Читати книгу - "Корпорація ідіотів"

Я виходжу з убиральні. Гратися з Феніксом було весело, але й це мені набридло. «Привіт», — кажу я. Воно стежить за Андрєєм Малаховим, якого цього разу вдягнули у светр, певно, зшитий із різних светрів, що належали іграшковим ведмедикам. «Що ти так довго робив у туалеті?» «Грався з Феніксом». «Марнування часу. Краще давай викличемо тобі повію», — сказало воно. Я закахикався. «Чого ти на мене вирячився?» — питається воно. «Чекаю, коли ти мені щось запропонуєш. Я міг би поводитися з тобою, як гостинний господар, іще довго, але в мене відчутний брак коштів. Залишилося баксів 500 за все про все». «Перуанський селянин міг би жити на цю суму довго і щасливо», — повчально каже воно. Я вирішив, що бовкати щось про колумбійських наркобаронів у даному випадку недоречно.

«План у мене є. І дуже простий. Зараз буде загадка. Чи є серед твоїх знайомих люди, котрих ти був би щасливий не бачити ніколи у своєму житті?» О, тут у мене ве-еликий вибір. «Бачу, що їх у тебе забагато. Добре. А чи є такі, в яких от-от має відбутися святкова подія?» Я замислився. «Ні», — тільки-но встиг промовити, як пам’ять нагадала мені про Олексія та Поліну. «Щось інше!» — заволав я, побачивши його криву посмішку, що означала: «який ти здогадливий хлопець». А наляканий я був тому, що в моїй голові зринули спогади, пов’язані з…

історією про те, що вам треба робити, щоб потрапити у вишукане коло знайомих Олексія та Поліни

Олексій та Поліна — надзвичайно вибагливі люди, про своїх знайомих вони кажуть: «це люди нашого кола». Щоб потрапити до кола Олексія та Поліни, треба мати (або щоб вони були переконані в тому, що ви маєте) такі показники:

а) вищу освіту, але не просто вищу освіту, а тільки тих вузів, що котируються, користуються довірою Олексія та Поліни;

б) повчитися за кордоном, байдуже за чий кошт, але тільки в тих країнах, що котируються, тобто вважаються розвинутими та демократичними — звісно, в очах Олексія та Поліни;

в) неодмінно бути вихідцем із родин інтелігенції у третьому поколінні, а це означає, на думку Олексія та Поліни, що ваші дідусі та бабці повинні мати вищу освіту (в даному разі назва вузу втрачає свою актуальність, важливим є сам факт), ваші батьки теж повинні мати вищу освіту. Примітка: якщо ви будете стверджувати, що й ваш прадід мав вищу освіту, Поліна та Олексій нізащо вам не повірять;

г) народитися хоч би в обласному центрі — звісно, перевага надається столиці, а краще взагалі бути корінним мешканцем столиці (а це означає те саме, про що йдеться в пункті в), пам’ятаєте? Так-так. Про дідусів, бабусь та батьків);

д) займатися науковою, дослідницькою, викладацькою діяльністю або бути «адекватною й не жебрацькою богемою»;

е) бажано носити окуляри чи принаймні мати зір, нижчий за одиницю («тому що в серйозного викладача, дослідника чи вченого просто не може зберегтися нормальний стовідсотковий зір, а в кого зір зберігся, той — халтурник та інтриган» — так каже Поліна);

Вам іще не стало зле, може, води? Ну, ні — так ні. А я продовжую.

є) не матюкатися, випромінювати мудрість, але не зловживати цим, бо треба завжди пам’ятати, що Олексій та Поліна мусять виглядати мудрішими за вас;

ж) слід мати вигляд трохи змучений, але охайний, носити одяг чи світлий, чи темний, ніяких яскравих кольорів або картатих, строкатих малюнків, якщо ви вже ніяк не можете без золотих витребеньків, то тільки — фамільне золото або перли, хоча перевага надається якісному сріблу (це, мабуть, через те, що в Поліни немає фамільного золота);

з) відкривати рота тільки тоді, коли тобі надають слово Олексій чи Поліна; розмовляти тихо, щоб люди напружувалися, темник бесід розроблений і затверджений Олексієм та Поліною (є, до речі, вибір), ось такий:

— наука,

— викладацька діяльність,

— ректори вузів — ниці люди,

— дещо про шкідливих методистів,

— прекрасне минуле ваших родин (якщо воно справді прекрасне і взагалі є, але тут теж намагайтесь не забрехатися), — дворянське коріння — як його зберегти й передати, — дещо про домашніх тварин (але пильнуйте, якщо у вас за домашню тварину вважається павук чи змія, краще вам тримати язика за зубами, тут поважають традиційність і консервативність), — дещо про вихованих дітей,

— трохи про сусідів, тут можна розповісти якийсь невинний, навіть смішний випадок,

— анекдоти тільки про лікарів (без матюків. Не знаю, чим обґрунтовано цей вибір),

— загальна розповідь про дачу та дачників,

— нарешті, література: вульгарна сучасна література, зворушлива велич письменників XIX сторіччя.

Втім, можна класти з прибором на всі ці критерії, якщо ви раптом виявилися керівником Олексія або Поліни (сили вам і натхнення, відчайдушна та нещасна ви людино! Проте хто вас знає, може, ви — мазохіст чи людина, переконана у власному вмінні виховувати інших людей?), чи, наприклад — «ницим ректором», тоді тема про «ницих ректорів», як ви, певне, здогадалися, скасовується.

Олексій і Поліна не в захваті від того, що інколи їм доводиться влаштовувати вечірки, але є такі свята, я нарахував принаймні два, які вони традиційно святкують. Це — день народження Олексія, і — вірно, день народження Поліни. А все це влаштовується під гаслом: «Треба шанувати родинні традиції та підтримувати відчуття близькості». Таке патякає Поліна, яка не може зізнатися, що їй просто дуже подобається отримувати вишукані подарунки. Хіба вона не розуміє, що це природна людська риса: радіти подарункам? Втім, хтозна, може, вона — робот, а в роботів свої уявлення про природність.

Так каже Поліна, що протирає спеціальною ганчіркою від «Маркс енд Спенсер» (подарунок викладача Венедикта) свої окуляри від Гуччі (подарунок аспіранта Миколи). «Близькість» у розумінні Поліни — це стосунки Олексія та Поліни з людьми свого кола. Цікаво, може, в дитинстві маленька Поля, що завжди стрибала вище за всіх інших дівчаток, просто мріяла мати притулок для покинутих собак? На що тільки не перетворюються наші невинні дитячі мрії.

Слід зауважити, що списки гостей на всі свята, які відбуваються у квартирі Олексія та Поліни, складаються ретельно, кожний новий гість мусить мати кілька рекомендацій та пройти всебічну перевірку. Вас можуть вилучити зі списку тільки тому, що якась подруга Поліни сказала, що ви обсмоктуєте курячі кістки за святковим столом, чи ваша бабця робила аборти, або ваш собака настільки забруднює ваш одяг, що ви можете принести на собі цей бруд у квартиру Олексія та Поліни. Або коли ви смієтесь, то здається, наче когось укусила бджола. Або у вас