Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Самі ж націоналісти виправдовували, «легітимізували» теракти так: «Ми мусимо перейти від оборони до рішучого наступу проти польського панування, тобто проти Польської держави й польського духа на всіх ділянках нашого життя, в першу чергу в школах… Не дайте, щоби з вас зробили яничарів! Не дайте, щоб ляхи обернули вас у своїх слухняних рабів! Ви маєте бути лицарями й борцями за волю України. Перед вами велика свята боротьба». Це – з листівки «Українські батьки і матері».[66]

Бандеру, керівника теренової КЕ ОУН, заарештували за день до вбивства Перацького – 14 червня 1934 р. Після вбивства міністра, протягом червня – листопада, за ґрати потрапило ще понад 800 членів ОУН.[67] 18 листопада наступного, 1935 р. організаторів, виконавців та інших учасників цього злочину вивели на судовий процес.

В історію він увійшов під назвою «Варшавського».[68]

13 січня 1936 р. суд оголосив присуд: Степан Бандера (якому виповнилося 26 років), Ярослав Карпинець (30 років), Микола Лебідь (25 років) – смертна кара. Микола Климишин (26 років) і Богдан Підгайний (31 рік) отримали довічне тюремне ув'язнення. Дарія Гнатківська (23 роки) – 15 років тюрми, Євген Качмарський (25 років), Іван Малюца (25 років), Роман Мигаль (24 роки) – по 12 років тюрми, Катерина Зарицька (21 рік) – 8 років тюрми, Ярослав Рак (27 років) і Яків Чорній (28 років) – по 7 років буцегарні.

Якраз під час процесу польська влада ухвалила постанову про амністію, яку застосовали до підсудних. Саме завдяки їй Бандера, Лебідь та Карпинець уникли кари на горло, яку було замінено на довічне ув'язнення. 15-річний термін зменшили на одну третину, кару до 15 років – зменшили наполовину.[69]

Розгром ОУН на т. зв. «матірних землях» довершив процес Львівський 1936 р. Тривав він від 23 травня до 27 червня 1936 р.2 Судили 23 особи, в т. ч. 9 членів КЕ – Степана Бандеру, Ярослава Макарушка, Івана Малюцу, Олександра Пашкевича, Богдана Підгайного, Ярослава Спольського, Ярослава Стецька, Романа Шухевича, Володимира Яніва.

Вирок: С. Бандера та Р. Мигаль отримали довічне тюремне ув'язнення, Підгайний, Малюца – по 15 років тюрми, Спольський – 7, Макарушка – 6, Янів, Стецько, Пашкевич – по 5, Шухевич – 4. Двох підсудних – Віру Свєнцицьку і Дарію Федак – звільнили від покарання за недоведеністю їх вини. «На підставі урядової амністії всім засудженим до 5 років було зменшено термін покарання на половину, а засудженим від 5 років до 15 – на одну третину».

Висновок, який з цього роблять деякі сучасні національні дослідники, вражає глибиною думки. Наведу лише один, перший-ліпший приклад: «Яго час Варшавського та Львівського процесів авторитет і популярність Степана Бандери зросли настільки, що народ почав складати пісні й легенди про нього. Своїм ставленням до себе і ворогів, – читаємо в профільній збірці, – Степан Бандера заслужив собі непохитну шану українського суспільства, а серед членів ОУН і УПА здобув позиції безконкуренційного провідника на майбутнє».[70]

Це – дослідження Г. Дем'яна «Вибрані зразки оповідного фольклору про Степана Бандеру, оприлюднені 1999 p. y виданні «Воля і Батьківщина», Ч. 1. Оскільки розвідка, яку читач зараз тримає в руках, не етнографічна, а історична, то запитаємо себе: про яке «українське суспільство» тут йдеться? Якщо про «українське суспільство» в цілому, то такого станом на 1936 p. y природі не існувало. Якщо мова про «українське радянське суспільство», то після масових страт 1930-х років та голодомору українське суспільство УРСР не так-то вже й переймалося долею учасників процесу взагалі та Степана Андрійовича зокрема, щоби складати про нього пісні. Мали заняття інше – примусово складати та співати пісні про Сталіна і партію людоїдів.

Що стосується «українського суспільства» Польщі, то наголосимо ще раз: переважна його частина (ясна річ, якщо довіряти незалежним польським та українським дослідженням) у цілому залишалася лояльними громадянами. Якщо говорити про «позицію безконкурентного провідника» серед членів ОУН і УПА, то слід зауважити, що:

– Трибунал ОУН 1940 р. засудив Бандеру до смертної кари,

– УПА виникла в часи, коли «безконкурентний провідник» утримувався в блоці «Z», розташованому біля концтабору Заксенхаузен, і ніякого, отже, стосунку до створення УПА не мав і мати не міг,

– у 1934 р. «українське суспільство» (ба більше – навіть та його