Читати книгу - "Шпигунка"

Мало того, що і в суддів, і у свідків, і в обвинувачів уже сформувалося певне бачення ситуації, так іще й ви не дуже допомогли захисту. Я не можу вас звинувачувати, але ця схильність до брехні, яку ви демонстрували з моменту прибуття до Парижа, викликала недовіру до всіх ваших слів, сказаних суддям. Прокуратура знайшла дані, які доводили, що ви народилися не в Голландській Ост-Індії, але вчилися в індонезійських священиків, а також що ви були самотньою й підробили паспорт, аби здаватися молодшою. У мирні часи все це не мало б ваги, але військовий суд уже чув донесений вітром гуркіт бомб.

Тож щоразу, коли я наводив якісь аргументи на кшталт «вона розшукала Леду одразу, щойно прибула до Парижа», він заперечував, доводячи, що вашою єдиною метою було отримати якомога більше грошей, спокусити його своїм шармом і зробити маріонеткою в руках німців. Це свідчить про його непростиму зарозумілість, адже непомірно товстий, низький на зріст інспектор вважав, що заслуговує на це. На підкріплення своєї позиції він згадував атаку дирижаблів-цепелінів якраз перед вашим прибуттям, хоча насправді це було абсолютним провалом, оскільки ворог не захопив жодного стратегічного пункту. Але для Леду це було доказом, який не можна ігнорувати.

Ви завжди були гарною, знаною у світі. У салонах, де ви з’являлися, вам завжди заздрили, хоч ніколи не поважали. Наскільки я знаю, брехуни — це люди, які шукають популярності й визнання. Навіть віч-на-віч із правдою їм вдається втекти від неї, холодно повторюючи сказане раніше або звинувачуючи обвинувача в тому, що він вдається до брехні. Я розумію, що ви намагалися вигадувати фантастичні історії про себе або через невпевненість, або через відчутне бажання бути коханою за будь-яку ціну. Я розумію, що треба мати фантазію, аби маніпулювати багатьма чоловіками, досвідченими в маніпулюванні іншими. Це непростимо, але правда. Але саме це привело вас туди, де ви зараз.

Я знав, що ви любили розказувати про сексуальні стосунки з «принцом В.», сином кайзера. Я маю певні зв’язки в Німеччині, і всі синхронно підтверджували, що до палацу, у якому він жив під час війни, ви не наближалися навіть на сто кілометрів. Ви вихвалялися знайомствами з багатьма з Вищого комісаріату Німеччини, і говорили це вголос, аби чули всі. Моя люба Мата Харі, яка шпигунка при здоровому глузді розказувала б такі нісенітниці ворогові? Але бажання привернути увагу тоді, коли ваша слава занепадала, тільки ускладнило ситуацію.

Проте, коли ви перебували на лаві підсудних, брехали саме вони. Однак я захищав людину, до якої вже не було жодної довіри. Перелік звинувачень, зазначений прокурором, від самого початку був абсолютною нісенітницею. Він змішав правду, яку ви самі розповіли, і брехню, котру вони вирішили додати. Матеріал, який мені надіслали, коли ви нарешті зрозуміли, що перебуваєте в складній ситуації й потребуєте моєї допомоги, мене вжахнув.

Ось деякі звинувачення.

1. Зелле Мак-Леод належить до німецької розвідувальної служби, де відома під кодом Н21 (факт).

2. Від початку бойових дій вона двічі перебувала у Франції, без сумніву, під керівництвом своїх наставників, щоб здобути секретну інформацію для ворога. «Люди Леду стежили за вами двадцять чотири години на добу, тож як би ви зуміли це зробити?»

3. Під час другої подорожі вона запропонувала свої послуги французькій розвідувальній службі. На той момент, як стало відомо потім, вона вже передавала всю інформацію німецьким шпигунам. «У цьому твердженні одразу дві помилки: ви призначили зустріч, зателефонувавши з Гааги; ця зустріч із Леду відбулася одразу після першого приїзду, тож це зовсім не доводить того, що всі секрети «повідомлялися» німецькій розвідувальній службі, як це було представлено».

4. Вона повернулася до Німеччини під приводом отримання речей, які там залишила. Але приїхала звідти знову ні з чим і була затримана британською розвідувальною службою за звинуваченням у шпигунстві. Жінка вимагала зв’язатися з доктором Леду, однак він відмовився засвідчувати її особу. Не було жодного аргументу чи доказу для арешту. Тож її вислали до Іспанії, де наші люди бачили, як вона прямувала до німецького консульства (факт).

5. Під приводом наявності конфіденційної інформації вона відразу ж з’явилася до французького консульства в Мадриді й повідомила, що має новини про прибуття військових припасів, які на той момент виготовляли для ворожих сил турків і німців у Марокко. Оскільки ми вже знали, що вона подвійний агент, то вирішили не ризикувати й нікого туди не відправляти. Адже все вказувало на пастку… (???)

І так далі: ціла купа маячні, яку навіть не варто згадувати, із кульмінацією в телеграмі, надісланій відкритим каналом (або розшифрованим кодом). Усе це робили так, аби назавжди знищити ту, яка виявилася «найгіршим вибором шпигуна для нашої справи», як потім зізнався допитувачам Крамер. Леду навіть стверджував, що ім’я Н21 було для вас вигадано, а насправді вашим військовим ім’ям було Н44 і ви тренувалися в Антверпені (Голландія), у відомій школі шпигунів фройляйн доктор Шрагмюллер.

На війні найпершою жертвою є людська гідність. Ваш арешт, як я вже говорив, був потрібен для того, щоби показати міць французьких військових і відвернути увагу від тисяч молодих людей, похованих на полях боїв. У мирні часи ніхто не сприйняв би таку маячню як докази. Під час війни суддям вистачило цього для вашого арешту наступного ж дня.

Сестра Поліна, яка була містком між нами, намагалася розповідати мені все, що відбувалося у в’язниці. Одного разу вона розповіла, трохи засоромлена, що ви попросили подивитися повний альбом із вирізками про себе.

«Це я попросив. Не засуджуйте її за спробу шокувати звичайну черницю».

Хто я, щоб вас засуджувати? Але відтоді я також вирішив укласти подібний альбом про вас, хоча ніколи не робив нічого такого для інших клієнтів. Оскільки ваша справа цікавить усю Францію, то новин про страшну шпигунку, засуджену до смерті, просто безліч. Однак, на відміну від справи Дрейфуса, не було жодної петиції чи багатолюдної маніфестації на захист вашого життя.

Альбом лежить поруч зі мною, розгорнутий на сторінці з детальною газетною статтею про події наступного дня після винесення вироку. У ній я знайшов лише одну помилку — щодо вашої національності.

Ігноруючи той факт, що її справу вже розглядав Третій військовий суд, або вдаючи, що її це не цікавить, оскільки вважає себе вищою за добро і зло, російська шпигунка Мата Харі, яка завжди була обізнана з кроками французької розвідувальної служби, вирушила до Міністерства закордонних справ за дозволом поїхати на фронт для зустрічі з коханцем, який дістав тяжке поранення очей, але все одно мусив воювати. Своїм