Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

Приклад перший: Районний суд вироком від 23.05.2008 р. засудив Р., раніше судимого: а) 07.10.2005 р. за ч. 2 ст. 190 КК, ч. 3 ст. 358 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК; б) 24.10.2006 р. за ч. 1 ст. 366 КК, ч. 2 ст. 190 КК на 4 роки обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання, — за ч. 1 ст. 366 КК на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення цього покарання, покаранням призначеним вироком суду від 24.10.2006 р. остаточно призначене покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права займати певні посади строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання. Із матеріалів справи вбачається, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК, засуджений вчинив 14.10.2002 р.[111].

На нашу думку, суд безпідставно не призначив спочатку покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та покарання, призначеного вироком суду від 07.10.2005 р., а також неправильно застосував принцип поглинення для додаткових покарань, які були призначені в однакових розмірах.

На наш погляд, суд повинен був:

а) спочатку призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК;

б) потім призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 07.10.2005 р.);

в) після чого призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 24.10.2006 р.);

г) і останнє, звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням, а додаткове покарання виконувати реально.

Приклад другий: Районний суд вироком від 24.11.2005 р. засудив Л., раніше судимого: а) 15.11.2003 р. за ч. 1 ст. 185 КК на 1 рік виправних робіт з утриманням 20 % заробітку у доход держави; б) 07.07.2005 р. за ч. 1 ст. 366 КК, ч. 4 ст. 191 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання, — за ч. 2 ст. 191 КК на 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання. Із матеріалів справи вбачається, що злочини, передбачені ст. ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 КК засуджений вчинив в лютому 2003 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК, він скоїв 19.06.2005 р.[112].

На нашу думку, суд безпідставно призначив покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 2, 366 ч. 1 та 190 ч. 2 КК.

На наш погляд, суд повинен був:

а) спочатку призначити покарання за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 2 та 366 ч. 1 КК;

б) потім призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК;

в) після чого призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. ст. 70 ч. 4 та 72 ч. 1 КК (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 15.11.2003 р.);

г) потім призначити покарання за ст. 190 ч. 2 КК;

д) після чого призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК;

е) потім призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 (з урахуванням покарання, передбаченого вироком від 07.07.2005 р.);

э) і останнє, звільнити на підставі ст. 75 КК засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, а додаткове покарання виконувати реально.

2е) У судовій практиці виникло також питання про те, яку частину розміру (обсягу, строку) покарання необхідно враховувати при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК, із того розміру покарання, який був призначений особі за попереднім вироком, коли виясняється, що призначене засудженому покарання, з урахуванням вимог ст. 65 КК, змінило свій обсяг покарання в процесі його відбування, наприклад:

а) його було звільнено від покарання (на підставі акту амністії);

б) в випадках звільнення від відбування покарання з випробуванням — у нього закінчився іспитовий строк;

в) він був умовно-достроково звільнений від відбування покарання (ст. 81 КК) або невідбута частина покарання замінена засудженому більш м’яким покаранням (ст. 82 КК).

В першому випадку, якщо особа була звільнена від покарання, наприклад, на підставі акту амністії, то до неї не може бути застосована ч. 4 ст. 70 КК, оскільки таке звільнення від покарання носить безумовний характер. Безумовний характер звільнення особи від покарання полягає у тому, що воно не пов’язується з будь-якими умовами і не може бути скасоване в майбутньому. Звільнення від покарання не