантильного латентного періоду та стає причиною недуг, викликаючи сексуальні прояви, які, з одного боку, завдяки неготовому стану сексуальних затримок, із іншого боку, внаслідок нерозвиненої генітальної системи можуть набувати характеру самих лише перверсій.
Ці схильності до перверсії можуть такими і залишитися або ж, після того як сталося витіснення, стати творчими силами невротичних симптомів; у будь-якому разі передчасна сексуальна зрілість ускладнює жадану надалі можливість влади над сексуальним прагненням з боку вищих душевних інстанцій і підвищує нав’язливий характер, якого і без того набувають психічні представники потягу. Часто рання сексуальна зрілість рухається паралельно з передчасним інтелектуальним розвитком; як така вона зустрічається в історії дитинства найвизначніших і найталановитіших індивідів; тоді вона, мабуть, не діє так патогенно, як у тих випадках, коли з’являється сама по собі.
Тимчасові моменти
Так само як передчасну зрілість, необхідно розглянути й інші моменти, які можна об’єднати з передчасною зрілістю як тимчасові. Мабуть, філогенетично зумовлено, в якому порядку стають активними ті чи інші потяги і як довго вони можуть проявлятися, поки не піддадуться впливу нового потягу або витіснення. Однак як щодо цієї тимчасової послідовності, так і стосовно тривалості активності потягів бувають, мабуть, варіанти, які повинні вплинути на результат цих процесів. Не може не мати значення, чи з’являється якась течія раніше чи пізніше, ніж протилежна їй течія, бо вплив витіснення можна усунути; тимчасова зміна складу компонентів завжди тягне за собою зміну результату. З іншого боку, потяги, що виникають особливо інтенсивно, часто протікають надзвичайно швидко, наприклад, гетеросексуальна прихильність осіб, котрі згодом стали гомосексуальними. Дуже потужні прагнення, що виникають у дитячому віці, не виправдовують побоювання, що вони завжди будуть переважати в характері дорослого; можна також розраховувати, що вони зникнуть, поступившись місцем протилежним прагненням. (Суворі пани панують недовго.) Чим пояснюється така тимчасова плутаність процесів розвитку, ми не в змозі вказати навіть у вигляді натяку. Тут відкривається перспектива глибокого ряду біологічних, можливо, й історичних проблем, до яких ми ще не підійшли на близьку відстань.
Чіпкість
Значення всіх ранніх сексуальних проявів зростає завдяки психічному фактору невідомого походження, який наразі можна зобразити, звісно, лише тимчасово, як психологічний феномен. Маю на увазі підвищену чіпкість, або здатність до фіксації ранніх вражень сексуального життя, якими необхідно доповнити у майбутніх невротиків і у перверсних фактичні дані, бо такі ж передчасні сексуальні прояви не можуть в інших осіб закарбуватися настільки глибоко, щоб нав’язливо вимагати повторення та вказати сексуальному потягу його шлях на все життя.
Пояснення цієї чіпкості, можливо, криється частково в іншому психічному моменті, від якого ми не можемо відмовитися для пояснення причин неврозів, а саме: у переважанні в душевному житті значення спогадів порівняно зі свіжими враженнями. Цей момент, вочевидь, залежить від інтелектуального розвитку та зростає разом із висотою особистої культури. На противагу цьому дикуна характеризують «як нещасне дитя моменту»[60]. Унаслідок протилежної залежності, що існує між культурою та вільним сексуальним розвитком, наслідки якої можна простежити глибоко в укладі нашого життя, на нижчих щаблях культури або громадськості настільки неважливо, а на високих має таке велике значення те, як і проходило сексуальне життя дитини.
Фіксація
Щойно згадані сприятливі психічні моменти збільшують значення випадково пережитих впливів дитячої сексуальності. Останні (насамперед спокуса з боку інших дітей або дорослих) дають матеріал, який може за допомогою перших зафіксувати і спричинити стійкі порушення. Значна частина помічених пізніше відхилень від нормального сексуального життя у невротиків і у перверсних із самого початку має своєю підставою враження вільного буцімто від сексуальності періоду дитинства. Причини, що викликають ці відхилення, розподіляються між схильністю конституції, передчасною зрілістю, здатністю до підвищеної чіпкості та випадковим порушенням сексуального потягу внаслідок стороннього впливу.
Але незадовільний висновок, до якого призводять ці дослідження порушень сексуального життя, полягає в тому, що нам дуже мало відомо про біологічні процеси, в яких полягає сутність сексуальності, щоб створити з наших окремих поглядів теорію, достатню для розуміння нормального та патологічного.
Інфантильна генітальна організація (доповнення до сексуальної теорії)
Труднощі дослідницької роботи у психоаналізі якнайкраще характеризуються тією обставиною, що, незважаючи на безперервне, яке триває десятки років, спостереження, все ж легко не помітити спільних рис і типових взаємин, поки вони, нарешті, не кинуться в вічі з повною очевидністю; поданими нижче зауваженнями я хотів би виправити такого штибу недогляд у царині інфантильної сексуальної теорії.
Читач, знайомий із моїми «Трьома статтями зі сексуальної теорії», має знати, що в наступних виданнях цієї праці я ніколи її не переробляв, а відзначав лише додатками та змінами тексту подальший розвиток наших поглядів. При цьому нерідко бувало, що колишнє і нове не повністю зливалося в одне, вільне від будь-яких протиріч, ціле. Спершу вся увага зосередилася на описі основної відмінності в сексуальному житті дітей і дорослих, потім на перший план випливли прегенітальні організації, лібідо та примітний факт дворазового початку сексуального розвитку, що має наслідки. Врешті-решт, нашу увагу привернуло інфантильне сексуальне дослідження, і, виходячи з нього, неважко було встановити, наскільки прикінцевий стан інфантильної сексуальності (приблизно в п’ятирічному віці) наближається до остаточного формування сексуальності у дорослого. На цьому я зупинився в останньому виданні своєї сексуальної теорії (1922).
Раніше я згадував, що «часто або завжди вже в дитячому віці відбувається вибір об’єкта таким чином, як ми його зобразили: характерним для фази розвитку в період настання статевої зрілості, а саме: що всі сексуальні прагнення спрямовуються на одну особу, в якій вони хочуть досягти своєї мети. Це складає тоді максимальне наближення до остаточної форми сексуального життя після настання статевої зрілості, яка можлива лише в дитячі роки. Відмінність від цієї форми полягає ще й у тому, що об’єднання часткових потягів (partiatriebe) і підпорядкування їх примату геніталій у дитинстві відбувається дуже неповно або й навіть зовсім не відбувається. Встановлення цього примату з метою продовження роду становить, таким чином, останню фазу, яку проходить сексуальна організація».
Тепер мене вже більше не задовольняє положення, що в ранньому дитячому періоді примат геніталій зовсім не встановлюється або встановлюється дуже неповно. Близькість дитячого сексуального життя до життя дорослих заходить набагато далі та виражається не лише в тому, що відбувається вибір об’єкта. Якщо і не досягається справжнього об’єднання часткових потягів під приматом геніталій, то все ж у кульмінаційному пункті всього ходу розвитку інфантильної сексуальності інтерес до геніталій та їхнього використання набуває панівного значення, мало поступається їх значенням у період статевої зрілості. Основний характер цієї інфантильної генітальної організації становить одночасно її відмінність від остаточної генітальної організації дорослих. Він полягає в тому, що для обох статей відграють роль лише одні геніталії,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд», після закриття браузера.