Читати книгу - "Мій ізмарагд, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
VI. Декадент. Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1896, № 17, с. 326. Вірш адресований В. Щуратові і викликаний його оцінкою ліричної драми І. Франка «Зів’яле листя» в статті «Літературні портрети. Д-р Іван Франко» («Зоря», 1896, № 2). І. Франко рішуче заперечив віднесення його до декадентів. У збірці «Давнє й нове» він надрукував дещо змінений текст вірша. Зокрема четвертий рядок п’ятої строфи «Я є мужик, пролог, не епілог» у збірці «Давнє й нове» читається так:
Я хлопський син, пролог, не епілог.
VII. Моїй не моїй. («Поклін тобі, моя зів’яла квітко…»). Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 13-14. Подається за збіркою «Давнє й нове», с. 18.
VIII. Спомин. («У садочку в холодочку…»). Вперше надруковано у збірці «Мій Ізмарагд», с. 15-16, без назви. Подається за збіркою «Давнє й нове», с. 19.
II. ПАРЕНЕТІКОН
Паренетікон - збірка морально-етичних повчань.
I. «Коли обід хтось славний зготував…», II. «Не слід усякого любити без розбору…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 322-323, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда».
III. «Не такого посту хоче бог від нас…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 324, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 26), який має незначні розходження порівняно з текстом збірки.
IV. «Як у хвилі сумніву і муки…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 322, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 21-22), значно відмінний від основного тексту:
Як у хвилі сумніву і муки
Не найдеться мудрий научитель,
То приймай потіху і пораду
Хоч би з простих і невчених уст.
Як на город військо йде вороже
І побачать прості люди в полі
І до міста стануть бігти з криком:
«Ворог! Ворог! Утікай, хто може!» -
Чи ж тоді всі мудрі, всі багаті
Не послухають тих простаків?
Чи на крик їх не почнуть тікати
І ховатись за міцнії мури?
А якби найшовся хто і мовив:
«Що там знають простаки ті глупі?
Відки мають право се кричати?
Князь на се їх не послав у поле».
І гордуючи отим простацтвом,
Він лишився б сам без остороги
І попався б ворогам у руки,-
Чи не слід його дурним назвати?
V. Багач. Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 325-326, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 28), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
У збірці «Давне й нове» вірш має третю строфу (див. третій том нашого видання).
VI. «Серцем молився Мойсей…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 326, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 28), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
VII. «Гнів - се огонь…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 162-163, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 22), що має незначні розходження порівняно з текстом збірки.
VIII. «Немає друга понад мудрість…», IX. «Себе самого наперед…» , X. «Хоч хто і сто літ проживе…». Вперше надруковано у кн. «Мій Ізмарагд», с. 26-28. У збірці «Давне й нове» вірш «Немає друга понад мудрість…» має зміни.
Четвертий рядок другої строфи читається так:
Вона свобідна серед пут.
Четвертий рядок третьої строфи має такий вигляд:
Холодна тінь у страстей сквар.
XI. «Хоч від хліба здержусь...». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 325, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Збереглися два автографи (ф. 3, № 219, с. 26), один з яких читається так:
Сли я здержуся від хліба, проте ж від гніву не здержуся,
Не чоловік я, а звір!
Адже ж і звір не їсть хліба,- та кров п’є і шарпає тіло,
Так і фальшивий святець, що свого брата чорнить.
XII. «Як сережки золотії…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 321, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 219, с 22) без істотних розходжень порівняно з текстом збірки.
XIII. «Здоров, Степане!». Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с 30-31. Зберігся автограф (ф. 3, № 250), що має значні розходження порівняно з основним текстом:
«Здоров, Семене, що ти робиш,
Що над Дунаєм з гаком ходиш?» -
«Ой мав я жінку гультяйочку,
Та втопилася у Дунайочку.
Тут на камені цокотіла,
Поковзнулася і полетіла».
«Та що ж, Семене, бог з тобою,
Її шукаєш вверх водою?» -
«Ой, брате любий, се не кпини!
Не знав ти, видно, Катерини.
Навіть по смерті моя мила
Певно з водою не поплила».
Автограф датований: «3.XI [18]99».
XIV. «Не високо мудруй…». Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 2, с. 162, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 27), який має додатковий дев’ятий рядок: «людям добре чинить».
XV. «Годуй гадюку молоком…», XVI. «Як промінясто гарний цвіт…», XVII. «Як лампа розбита…», XVIII. «Хто тому шкодить…», XIX.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ізмарагд, Франко І. Я.», після закриття браузера.