read-books.club » Дитячі книги » Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту 📚 - Українською

Читати книгу - "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту"

212
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту" автора Марина Степанівна Павленко. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 79
Перейти на сторінку:
діяти через нього? Колись же сам запрошував її на пару позависати в неті!.. 17. Консенсус предикатів

Ледве дочекалась кінця останнього уроку, ледве стримувалась, щоб не побігти до Вада, який сонно згрібав із парти книжки до рюкзака.

— Ваде, мені треба дещо знайти в інтернеті… Чи не можна попроситись на твій комп’ютер?

— В принципі можна, але не зараз. — Вадим защібнув блискавку рюкзака й ліниво перекинув його через плече. — Бо в мене якраз миша здохла, а за нею — клава з мамою… Приповзай через днів так… три… п’ять… днів через дев’ять!

— Господи, та як же це? — Софійка зблідла й так і зсунулась на стілець, біля якого стояла. Он чому хлопець такий пригальмований цілий день! А вона гадала сонний… А вона гадала скупий!

— Коли це сталось? — видихнула.

Не знала, хто така Клава (це в неї була прабабця Клава, у роду ж Кулаківського такої не пригадує), але мама… Так, Вадим виростав здебільшого з бабусею, так, батьки згадали про нього тільки недавно, але ж, яка не є, все одно… Вадим, певно, од горя чи не вперше й назвав її так лагідно: мама… Бо то все мазер, мутір чи маманя!

— Та днів із п’ять уже! — Кулаківський понуро сплюнув і собі приземлився на кришку парти.

Значить, уже й поховали… Скоро дев’ять день відзначатимуть… Чого ж це в школі ніхто нічого не знає, людоньки?.. Бо таки ж мужній: нікого не хоче вбивати своїм горем!

— Це ж треба: тільки поєднались — і таке! — голос от-от мав зірватись на плач. — Яка причина? Од миші позаражались якимось вірусом?

— Нє, ну віруси — це само собою. Їх наче перед тим і забомбили. Мишу ж я просто ненароком бухлом залив. Потім клавка заглючила, за нею і мамка зависла…

— Чим-чим залив?

— Ну, бухлом, — Вадим знітився. — Портв’ячка якраз гахнув трошки і пробірку перекинув…

Софійка не стала запитувати, якому це портв’ячкові теж довелося постраждати і що за препарати були в пробірці (отрута, боронь Боже? Чи щось противірусне?): голова й так гула від почутих страхіть.

— Співчуваю… Переказуй рідним мої найщиріші співчуття… Як же тепер будеш жити?

— Як-як: майстер всі башлі здер, але обіцяв перемонтувати за два тижні, вже п’ять днів пройшло, через дев’ять, кажу ж, приходь, комп буде готовий!

— Ко-о-о-омп? Комп'ютер тобто? — Софійка зачула щось не те. — То Клава твоя — (не зважилась питати про маму), — жива?

— Соф, ти що, сьогодні вродилась? — Вадим зупинився й витріщився на неї, як на дванадцядку у власній контрольній. — Чи на сонці перекумарилась? — Приклав їй долоню до чола (треба визнати, приклав дуже ніжно). — Клава — це ж клавіатура! Мама — материнська плата в комп’ютері! Ну, а миша — вона миша і є!

Сміятись чи плакати?

— От тобі й лабіринт словесний! — пробурмотіла сама до себе Софійка. — Що попалась, то попалась!

— Що? — не розчув Кулаківський.

— Ну, я кажу, що лабіринт…

І тут Софійку напоумило скористатися фразочкою, котру задля сміху колись завчила з якоїсь мудрої книжки: — Я кажу, що «консенсус, досягнутий діалектичною матеріальною класифікацією загальних мотивацій у парадигматичних зв’язках предикатів вирішує проблему удосконалення формуючих геотрансплантаційних квазіпуслістатів всіх кінетично корелюючих аспектів»!

…Ух, аж самій ледве духу вистачило! Що казати про бідного Вадима, який од несподіванки не тільки говорити, а й дихати забув!

18. Велике чаювання

Увечері було не до інтернетів: Софійка та її батьки приймали Вірку, Надьку й Любку, а також їхню маму й Сашка, які їх привели. Дівчачих речей було не так і багато, але Сашко припер іще мішок картоплі й відро моркви — щоб «квартирантки» господарів не об'їли. Сашко-Вірко-Надько-Любчина ж мама принесла ще теплих пирогів із ревенем, а Софійчина скоренько поставила чайник.

На столі у вітальні вмить виклалися три купки підручників та зошитів, на полицях — троє люстерок, три гребінці й купа білих бантів, шафи заповнились одягом (серед них Софійка впізнала і свій, віддарований колись дівчатам), а на дивані й розкладачці прослалися три постелі. Сестри неймовірно тішились із такою чудової зміни обстановки, вони були готові просто вибухнути захопливим вереском, але Сашко немилосердно спиняв їхню радість суворими поглядами. Леле, натуральний тобі сімейний диктатор! Вийди за такого заміж — та й писнути не смій! Ні-і-і, куди йому до найдемократичнішого в світі сім’янина, до лагідного й прекрасного… Господи, про що тільки вона, Софійка, посміла думати?!

— Софійко! Стели у вітальні святкову скатерку! Мама гукає — ось про що треба думати!

— Дівчата, ану гайда поможіть мамам! — командує Сашко, і близнючки слухняно біжать до кухні. Вони залишаються вдвох.

— Софійко, нам

1 ... 21 22 23 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту"