Читати книгу - "Шопоголік на Мангеттені"

– Міркую, – пояснюю я, хутко дотягаюся до задньої панелі комп’ютера і клацаю кнопкою. – Ну, розумієш, зосереджую думку… і вимальовую цілісне полотно з окремих творчих спалахів.

– Овва! – вигукує Сьюз, дивлячись на мене мало не з побожним захватом. – Просто дивовижно. Це складно?

– Та не дуже, – відповідаю я, трохи подумавши. – Загалом, доволі просто.

Комп’ютер вмикається з феєрверком звуків і кольорів, і ми вдвох зачаровано споглядаємо його.

– Ого! – знову захоплюється Сьюз. – Це ти так зробила?

– Ммм… так, – відповідаю я.

І це щирісінька правда. Ну, це ж я його ввімкнула.

– Боже, ти така розумничка, Бекс! – захоплено видихає Сьюз. – І як гадаєш, коли ти закінчиш?

– О, сподіваюся, скоро, – безжурно відповідаю я. – Ну, розумієш, головне – почати.

– То я піду, не буду заважати, – мовить Сьюз. – Я лише хотіла позичити в тебе сукню на вечір.

– Он як, – зацікавлено кажу я. – А куди ти йдеш?

– На вечірку до Венеції, – каже Сьюз. – Хочеш теж піти? Ну ходімо! Всі йдуть!

На мить я спокушаюсь. Я кілька разів бачилася з Венецією і знаю, що вона влаштовує приголомшливі вечірки в будинку своїх батьків у Кенсінґтоні.

– Ні, – нарешті відповідаю я. – Краще залишуся вдома. Мені ж треба працювати.

– Ну от, – обличчя Сьюз на мить оповиває смуток. – Але ж сукню ти мені позичиш, правда?

– Ну звісно, – я на мить морщу обличчя, глибоко замислюючись. – Чому б тобі не вдягти мою нову сукню «Токка» з твоїми червоними туфлями та моїм палантином «Інгліш Ексентрик»?

– Те, що треба! – каже Сьюз і йде до моєї шафи. – Дякую, Бекс. І… можна я прихоплю ще трусики? – додає вона мимохідь. – І ще колготи, а також трохи косметики?

Я повертаюсь у своєму кріслі й пильно до неї придивляюся.

– Сьюз, ти, коли розмотлошувала кімнату, хоч щось залишила?

– Звичайно ж, залишила! – відповідає вона злегка ображено. – Ну, розумієш. Дещо, – вона дивиться мені в очі. – Гаразд, може, я трохи й перестаралася.

– У тебе хоч якась білизна є?

– Ну… ні. Але ти знаєш, я почуваюсь так добре, так позитивно дивлюся на своє життя, що це не має ніякого значення! Це феншуй. Тобі теж варто спробувати.

Я спостерігаю, як Сьюз забирає сукню, білизну й порпається в моїй косметичці. Потім вона виходить з кімнати, а я простягаю руки перед собою, розминаючи пальці. Так. Працювати. Книжка.

Я відкриваю новий файл, пишу «Розділ перший» і… гордівливо дивлюся на ці слова. Розділ перший! Це так круто! Я справді почала! Тепер мені слід тільки вигадати приголомшливе, незабутнє перше речення.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.